ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОСЕМАНТИЧНОЇ СТРУКТУРИ УЯВЛЕНЬ ПРО ШЛЮБНОГО ПАРТНЕРА У ДІВЧАТ, СХИЛЬНИХ ДО МІЖОСОБИСТІСНОЇ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Особливості формування та реалізації шлюбної поведінки залежної особистості» проаналізовано особистісні характеристики суб’єкта вибору, важливі для реалізації шлюбної поведінки, описано особливості сімейної соціалізації, особистісні риси й життєві сценарії залежної особистості, досліджено теоретичні концепції механізмів формування подружньої пари й ролі міжособистісної залежності в різних концепціях кохання.

Особистість, схильну до міжособистісної залежності, розглядають як суб’єкт шлюбного вибору, який виявляє активність у процесі вибору шлюбного партнера (Р. Барал, Л. Я. Гозман, М. В. Захарова, С. Каслер, І. Г. Станіславська, О. Цейтлін, К. Г. Юнг). Характеристики залежної особистості формуються в процесі ранньої сімейної соціалізації (Т. А. Донських, Ц. П. Короленко, В. Москаленко, Б. Уайнхольд та ін.) та містять брак упевненості в собі, страх відповідальності й емоційного контакту, відхід від реальності, стереотипність поведінки, тривожність тощо (А. Бродські, В. Д. Менделевич, В. Москаленко, С. Піл та ін.). Ці особистісні риси є підґрунтям створення об’єкта вибору – образу шлюбного партнера – та зумовлюють реалізацію патологічних патернів міжособистісних взаємин (Е. Берн, П. Майєр та ін.). Специфічні патерни взаємодії (стратегії, життєві сценарії) спрямовані на виконання захисних функцій (П. Кріттенден), а саме забезпечення почуттів безпеки й захищеності, які досягаються або компульсивним піклуванням про слабкого партнера, що супроводжується відчуттям власної ваги, або пошуком контролю й турботи з боку ідеалізованого сильного партнера. Треба відзначити, що такі ролі є ригідними, такими, що обмежують особистісну реалізацію, і впродовж життя можуть чергуватися одна з одною.

Формування патологічного життєвого сценарію й ригідного рольового репертуару пов’язане з особливостями сімейної ситуації в батьківській родині залежної особистості (М. Боуен, П. Майєр, Т. Сидорова, R. Bu
ey). Основними типам виховання, які призводять до формування залежної особистості, є гіперопіка, висунення надмірних вимог, непрогнозовані емоційні реакції та гіпоопіка (Ц. П. Короленко). За всієї різноманітності варіантів батьківського виховання їхнім результатом стає недовіра до власних почуттів і пошук задоволення власних потреб винятково в зовнішньому середовищі, у симбіотичних зв’язках із людьми, що мають значення.

Наголосимо, що певний рівень здорової залежності (Р. Борнштейн) характеризує будь-які емоційно близькі стосунки й реалізується як прихильність (К. Хорні), поєднання буття (Р. Джонсон), усвідомлення цінності партнера (А. Маслоу), спільне особистісне зростання (Т. В. Говорун) тощо. У той же час патологічних рис кохання набуває саме через надмірну психологічну залежність від партнера в коханні (А. Коцар). Незрілі форми кохання супроводжуються нереалістичним сприйняттям партнера й концептуалізуються як інфантильне обсесивне прагнення (Р. Джонсон), підґрунтям якого є неспроможність побачити в партнері особистість; як невротичне кохання (К. Хорні), для якого характерно використовувати партнера як засіб досягти ті чи інші цілі; токсичне кохання (П. Меллоді), коли партнеру відводиться роль рятівника від травми покинутості; синдром залежного кохання (В. Сатір), пошук сильного партнера заради компенсації власної слабкості; кохання як манія (С. Піл, А. Бродські), у яких партнера розглядають як гарант безпеки, захищеності та ін.

Підґрунтям теорій вибору шлюбного партнера, таких як «колова теорія кохання» А. Рейса, теорія фільтрації Р. Зідлера, теорія «фільтрів» А. Керкгоффа та К. Девіса, теорії «стимул – цінність – роль» Б. Мурстейна, теорії формування відносин М. А. Абалакіної та інших, є аналіз об’єктивних критеріїв вибору, зокрема соціально-демографічних чинників, культурних характеристик, цінностей та усвідомлюваних уявлень про сімейні ролі, атрактивні якості тощо. У той же час чинники, які призводять до викривлення образу партнера, що є підґрунтям формування патогенних міжособистісних стосунків, у межах цих теорії не набули повного розуміння. У психодинамічній традиції (О. Кернберг, З. Фройд, К. Хорні, К. Г. Юнг) розглядають неусвідомлювані чинники вибору шлюбного партнера, але механізми формування образу шлюбного партнера, специфічні саме для міжособистісно співзалежних дівчат, досі не були об’єктом спеціальної уваги.

