ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми; вказано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено об’єкт, предмет, мету та гіпотезу, завдання, методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано дані щодо апробації, публікацій і структури дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні засади формування управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю” – розкрито теоретичні засади формування управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю; охарактеризовано сутність та зміст управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю; обґрунтовано можливості інтерактивних технологій у формуванні управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю.

Теоретичні засади формування управлінських умінь майбутніх фахівців становлять ідеї філософів античності, сучасних філософів, фахівців з менеджменту, управління персоналом, психологів, педагогів, які визначили найважливіші концепти успішної організаційно-управлінської діяльності: взаємно упорядковане об’єднання індивідів і груп, які діють на підставі спільних цілей, інтересів та програм; підбір і поєднання елементів організації, що забезпечує її гармонійне функціонування; планомірне управління системою; визначення функціональних обов’язків кожного члена організації; встановлення відносин повноважень, які пов’язують вищі рівні управління з нижчими й забезпечують можливість розподілу та координації завдань; дотримання організаційної й управлінської культури; прийняття рішень, використання комунікації, обміну інформацією.

На підставі аналізу різних підходів до змісту та особливостей організаційно-управлінської діяльності (А. Барабанщиков, М. Бесєдін, В. Глухов, А. Даржанія, О. Козлова, О. Кузьмін, О. Мельник, В. Нагаєв, А. Новосельський, В. Окорський, А. Шегда та ін.) обґрунтовано сутність поняття “організаційно-управлінська діяльність”, яка є особливим видом професійної діяльності, свідомо спрямованої на співорганізацію діяльності інших людей та управління колективом відповідно до виробничих цілей; визначено загальні й організаційно-технологічні принципи її реалізації (системності, наукового обґрунтування, законності, об’єктивності, саморегулювання, казуальності, зворотного зв’язку, оптимальності, ймовірності, прогнозування, поділу праці, ієрархічності, оптимального поєднання централізації та децентралізації, балансу між ними, делегування повноважень, поєднання “єдиноначальності” з колегіальністю, діапазону управління) і структуру, яка містить такі компоненти: орієнтаційний (виявляється в здійсненні аналізу економічної ситуації, цілепокладанні та плануванні економічної діяльності, передбаченні її результатів), організаторський (відображає процес організації роботи колективу виконавців відповідно до поставлених цілей та сформульованих завдань), інформаційний (пов’язаний зі збором, обробкою й накопиченням економічної й іншої інформації з метою реалізації організаційних та управлінських рішень), контрольно-оціночний (виявляється в здійсненні контролю та оцінювання діяльності колективу).

Аналіз наукових праць (М. Альберт, М. Армстронг, А. Балян, М. Мескон, А. Наумов, А. Новосельський, В. Орлов, Г. Саймон, І. Суркіна, О. Хворова, Ф. Хедоурі, В. Шепель та ін.) дав змогу визначити поняття “управлінські вміння майбутніх фахівців економічного профілю” таким чином: це засвоєний суб’єктом спосіб виконання дій з аналізу виробничої (організаційно-управлінської) ситуації, формулювання цілей та альтернативних способів їх досягнення; вибору оптимального рішення; організації роботи колективу виконавців реалізації прийнятого рішення; контролю й коригування вирішення прийнятих рішень; інформаційного забезпечення виробничої діяльності; самоорганізації та самоуправління.

Визначено сукупність управлінських умінь, необхідних для здійснення організаційно-управлінської діяльності, опанування яких дає змогу майбутнім фахівцям економічного профілю забезпечити кваліфіковане виконання професійних обов’язків: аналіз виробничої ситуації, формулювання цілей та альтернативних способів їх досягнення; вибір оптимального рішення; організація роботи колективу виконавців, контроль й корекція вирішення виробничих завдань; інформаційне забезпечення виробничої діяльності; самоорганізація та самоуправління. Відповідно до виділених компонентів (когнітивний, діяльнісний, перцептивно-рефлексивний) визначено критерії, показники й рівні їх сформованості (низький, середній і високий), розкрито їх змістове наповнення.

