У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, основні завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; визначено особистий внесок здобувача, а також вказано результати апробації досліджень і структуру дисертації.
У першому розділі «Теорія і практика застосування аналітичних інструментів в управлінні економічним розвитком промислових підприємств» розглянуто підходи різних авторів до трактування понять «управління» та «розвиток», уточнено категорійний апарат у сфері управління розвитком промислових підприємств, розвинуто класифікацію інструментів управління економічним розвитком промислових підприємств, досліджено практичні аспекти застосування аналітичних та організаційних інструментів.
Вивчення та узагальнення результатів наукових досліджень з обраної проблематики дали змогу виокремити та згрупувати такі основні підходи до трактування поняття «управління». Згідно першого підходу, акцент робиться на реалізації поставлених цілей для досягнення визначеної місії. Представники другого підходу розглядають управління з функціональної точки зору, тобто вони зосереджують увагу на тому, яким чином слід здійснювати управління: координувати, забезпечувати злагоджену роботу, діяти, впливати, стимулювати, регулювати тощо. Трактування поняття «управління» представниками третього підходу базується на твердженні, що управління – це вид діяльності.
Розгляд та систематизація підходів науковців до визначення сутності поняття «розвиток» виявив існування декількох течій. Одна група авторів розглядає розвиток як поняття, яке характеризується трьома основними властивостями: незворотністю, спрямованістю та закономірністю, що вирізняють його серед інших можливих змін. Представники другого підходу трактують розвиток на підставі пріоритетності того чи іншого напрямку розвитку системи, тобто пов’язують його із кількісними та якісними змінами структури і функцій системи або розуміють як процес адаптації до зовнішнього середовища, яке динамічно змінюється. Ще одна група науковців ототожнює розвиток з такими поняттями, як еволюція, прогрес, зростання тощо.
Визначення переваг та недоліків кожного з підходів, а також вивчення різних трактувань у межах кожного із них дали змогу обґрунтувати сутність поняття «управління розвитком» як цілеспрямованого впливу керуючої системи на керовану з метою забезпечення процесу переходу від поточного стану підприємства до заданого відповідно до поставлених цілей.
Вміле застосування інструментів управління дозволяє підприємству не лише адаптуватися до умов зовнішнього мінливого середовища, а й суттєво сприяє запобіганню невизначеності та забезпеченню сталого розвитку шляхом впровадження методів управління якістю, знаннями, інноваціями, проектного менеджменту, контролінгу, реінжинірингу тощо.
З метою ідентифікування основних інструментів управління економічним розвитком промислових підприємств як набору важелів управління, а також формування уявлення про їхню різноманітність у ході дослідження систематизовано та розвинуто класифікацію таких інструментів за низкою ознак. За основу класифікації інструментів управління прийнятий набір методів менеджменту, який сформував Кузьмін О.Є., та доповнений нами рядом ознак (за функціональною спрямованістю, за областю застосування, за формою вираження, за ступенем новизни, за широтою застосування, за врахуванням фактору часу, за тривалістю дії) та їх підвидами.
Розвиток як процес характеризується зміною його якісно-кількісних показників (індикаторів), на які можна цілеспрямовано впливати, застосовуючи відповідні технології та інструменти управління. До числа таких аналітичних інструментів можна віднести SWOT-аналіз, матрицю BCG, матрицю «McKinsey-GE», збалансовану систему показників (BSC), полікритеріальний метод діагностики розвитку підприємств тощо. Проте використання даних інструментів наштовхується на ряд перешкод, першочерговою з яких є обмеженість інформаційного забезпечення процесу розрахунку інтегральних показників, які утворюються з широкого кола кількісних та якісних показників. У процесі «згортання» показників та формування узагальненої інтегральної адитивної оцінки може відбуватися її зростання за рахунок високих значень обмеженої кількості показників з низькими оцінками, що вимагає здійснення додаткових досліджень щодо економічного тлумачення інтегральної оцінки. Недоліком інших інструментів є описовий характер результатів, які переважно містять лише рекомендаційні положення не підкріпленні ґрунтовним економічним аналізом. Перевірка дієвості вищезгаданих аналітичних інструментів на практиці дозволила виявити ще один суттєвий недолік – отримані результати зазвичай містять моментну оцінку стану підприємства, не відображаючи усталених тенденцій, що не дає змогу здійснити прогнозні розрахунки на наступний період часу.
За результатами дослідження можна стверджувати, що до основних напрямів удосконалення аналітичних інструментів управління економічним розвитком доцільно віднести обгрунтований вибір сукупності одиничних показників (індикаторів) оптимальної конфігурації, яка буде поєднувати як абсолютні показники економічного стану, так і відносні показники динаміки, забезпечення гнучкості та доступності сприйняття розрахункових алгоритмів, наочності й прозорості тлумачення одержаних оцінок.
