ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ СТУДЕНТІВ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

Короткий зміст

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; проаналізовано ступінь її розробленості; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження; сформульовано гіпотезу; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів; подано відомості про апробацію й упровадження дослідження.

У першому розділі «Питання консультування в психолого-педагогічних дослідженнях і практиці вищої педагогічної школи» проаналізовано стан досліджуваної проблеми в педагогічній і психологічній літературі; розкрито сутність, значення, види й функції навчального консультування; теоретично обґрунтовано педагогічну технологію навчального консультування студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

У дисертації консультація розглядається як форма навчання у вищих навчальних закладах,  яка суттєво впливає на процес навчання, його результативність, що визначено в Законі України «Про вищу освіту» N 2984-III від 17 січня 2002 року й Положенні про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Мiнiстерства освіти України вiд 2 червня 1993 року N 161 та Мiнiстерством юстиції України вiд 23 листопада 1993 року N 173.

Слово «консультування» (від лат. consultare - радити, піклуватися) в науковій літературі розглядається як надання послуг з виявлення проблеми, її аналізу, рекомендації для її вирішення, сприяння при необхідності у виконанні певних дій. Консультант дає практичні поради й надає допомогу в їх реалізації (Н. Шевандрін), тобто консультування – це будь-яка форма надання допомоги тому, хто навчається. Одночасно поняття консультування визначається як процес взаємодії між двома або кількома особами, у ході якої певні знання консультанта використовуються для надання допомоги тим, хто отримує консультацію (Т. Алєксєєнко).

У дослідженні навчальне консультування визначене як процес надання адресної диференційованої допомоги студентам у процесі навчально-пізнавальної діяльності з боку викладачів або інших студентів з метою задоволення навчальних потреб студентів, пов’язаних з підвищенням позитивних результатів у навчанні та з розвитком здібностей, умінь творчої діяльності, здійснення самовдосконалення.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з питання навчального консультування дозволив назвати основні види навчального консультування в таблиці 1.

У вищій школі навчальне консультування, як свідчить аналіз наукової літератури й вивчення досвіду роботи викладачів, може використовуватися одним з таких способів організації: індивідуальний, який передбачає взаємодію викладача з одним конкретним студентом (консультація, репетиторство, тьюторство); груповий  спосіб організації консультування зазвичай використовується для окремої академічної групи або для групи студентів, диференційованих за іншою ознакою (рівнем навчальних досягнень, навчальними чи науково-дослідницькими інтересами тощо); колективний спосіб характеризується тим, що конкретна підтримка надається всім членам певного колективу.

Ефективність проведення консультування вимагає розробки дидактичної технології, основними вимогами якої, як свідчать дослідження вчених (В. Євдокімов, М. Кларін, І. Лернер, О. Пєхота, І. Підласий, І. Прокопенко, В. Сластьонін, Н. Тализіна та інші), є такі: наявність чіткої мети, логіки, послідовності дій, операцій, певних алгоритмів діяльності викладача й студента; урахування визначеного педагогічного потенціалу кожної окремої технологічної ланки для досягнення запланованих результатів; аналіз результатів на основі відповідних критеріїв і показників; можливість відтворення технологій іншими.