У другому розділі «Організація та методи дослідження» подано поширену характеристику досліджуваних та обґрунтування методів роботи. Дослідницьку групу склали 78 дівчат-студенток віком 17–20 років, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі й не живуть з партнером у цивільному шлюбі, але мають досвід близьких взаємин із партнером («зустрічалися»). Контрольну групи склали 70 дівчат, що не схильні до міжособистісної залежності та можуть бути зіставлені з контрольною групою за соціодемографічними показниками.

Методи дослідження:  

– для виявлення дослідницької групи: опитувальник співзалежності Б. Уайнхольда в адаптації О. С. Кочаряна, Є. В. Фролової, Н. О. Смахтіної, метод експертних оцінок, діагностичне інтерв’ю та метод ранніх спогадів;

– для вивчення кількісних і якісних характеристик образу шлюбного партнера: метод суб’єктивного шкалювання, метод вільного сортування об’єктів (Р. Гарднер), модифікована методика вільного опису W. H. Crockett, метод семантичного вибору;

– для виявлення сценарних настанов: проективна казкотерапевтична методика – неструктурований твір на вільну тему;

– для виявлення ефективності програми психологічної корекції: методика дослідження самооцінки особистості С. А. Будассі, опитувальник FPI (форма В, шкали: невротичність, депресивність, дратівливість, комунікабельність та відкритість), модифікована методика вільного опису W. H. Crockett, опитувальник співзалежності Б. Уайнхольда в адаптації О. С. Кочаряна, Є. В. Фролової, Н. О. Смахтіної.

Методи математичної статистики (для обчислення яких використовувався програмний пакет SРSS 17.0): 1) методи описової статистики; методи перевірки достовірності розбіжностей зв'язаних і незв'язаних вибірок (φ-критерій кутового перетворення Фішера, U-критерій Манна – Уїтні, Т-критерій Вілкоксона); 2) метод узгодженості експертів – коефіцієнт конкордації Кендалла (W); 3) методи множинної статистики (кореляційний і факторний аналізи за методом головних компонентів).

У третьому розділі «Особливості психосемантичної структури образу шлюбного партнера в дівчат, схильних до міжособистісної співзалежності» наведено характеристики змістової наповненості образу шлюбного партнера (далі образ партнера) у дівчат, схильних до міжособистісної співзалежності, які охоплюють психологічну валентність та описові характеристики образу партнера; проаналізовано ступінь диференційованості образу партнера; наведено опис емоційної структури образу партнера в дівчат, схильних до міжособистісної співзалежності, яка містить конотативні значення чоловічих типів, ступінь амбівалентності образу партнера й перцептуальне дублювання (ступінь близькості образу партнера до різних образів із близького оточення); досліджено особливості міжособистісних стосунків у контексті аналізу рольових позицій і характеристик життєвого сценарію дівчат, схильних до міжособистісної співзалежності.

Для виявлення психологічної валентності (ступеня привабливості) образу партнера дівчата дослідницької й контрольної груп оцінили бажані якості партнера за запропонованими трьома групами: ділові якості, емоційні якості й зовнішність. Порівняльний аналіз за трьома групами якостей не показав значної різниці (U-критерій Манна – Уїтні). Однак якісний аналіз за окремими якостям (φ-критерій кутового перетворення Фішера) виявив наступні тенденції в оцінюванні привабливості шлюбного партнера в дівчат із дослідницької групи: 1) надання переваги партнеру, який викликає відчуття психологічної небезпеки (дружелюбність (φ=1,848; р<0,05), толерантність (φ=1,769; р<0,05)); 2) фіксованість на зовнішніх характеристиках (стрункість (φ=2,586; р<0,01), доглянутість (φ=2,659; р<0,01)); 3) неуважність до якостей, пов’язаних із побудовою довірливих партнерських взаємин (у контрольній групі значно частіше обиралася чесність (φ=1,729; р<0,05)); 4) вибір крайніх варіантів: або сильний партнер, або слабкий (запальність (φ=2,325; р<0,01), сором'язливість (φ=2,074; р<0,05)).