ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЛАНДШАФТАМИ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, основні завдання, окреслено предмет, об’єкт та методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію і використання, а також наведено інформацію про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади управління ландшафтами природоохоронних територій” досліджено еволюцію та наукові підходи до розвитку теорії про ландшафти, розкрито сутність природоохоронних територій та їх ландшафтного потенціалу, висвітлено світовий досвід управління ландшафтами природоохоронних територій.

Дієвим засобом забезпечення сталого просторового розвитку країни та її регіонів є розроблення та реалізація оптимальних рішень на основі застосування ландшафтного підходу, який передбачає, що антропогенне навантаження на сферу життєдіяльності людини розподіляється на різні ландшафтні системи. Урахування цього є необхідним у процесах розроблення та реалізації управлінських рішень щодо природоохоронної діяльності.

Дослідження історичних аспектів еволюції теорії про ландшафти дало змогу автору виявити її міждисциплінарний характер. Природничо-екологічна наука трактує ландшафт як територію, що складається з екологічних систем, які взаємодіють та взаємопов’язані і які по-різному поєднуються внаслідок впливу геології, рельєфу, ґрунтів, біоти й людини на відповідну територію. Із погляду географічної науки, ландшафт – це фундаментальні частини відповідної географічної області, включаючі її біологічний склад, навколишнє середовище та антропогенні й соціальні структури. З огляду соціо-економічних позицій, ландшафт є просторовою системою, у якій забезпечується досягнення певного рівня покращення якості життя місцевого населення в межах історично зумовленої господарської місткості природного комплексу. Інтеграція різних наукових підходів стала базою розвитку теорії про ландшафти та управління ними.

Доведено, що фундаментальною проблемою досягнення перспектив сталого просторового розвитку країни, її регіонів виступають якісні та кількісні характеристики природоохоронних територій. Вони виконують еколого-соціально-економічні функції, що потребує врахування під час розроблення заходів з охорони, раціонального використання та відтворення ландшафтів цих територій. Охорона ландшафтів природоохоронної території – діяльність щодо збереження характерних рис ландшафту, функцій відтворення ресурсів і формування сприятливого середовища життєдіяльності. У свою чергу, раціональне використання – система заходів щодо оптимізації екологічних, соціальних та економічних факторів суспільного розвитку. Відтворення ландшафтів природоохоронної території – це проведення комплексу заходів із відновлення цінності ландшафтів.

По-перше, природоохоронна територія – це природнича система, яка забезпечує екологічну рівновагу; спеціально визначена територія для охорони, раціонального використання та відтворення ландшафтного різноманіття. По-друге, це природні блага, які слугують засобами задоволення соціальних потреб (оздоровчих, пізнавальних, естетичних, комунікаційних та інших). По-третє – економічна характеристика природоохоронної території розкривається в можливостях її використання в господарській діяльності людини (рекреаційній, управлінській та ін.) для забезпечення певних соціально-економічних потреб.

Розкрито, що в межах певного ландшафту сформований ландшафтний потенціал. Його корисність як багатофункціональної системи для суспільства визначається доцільністю та потребою його використання. Тому ландшафтний потенціал відповідно до критерію суспільної корисності виступає як потенційна суспільна споживча вартість. Вважаємо, що ландшафтний потенціал природоохоронної території являє собою можливості використання конкретного просторового об’єкта, сформовані сукупністю всіх наявних у ландшафті цієї території ресурсів, збереження яких сприяє інтеграції екологічних, соціальних, економічних сфер життєдіяльності. Головним орієнтиром при цьому має бути забезпечення росту якості життя населення без руйнування ландшафтів на основі раціонального поєднання особливо цінних традиційних технологій природокористування з найбільш ефективними високими технологіями життєзабезпечення. Ландшафтний потенціал виступає об’єктом управління під час розроблення і реалізації програмних стратегічних рішень у сфері раціонального природокористування.

Сьогодні процес управління ландшафтами характеризується фрагментарністю і недостатньою скоординованістю. Відсутня єдина фундаментальна теоретична та методична база інтегрованого управління ландшафтним потенціалом природоохоронних територій, розроблення і реалізація чого сприятиме досягненню перспектив сталого просторового розвитку регіонів та країни. У дисертації висвітлено зміст ландшафтної політики держави та її роль у процесах забезпечення охорони, раціонального використання та відтворення ландшафтного потенціалу й розвитку природоохоронної території.

Як відправну позицію процесів міжнародної інтеграції з питань охорони ландшафтів розкрито зміст Європейської ландшафтної конвенції. Стратегічним напрямом діяльності щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття на природоохоронних територіях визначено міжнародне співробітництво. Автор акцентує увага на позитивному світовому досвіді управління ландшафтами природоохоронних територій, що потребує адаптації до умов України. Указано на потребу створення в країні спеціального фонду, який сприятиме фінансуванню програм, спрямованих на охорону, раціональне використання та відтворення ландшафтів природоохоронних територій.

У другому розділі “Особливості управління ландшафтами природоохоронних територій” розкрито характеристику й функціональну структуру природоохоронних територій, здійснено еколого-економічну оцінку використання їх ландшафтного потенціалу й аналіз фінансового забезпечення процесів управління ландшафтами природоохоронної території.