ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПАРАДИГМАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ІНФОРМАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – «Теоретичні передумови формування парадигми інформатизації світового господарства» – досліджено науково-методичні підходи до формування інформаційних продуктів, оконтурено межі застосування парадигм у світогосподарському розвитку та узагальнено концептуальні моделі інноваційного розвитку і на їх базі розвинено наукову думку щодо системи класифікації інновацій та удосконалено концепцію їх інтеграції з наукою й освітою.

За підсумками аналізу теоретичного доробку відомих світу вчених щодо інновацій  автором зазначено, що динамічне зростання потреби в інноваційних продуктах інформаційної природи, сутність яких розкрита недостатньо, вимагає абстрагування від домінантності методологічного підходу в тлумаченні інновацій на користь онтологічного. В широкому контексті онтологічна особливість інноваційного розвитку полягає у сприйнятті соціально-економічного розвитку як дискретного,  що переводить проблему створення нових знань до набуття  дослідниками статусу безпосередніх учасників практичної інноваційної діяльності. На онтологічний підхід учасників інноваційних процесів націлює метод ВІЗ, як фундаментальна філософська абстракція «втілення зрозумілого» тобто визнання безумовного пріоритету практики. У контексті цих новацій зроблено передбачення, що у світовому інноваційному процесі утворилися і постійно розширюються специфічні ніші, в яких створювані інноваційні продукти мають евристичний характер, тобто вони продукуються з перевагою методів інтуїтивних здогадок, проб і помилок.

Керуючись вищезазначеним, дисертантом доведено необхідність зміни підходу до тлумачення прототипу теорії і переведення її в площину реального вирішення певного класу економічних проблем, пов’язаних з евристичними новаціями. Поняття парадигми трактується в дисертації як пробна теорія, спрямована на виявлення сутності недостатньо визначених, головним чином, знакових об’єктів, що визначають процеси інформатизації. Розвиваючи цю думку, наукові парадигми пропонується сприймати як найбільш повну і водночас конструктивну, а отже, і найпродуктивнішу форму інтелектуального капіталу. Для здійснення парадигмальних інновацій, які є ранніми стадіями становлення наукових дисциплін, достатньо мінімальних капіталовкладень порівняно з існуючою науковою базою.

У зв’язку з цим зроблено висновок про доцільність розробки парадигмальної моделі інноваційного розвитку інформатизації світового господарства, відмінними рисами якої є: філософія континууму «буття-свідомість»  як реальна філософія інноваційної діяльності; опора на метод ВІЗ, що сполучає філософію і бізнес через теоретичні знання та методи їх застосування; створення парадигм для розкриття онтології неявних об’єктів, що задіяні у процесах інформатизації; практична перевірка і коригування запропонованих теоретичних положень (парадигм); підтримання балансу між підходами від онтології і від методів.

У другому розділі – «Проблеми та перспективи інноваційного розвитку інформаційного сектору світової економіки» – проаналізовано процеси глобального інформаційно-технологічного розвитку, комплексно досліджено парадокс продуктивності ІТ, розглянуто існуючі шляхи вирішення даної проблеми. Отримані результати підтвердили наявність дисбалансів у процесах інформатизації світової економіки й обґрунтованість пропозицій щодо парадигмального підходу як перспективного напрямку розвитку ІТ.

На підставі аналізу статистичних матеріалів, наведених у розділі, встановлено, що ІТ-сектор світового господарства розвивається нерівномірно. Протягом 1985 – 2000 рр. динаміка інвестицій в інформаційно-комунікаційні технології ІКТ мала стрибкоподібний характер, а після розриву «бульбашки Інтернет-компаній» у 2000 р. темпи зростання вкладень у цю сферу вперше продемонстрували негативні значення (наприклад, у країнах ОЕСР відповідний показник знизився з 15,3 % у 2000 р. до – 7,6 % у 2002 р.). Незважаючи на те що в період 2003 – 2009 рр. загальносвітові витрати на ІКТ збільшувалися в середньому на 6,3% щорічно, це зростання мало переважно екстенсивний характер і значною мірою обумовлено реалізацією країнами, що розвиваються, наздоганяючої стратегії інноваційного розвитку (рис.1).