На основі аналізу наукової літератури (Н. Баліцька, О. Біда, Г. Волошина, М. Кларін, А. Мартинець, М. Перець, Н. Побірченко, О. Пометун та ін.), присвяченої різним аспектам підготовки майбутніх фахівців до організаторської й управлінської діяльності (К. Балдін, С. Воробйов, Г. Малиновська, С. Мних, Т. Нєчаєва, Л. Паращенко, Л. Радугін, С. Резник та ін.), обґрунтовано сутність інтерактивних технологій навчання як сукупності методів, засобів і форм організації навчання, що забезпечують активний характер взаємодії учасників навчального процесу на засадах співпраці та співтворчості й гарантують досягнення поставленої мети (формування управлінських умінь) під час підготовки майбутніх фахівців, розкрито їх можливості щодо формування управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю. Вони забезпечують діалогізацію навчального процесу; сприяють встановленню продуктивних, особистісних, професійно спрямованих контактів викладача і студентів, удосконаленню вмінь імпровізувати, діяти за межами передбачуваного, переборювати прихильність до усталених зразків, страх перед невідомим, невпевненість у собі; є засобом максимального наближення особистості до реальної професійної діяльності та залучення її до вирішення конкретних завдань у просторі професійного спілкування й співпраці, сприяють набуттю досвіду організаційно-управлінської діяльності.

Показано, що використання інтерактивних технологій забезпечує формування логіки та доказовості суджень, стислості й точності викладу; обстоювання своєї думки, творчого співробітництва; встановлення продуктивних, особистісних, професійно спрямованих контактів викладача та студентів; удосконалення вмінь імпровізувати, діяти за межами передбачуваного, переборювати прихильність до усталених зразків, страх перед невідомим, невпевненість у собі. Завдяки участі студентів в індивідуальній, груповій (парна та мікрогрупова) і колективній діяльності інтерактивні технології (діалогічно-дискусійні, ігрові, тренінгові, ситуаційні) відкривають можливості для накопичення особистісного досвіду через самореалізацію в різноманітній організаційно-управлінській діяльності, оволодіння майстерністю взаємодії, роботи в команді.

Розглянуті теоретичні основи та уявлення про сутність та структуру управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю стали важливими орієнтирами для обґрунтування моделі формування зазначених умінь засобами інтерактивних технологій, реалізація яких гарантувала б досягнення поставлених у дослідженні цілей.

У другому розділі – “Розробка та експериментальна перевірка моделі формування управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю засобами інтерактивних технологій” – присвячено обґрунтуванню моделі формування управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю засобами інтерактивних технологій, доведенню її ефективності; характеристиці основних етапів та результатів дослідження.

Теоретично обґрунтовано модель формування управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю засобами інтерактивних технологій, яка являє собою взаємозв’язок структурних (мета; завдання, що конкретизують процес досягнення мети; зміст, що розкриває провідні ідеї в цій галузі; поєднання форм, технологій організації освітнього процесу, спрямованого на досягнення зазначеної мети) та функціональних (аксіологічний, психологічний) компонентів (рис. 1).

Визначено мету (забезпечення сформованості в майбутніх фахівців економічного профілю управлінських умінь) та низку завдань: діагностичні (проведення діагностичного зрізу з метою виявлення рівня сформованості управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю, яке відбувалося за когнітивним, діяльнісним, перцептивно-рефлексивним показниками; технологічні (розробка технології реалізації спроектованої моделі протягом навчання майбутніх фахівців економічного профілю у ВНЗ, під якою розуміють проектування освітнього процесу, що сприяє ефективному формуванню управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю, набуттю особистістю значущого організаційного та управлінського досвіду; розробка інтерактивних технологій навчання, що реалізуються в навчальній та позанавчальній діяльності студентів); організаційні (спрямування діяльності викладачів, кураторів на створення позитивного емоційного фону, атмосфери емоційного натхнення, творчості; актуалізацію потреби студентів у самопізнанні, самореалізації в різновидах професійно спрямованої діяльності).

Обґрунтовано методологічні засади, покладені в основу проектування моделі формування управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю засобами інтерактивних технологій (системний, гуманістичний, діяльнісний, синергетичний, аксіологічний, особистісно орієнтований), і принципи формування зазначених умінь (професійної орієнтації навчальної діяльності, спрямованості на формування сукупності управлінських умінь, необхідних для здійснення організаційно-управлінської діяльності, оптимізму, позиційності, зворотного зв’язку).

Розкрито сутність і доцільність реалізації таких педагогічних умов: створення освітньо-мотиваційного середовища, спрямованого на спонукання студентів до свідомого оволодіння управлінськими вміннями засобами інтерактивних технологій; дотримання етапності, послідовності формування управлінських умінь майбутніх фахівців економічного профілю.