МЕХАНІЗМ РЕОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Короткий зміст

            Розділ 1.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, об’єкт та предмет дисертаційного дослідження, його методи та інформаційну базу, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні та методологічні засади дослідження реорганізації банків» визначено суть, принципи та форми здійснення реорганізації банків, запропоновано механізм реорганізації банківських установ з врахуванням об’єднувальних, розподільчих форм, шляхом їх перетворення та купівлі-продажу.

На основі теоретичного узагальнення наукових підходів до розкриття суті, значення та принципів реорганізації банків доведено доцільність виокремлення реструктуризації банківської системи на макрорівні; реструктуризації окремої банківської установи на мікрорівні; реорганізації банків. Зазначено, що реструктуризація є ширшим поняттям ніж реорганізація, яку доцільно розглядати як її складову частину.

В роботі конкретизовано суть реструктуризації банків на мікрорівні, яка розглядається як комплекс організаційних, операційних, фінансових, правових та соціальних заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності й ліквідності банків, підвищення їх конкурентоспроможності і зростання ринкової вартості та визначено, що реорганізація – це одна із форм припинення функціонування юридичної особи, пов’язана з повною або частковою зміною власників корпоративних прав з універсальним або парцелярним правонаступництвом та використанням таких форм її проведення: об’єднання банківських установ, поділ банківських установ, придбання й створення нових банківських установ на основі перетворення організаційно-правової форми й передавання активів, зобов’язань і капіталу банкам-правонаступникам.

В сучасних умовах господарювання відсутній єдиний підхід до розмежування форм та методів реорганізації банків та ступеня корпоративного контролю, який відображає частку власників у статутному капіталі установ. З метою розкриття економічної суті форм реорганізації виокремлено такі форми корпоративного контролю, як: простий, блокуючий, рівноправний, переважаючий, домінуючий.