В процесі досліджень виявлено, що управління економічним розвитком підприємств із застосуванням таких організаційно-аналітичних інструментів, як функціонального та процесно-структурованого, є виправданим і ефективним у сучасних економічних реаліях.
При функціональному підході за основу приймається твердження про те, що будь-яка організаційна структура створюється для виконання завдань. Впровадження даного інструменту охоплює чотири послідовні етапи: реалізація конкретних функцій менеджменту (управління фінансами, кадрами, постачанням, збутом, підрозділами тощо) через загальні функції менеджменту (планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання); формування методів менеджменту як способів впливу керуючої підсистеми підприємства на керовану; формалізація методів менеджменту в альтернативні управлінські рішення; забезпечення впливу керуючої системи підприємства на керовану на засадах механізмів керівництва (влади, лідерства тощо).
При процесно-структурованому управлінні діяльність підприємства розглядають як сукупність взаємодіючих процесів, що протікають всередині організаційної структури і реалізовують поставлені цілі. Процесом є логічний, послідовний, взаємозалежний набір заходів, що використовує ресурси, створює цінність і видає результат. Для процесу характерні такі властивості: протяжність у часі; існування перехідних станів внаслідок певних дій; наявність чітко визначених подій, термінів їх початку і завершення; обмеженість обсягів ресурсного забезпечення щодо підтримки виконання процесу та його завершення. Управління розвитком підприємств на засадах даного інструменту можна реалізовувати через узгоджені формалізовані процеси діяльності, від результатів яких безпосередньо залежить загальний стан усієї системи.
Уточнення категорійного апарату у сфері управління економічним розвитком підприємств, укладання класифікації інструментів, які застосовують в управлінні, дослідження властивостей та областей вживання аналітичних і організаційних інструментів утворили теоретичне підґрунтя формування концепції щодо розроблення і впровадження дієвих аналітичних інструментів в управління розвитком підприємств.
У другому розділі«Аналізування та оцінювання чинників впливу на економічний розвиток підприємств» досліджено стан, тенденції та перспективи розвитку промислових підприємств України, виявлено фактори впливу на економічний розвиток, а також удосконалено метод оцінювання рівня розвитку підприємств.
Проведені дослідження на підставі даних статистичної звітності підприємств за 2001-2011 рр. дали змогу виявити, що з 2001 р. по 2008 р. відбувалося збільшення обсягів виробництва підприємств промисловості при коливанні ланцюгових темпів зміни з більш високими темпами нарощення обсягів виробництва машинобудівної продукції. У кризовий період ця тенденція змінилася, зокрема, спостерігалося загальне зниження індексів обсягу виробництва та фізичного обсягу, а саме у 2008-2009 рр. в середньому на 27% скоротилися фізичні обсяги продукції промислових підприємств, а фізичний обсяг продукції машинобудування у 2009 р. порівняно з 2008 р. скоротився на 30%. Проте значний приріст у 2010 р. обсягів виробництва промисловості на 33,1% та машинобудування на 81%, порівняно з попереднім кризовим роком, вказує на появу позитивних тенденцій у діяльності підприємств.
Аналізування статистичної інформації за 2005-2011 рр. щодо стану промислових підприємств України дає підстави зробити висновок про позитивні зрушення (за винятком 2009 кризового року). Зокрема, станом на 2011 р. відбулося загальне зростання обсягів реалізованої промислової продукції (середній темп приросту – 20,2%), збільшились прямі іноземні інвестиції у промисловість (середньорічне зростання в основний капітал промисловості становило 7,1 млрд. грн.), підвищився рівень ефективності промислового виробництва (середній темп зміни рентабельності операційної діяльності становив 102,0%) тощо. Однак, прослідковуються деякі негативні тенденції, зокрема: зменшилась чисельність зайнятих у промисловості (середній темп приросту становив -3,7%); виникла значна різниця між номінальною та реальною заробітною платою (сягала 402 грн.). Недостатнім є рівень інноваційної активності підприємств, що безпосередньо позначилося на результуючих показниках їх виробничо-господарської діяльності та тенденцій розвитку.
Особливості розвитку ряду виокремлених промислових підприємств західних областей України (Львівської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Закарпатської та Хмельницької областей) характеризуються такими даними: середній абсолютний приріст обсягу валового доходу ПАТ «Дрогобицький долотний завод» за 2005-2011 рр. склав -0,41 млн. грн.; середній темп зміни обсягу власного капіталу ПАТ «Iвано-Франкiвський локомотиворемонтний завод» склав 100,6%; середній темп приросту залишкової вартості основних засобів для ПАТ «Мукачiвприлад» становив -1,2%, а для ПАТ «Тернопiльський радiозавод «Орiон» -1,3%. При цьому середні показники фондовіддачі даних підприємств коливалися від 0,85 у ПАТ «Тернопiльський радiозавод «Орiон» до 3,05 в ПАТ «Iвано-Франкiвський локомотиворемонтний завод».
