УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь вивчення проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано елементи наукової новизни, представлено відомості про їх апробацію та впровадження.

У першому розділі «Теоретичні засади управління логістичною діяльністю в сільському господарстві» розглянуто значимість та завдання логістики, визначено особливості логістичного менеджменту в сільському господарстві.

Сучасний ринок вимагає від підприємств постійного активного пошуку найбільш ефективних напрямів господарювання, насамперед, організації поставок сировини та випуску і збуту готової продукції. Виробник за будь-яких умов має бути готовим до термінового виконання замовлень споживачів та швидкого реагування на зміну попиту. Науково-технічний прогрес створює можливості для переходу до нового, ефективнішого способу організації виробництва. При цьому підвищення ефективності виробництва і споживання може здійснюватися без суттєвих змін його технічного рівня за рахунок удосконалення логістики як засобу організації управління матеріально-технічним забезпеченням. Логістика передбачає пошук підприємствам дієвих рішень, що дозволили б за мінімальних сукупних витрат задовольнити потреби його клієнтів. Загальний підхід до визначення логістичної діяльності полягає у забезпеченні наявності у відповідному місці, у відповідний час відповідного матеріалу відповідної якості та асортименту з мінімальними витратами.

Власники та керівники сільськогосподарських підприємств постійно стикаються з вирішенням складних задач, пріоритетними з-поміж яких є забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, управління процесами виробництва, транспортування, складування та іншими операціями, які здійснюються з метою доведення готової продукції до споживача відповідно до його потреб, крім того зазначені процеси супроводжуються передачею, зберіганням та обробкою відповідної інформації. Інструментом вирішення цих проблем є логістика, що здатна забезпечити ефективне виробництво та доставку необхідної споживачам продукції із забезпеченням релевантного рівня сервісу.

Особливості логістичної діяльності в аграрній сфері зумовлені специфікою та циклічним характером сільськогосподарського виробництва. Так, в рослинництві у найбільш напружені періоди (весняно-польові роботи та збиральні кампанії) спостерігається зростання обсягів виконання робіт. Ступінь інтенсивності фізичної роботи, а отже, і матеріалопотоків доцільно визначати за величиною споживання енергоресурсів, витратою оборотних засобів тощо. Використання логістичного підходу дозволить завчасно спланувати розподіл робіт в господарстві протягом року, що допоможе заощадити час та зменшити витрати підприємства. Застосування логістичних принципів для зменшення строків виконання робіт в рослинництві є надзвичайно актуальним і необхідним. В процесі сільськогосподарського виробництва на усіх ланках продуктового ланцюга існує тісний взаємозв’язок живих біологічних організмів, яким притаманні різні властивості, що формалізуються у відповідних показниках. За допомогою таких показників необхідно здійснювати моніторинг ефективності логістичної складової при транспортуванні та складуванні врожаю, посівного чи посадкового матеріалу, добрив. Слід відзначити, що окрема складова логістичної системи аграрного підприємства виконує функцію супроводження внутрівиробничого споживання частини виробленої підприємством продукції.

Об’єктом логістичного менеджменту є матеріалопотік. Управління матеріальним потоком у сільському господарстві доцільно розглядати як організацію і координацію дій усіх підрозділів задля створення прямолінійного і безперервного ланцюга руху сировини і матеріальних оборотних засобів для створення кінцевого продукту. З точки зору менеджменту процес управління стабільністю ускладнюється всіма специфічними особливостями рослинництва і тваринництва. Реалізація планування як функції менеджменту ускладнюється в аграрному виробництві через вищевказані залежності і особливості сільського господарства. Управлінські рішення призначені мінімізувати негативні наслідки, зумовлені розривами ланцюга поставок у виробничій логістиці. Нерівності ланцюга поставок проявляються у вигляді простоїв, збільшення тривалості окремих операцій, погіршення якості виконання технологічних операцій, збільшення їх трудомісткості, енергонасиченості та екологонебезпечності.

Протягом виробничого циклу в нього вливаються вхідні матеріалопотоки, які формуються під впливом логістики закупівель, логістики розподілу, складування та транспортної логістики. Результатом руху матеріалопотоків та їх переробки є обсяг готової продукції, який є об’єктом збутової діяльності підприємства. В цьому контексті необхідним вбачається обґрунтування доцільності показника ефективності виробничих матеріалопотоків, що відображає співвідношення кількісних та якісних параметрів вхідних та вихідних потоків.

У формуванні логістичної системи аграрного підприємства визначальними складовими представляються географічне розташування, забезпеченість комунікаціями, транспортна інфраструктура, складування, управління запасами. Дисбаланс між цими складовими спричиняє збільшення собівартості продукції, що нівелюється насамперед за рахунок системної координації елементів логістичної системи. З огляду на це логістичну систему визначено як організацію управління матеріальними потоками та готовою продукцією, яка сприяє підвищенню організованості всіх економічних процесів для досягнення високої ефективності.