У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх практичне значення, апробацію, публікації.
У першому розділі «Теоретичні основи логістизації інноваційної діяльності підприємства» узагальнено наукові положення щодо сутності інноваційної діяльності підприємства як складової інноваційного процесу; на основі цього висловлено припущення про її подібність до потокових процесів і аргументовано можливість застосування для удосконалення управління потоками ресурсів при здійсненні інноваційної діяльності логістичного підходу.
На основі гносеологічного аналізу сутності інновацій та інноваційної діяльності як об’єктів управління логічно доведено, що одним із найважливіших завдань управління інноваційною діяльністю є перетворення новацій у інновації, їх промислове освоєння та виведення на ринок. Незважаючи на те, що ринкові потреби задовольняються переважно інноваціями продуктового характеру, їх успішна реалізація забезпечується інноваціями у сфері організації процесів як виробничих, так і організаційно-управлінських. В ході дослідження змісту організаційно-управлінських інноваційлогічно доведено, що вагомих позитивних результатів у підвищенні ефективності інноваційної діяльності можна досягти, використовуючи можливості логістичного управління. Аргументами на користь цього висновку є те, що реалізація інновацій здійснюється в певній послідовності та містить низку ітерацій, вихід з яких потребує зміни у потоках інформації та ресурсів. Це значить, їх раціоналізація можлива на основі логістичного підходу.
У процесі критичного аналізу наукових трактувань сутності логістики та логістичного підходу в управлінні встановлено, що основою логістики є потокове мислення, тобто логістика як сфера діяльності займається управліннямпотоковими процесами на основі використання семи логістичних принципів – створення й постачання товару в потрібний час і місце, оптимальної кількості і якості з мінімальними витратами на розробку, виготовлення, упакування й рух. Дотримання цих принципів важливе й у сфері управління інноваційною діяльністю як при створенні промислових зразків, так і у процесі їх промислового освоєння та виведення на ринок. Це дозволяє більш раціонально організувати рух нових матеріальних потоків, що необхідні для реалізації інновацій, оптимізуючи логістичні витрати з урахуванням інтересів як поточної виробничої, так і інноваційної діяльності. Тим самим, поряд із функціональною складовою конкурентоспроможності інновації, формується і її цінова складова. Логістичний підхід дозволяє забезпечити ефективне координування потоків ресурсів та інформації при реалізації виробничої та інноваційної стратегій. Це, з одного боку, підвищує ефективність відповідних процесів, а з іншого – збільшує шанси на успішну реалізацію конкурентної стратегії підприємства.
Операційна структура інтегрованої логістики охоплює часові й просторові аспекти різних логістичних операцій, що поєднуються через інтегровану інформаційну мережу в єдиний логістичний цикл. Його функціональними складовими є процеси постачання, закупівлі ресурсів, виробництва продукції і його матеріально-технічного забезпечення, фізичного розподілу та переміщення товарів, їх транспортування й обслуговування.
Методами наукової абстракції доведено, що аналогічне структурування потоків ресурсів властиве і процесам реалізації інновацій. Це дає змогу застосувати для відображення сутності управління цими процесами термін «логістизація інноваційної діяльності». Під ним запропоновано розуміти процеси інтегрування функціональних циклів логістики в управління інноваційною діяльністю підприємства з метою раціоналізації потоків необхідних для реалізації інноваційних проектів ресурсів. З урахуванням цього висловлено припущення, що раціональне інтегрування функціональних циклів логістики в управління інноваційною діяльністю доцільно покласти в основу інтегрованої концепції розвитку підприємства. При цьому підкреслено,що значущість позитивного впливу логістизації потоків ресурсів за складовими функціонального логістичного циклу залежить від типу інноваційної чи конкурентної стратегії підприємства.
З огляду на те, що конкурентоспроможність продукції сучасних машинобудівних підприємств здебільшого формується на усіх стадіях технологічного ланцюжка, склад якого передбачає наявність і зовнішніх учасників, зазначено, що інтегрування логістики у сферу управління інноваційною діяльністю не може здійснюватися за типовою схемою для всіх виробничих підприємств, що дає підстави говорити про певну логістичну доцільність інтеграційних процесів. Під логістичною доцільністю інтеграції учасників інноваційного процесу запропоновано розуміти такі форми інтеграції, за яких зростання витрат на ресурсне забезпечення цього процесу у кожного учасника буде суттєво меншим, ніж зростання доходів від поліпшення рівня конкурентоспроможності інноваційної продукції за відповідні проміжки часу. Підкреслено, що логістичне забезпечення необхіднедля підтримки взаємоузгоджених дій учасників на різних етапах інноваційногопроцесу, що дозволяє підвищити гнучкість і обґрунтованість ресурсних потоків, мінімізувати конфлікти цілей і підвищити ефективність інноваційної діяльності.
У другому розділі «Аналітико-методичний інструментарій обґрунтування доцільності логістизації інноваційної діяльності підприємства»здійснено структурно-динамічний аналіз інноваційної діяльності вітчизняних машинобудівних підприємств, досліджено їх логістичні системи та потоки ресурсного забезпечення інноваційної діяльності, а також охарактеризовано можливості використання логістичного підходу для управління стабільністю функціонування машинобудівного підприємства у процесі реалізації інновацій.
У роботі обґрунтовано, що у сукупності підприємств національної економіки найбільшу потребу у підвищенні ефективності інноваційної діяльності мають машинобудівні підприємства, оскільки вони складають основу техніко-технологічного відтворення промисловості і формують матеріально-технічну базу супутніх виробничих комплексів та галузей. До того ж, зважаючи на те, що продукція машинобудування є багатокомпонентною і потребує для свого створення багатьох учасників та видів ресурсів, висловлено припущення, що саме використання логістичного підходу в процесі управління інноваційною діяльністю може суттєво підвищити її ефективність.
У процесі аналізу динаміки і результатів інноваційної діяльності промислових (в т.ч. машинобудівних) підприємств України з’ясовано, що з кожним роком вони погіршуються. Незважаючи на деяке зростання кількості інноваційно-активних підприємств, частка інноваційної продукції у загальних обсягах реалізації промислової продукції тривалий час знижувалась і лише в останні роки відбувається її зростання. Це видно, зокрема, на прикладі Хмельницької області, де частка промислових підприємств, що упроваджували інновації зросла з 5,1 % у 2009 р. до 22,2 % у 2012 р. Водночас частка інноваційної продукції зросла за цей період з 0,53 % до 2,16 %. В той же час, частка принципово нової продукції залишається вкрай низькою (0,0114 %) (рис. 1).
Аналіз структури інновацій за їх змістом вказує на погіршення здатності вітчизняних підприємств створювати наукомісткі технологічні продукти – у структурі машинобудівної продукції протягом останнього року відбулося зниження частки машинобудівної продукції вищого технологічного укладу. Так, у Хмельницькій області до 2010 р. в основному нові технічні засоби створювались у сфері виробництва електричного, електронного та оптичного устаткування (8 видів інноваційної продукції з 10, освоєних у 2010 р.) Проте вже у 2011 р. більшість інновацій було створено у сфері виробництва машин та устаткування (8 видів інноваційної продукції з 14 освоєних). Кількість освоєних у промисловому секторі національної економіки зразків нової техніки є незначною, зменшується і кількість продуктових інновацій. Все це свідчить про нагальність вирішення завдань, пов’язаних із підвищенням ефективності інноваційної діяльності. Зроблено висновок, що підвищення результативності інноваційної діяльності потребує упровадження нових підходів до її організації, в тому числі – на основі розширення взаємодії учасників інноваційного процесу з урахуванням логістичної доцільності.
