У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету, завдання, предмет та об’єкт, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі «Передумови появи тенденцій дестабілізації фондових ринків» проаналізовано розвиток основних науково-методологічних підходів до дослідження фінансових, зокрема фондових ринків; обґрунтовано використання біхевіористичного підходу; досліджено ключові фактори дестабілізації фондових ринків.
Визначено основні етапи еволюції наукових поглядів на сутність, принципи та закони функціонування фондових ринків і природу поведінки їх учасників:
-до 1930-х рр. (домінування концепції «економічної людини», доктрини раціонального, атомізованого індивіда та теорії очікуваної корисності (Д.Бернуллі); зародження теорії випадкового блукання (Ж.Реньо, Л.Башельє) та «теорії Доу» (Ч. Доу, В. Гамільтон); обґрунтування закону наслідування (Г.Тард), розвиток вчення про психологію мас та теорії натовпу (Г. ле Бон));
-1930 - 1970 рр. (домінування гіпотези ефективного ринку (Ю.Фама), теорії портфеля (Г.Марковіц) та моделі доходності фінансових активів (У.Шарп, Д.Літнер, Я.Моссін, Д.Тобін); обґрунтування теореми корисності фон Ноймана-Моргенштерна; поява «хвильової теорії Елліота», обґрунтування «парадоксу Алле» та «парадоксу Ерроу»; розвиток теорії когнітивного дисонансу (Л.Фестінгер); зародження концепції «тваринних інстинктів» в рамках Загальної теорії Д.Кейнса);
-1970 - 2007 рр. (обґрунтування теорії перспектив (Д.Канеман, А.Тверські) та розвиток теорії біхевіористичних фінансів; застосування теорії фракталів (Б.Мандельброт) та хаосу при дослідженні фондових ринків; обґрунтування гіпотези «адаптивного ринку» (Е.Ло) та гіпотези «шумових ринків» (Б.Фішер); розвиток теорій інформаційних каскадів (С.Біхгандані, Д.Хіршляйфер, І.Уелч), впливу меншості (С.Московічі) та рефлексивності фондових ринків (Д.Сорос); формування теорії ринків з асиметричною інформацією (Д.Стігліц, Д.Акерлоф, М.Спенс));
-після 2007 р. (відродження концепції «тваринних інстинктів» (Д.Акерлоф, Р.Шиллер), теорії підштовхування (Р.Талер, К.Санстайн).
Виявлено домінування протягом досліджуваного періоду припущень про раціональність поведінки учасників фондових ринків (намагання досягти максимального значення функції власної очікуваної корисності шляхом аналізу абсолютної корисності для індивіда кожного альтернативного рішення), відповідність цін акцій на фондових ринках їх фундаментальній вартості (дисконтована, з урахуванням прийнятного для індивіда рівня ризикованості інвестицій, сума очікуваних грошових надходжень у вигляді дивідендів), ефективність арбітражних операцій як ринкового механізму протидії тенденціям дестабілізації та неконтрольований і непередбачуваний характер цінової динаміки на фондових ринках.
Обґрунтовано застосування в дисертаційній роботі біхевіористичного підходу як особливого способу дослідження взаємодії економічних суб’єктів в нестабільному інформаційному просторі, що супроводжується проявами нераціональної поведінки. Встановлено, що перевагою цього підходу є можливість більш ґрунтовно дослідити причини відхилень від фундаментальних значень цін акцій на фондових ринках та вдосконалити механізми протидії відповідним деструктивним тенденціям, з урахуванням різних можливостей аналізу інформаційних сигналів учасниками фондових ринків (поінформовані та шумові або інертні гравці), впливу поведінкових факторів прийняття ними рішень (евристика репрезентативності, наявності, адаптації та якоря; відхилення самовпевненості, оптимізму, упередженості, консерватизму, бездіяльності, експертного судження та ін.; ефект натовпу, надмірної або недостатньої реакції, розумової бухгалтерії, формулювання та ін.) та обмежень арбітражних операцій як ринкового механізму протидії спекулятивному зростанню цін.
Визначено основні ендогенні (специфічна спекулятивна сутність фондових ринків, складність визначення справедливої вартості цінних паперів, біхевіористичні фактори прийняття рішень головними гравцями фондових ринків) та екзогенні (політичні, економічні, технологічні) фактори, тривала дестабілізуюча дія яких перешкоджає ефективному виконанню фондовими ринками своїх функцій, також загрожуючи загальній стабільності фінансової системи на національному та міжнародному рівнях. Вплив перерахованих факторів здійснюється шляхом поширення інформаційних сигналів на ринках, що супроводжується появою пов’язаних з ними очікувань учасників ринків. На основі цієї взаємодії запропоновано класифікацію інформаційних сигналів в залежності від ступеня відповідності очікуванням: максимально позитивні або максимально негативні (спростовують очікування більшості інвесторів, спричиняють кардинальну зміну цінової динаміки), позитивні або негативні (перевищують очікування більшості інвесторів, посилюють розпочату цінову динаміку) та нейтральні (підтверджують очікування більшості інвесторів, не впливають на цінову динаміку).
На основі детального дослідження сукупності існуючих та потенційних факторів дестабілізації зроблено висновок про перманентне існування передумов поширення тенденцій дестабілізації критичні значення яких призводять до появи кризових явищ.
У другому розділі «Основні механізми протидії міжнародним тенденціям дестабілізації фондових ринків» досліджено ключові етапи дестабілізації фондових ринків; розглянуто основні механізми забезпечення стабільності функціонування фондових ринків; проаналізовано головні тенденції розвитку більшості фондових ринків світу протягом 1990 – 2011 рр.
Для пояснення процесів дестабілізації фінансових, зокрема фондових ринків введено поняття фінансового резонансу, що проявляється як критичне зростання амплітуди коливання ринкової динаміки під впливом збільшення частоти коливання однакових за напрямком та подібних за силою впливу інформаційних сигналів, що провокує появу кризових явищ у вигляді манії та паніки гравців фондових ринків. Стабільне функціонування фондового ринку не виключає коливання динаміки ключових показників (стан ринку) навколо умовної лінії рівноваги (максимальна ефективності, збалансованість та стабільність ринку), в межах коридору нормального коливання (гранично допустиме значення відхилення від лінії рівноваги). Відзначено, що зростання частоти коливання (нульовий рівень впливу – максимальний вплив – нульовий рівень впливу) сукупності негативних або позитивних інформаційних сигналів, що підтримують ринкову тенденцію та очікування більшості гравців ринку, призводить до критичного зростання амплітуди (розбіжність між фактичним та рівноважним значенням протягом одного коливального руху) та зменшення частоти (рівень рівноваги – відхилення – рівень рівноваги) коливання ринкової динаміки
