Харченко О.В. Підвищення ефективності використання природних ресурсів у землеробстві при зрошенні та реалізації принципів програмування врожаїв у Лісостепу України (На прикладі території Сумської області)

Короткий зміст

Ресурсозабезпечений урожай сільськогосподарської культури,

 як алгоритм її можливостей в конкретних умовах

  

            При обґрунтуванні доцільності та можливої ефективності зрошення необхідно визначитись перш за все з рівнем природного забезпечення вологою, як одним  із факторів росту, в умовах кожної конкретної зони. При цьому  забезпеченість даним фактором в тих чи інших умовах доцільно розглядати на фоні природної забезпеченості іншими екологічними факторами, що дає змогу визначитись з роллю і місцем кожного із них у формуванні врожаю. З другого боку встановлення ресурсозабезпеченого врожаю є необхідним першочерговим розрахунком при програмуванні продуктивності культури як в богарних умовах так і при зрошенні. Це пов'язано перш за все з тим, що на першому етапі програмування необхідно визначитись з можливостями природних ресурсів і тими врожаями, які вони можуть сформувати. Відомо, що такими ресурсами є фотосинтетична активна радіація (ФАР), волога, тепло та природна родючість ґрунтів. Слід відзначити, що всі ці ресурси, крім родючості ґрунтів, коливають по роках в різних межах і носять випадковий характер. Це пояснює необхідність розглядати ресурсозабезпечений урожай не тільки для середніх умов (М.К.Каюмов, В.Д.Муха та інші), що приводить до значного спрощення таких розрахунків і значно знижує достовірність висновків, але і в усьому можливому діапазоні зміни природних ресурсів, тобто проводити їх  вірогідносний аналіз.

            Аналіз природнокліматичних умов показує, що практично на всій території України для більшості сільськогосподарських культур основними лімітуючими факторами є природна родючість ґрунтів та природна забезпеченість вологою. Зрозуміло, що оптимальне співвідношення цих ресурсів так чи інакше буде визначатись рівнем забезпеченості іншими факторами: теплом, ФАР, мікроелементами і т.п. При цьому, незважаючи на складність кореневого живлення, даний фактор піддається досить простому регулюванню шляхом внесення мінеральних та органічних добрив.  Звичайно це зовсім не спрощує саму проблему живлення, так як тут існує ряд досить специфічних і важливих моментів: співвідношення NPK, їх дози та форми, дробність, строки внесення та глибина заробки і т.п. При цьому відомо, що ефективність співвідношення всіх вказаних факторів в свою чергу в більшій чи меншій мірі залежить від забезпеченості  культури іншими факторами і перш за вологою.

            Аналіз існуючих способів та методів визначення кількісного впливу основних факторів росту на урожайність культури (М.К.Каюмов, В.Д.Муха, О.М.Костяков, В.А.Пелипець, І.С.Шатілов, А.І.Столяров, А.М.Рябчиков та інші) дозволив розробити методику вірогідносної оцінки впливу цих факторів в усьому їх можливому діапазоні значень (рис.1). При цьому вдалося в одному масштабі визначити і порівняти всі можливі рівні врожайності: потенційний (ПУ), кліматично забезпечений ресурсами вологи (КУ_В) і тепла (КУ_t) та урожайність за природною родючістю ґрунтів (У_бон).

При проведені таких визначень потенційний урожай враховувався як із умови врахування основної та побічної продукції, так і при врахуванні кореневих залишків, тобто частини сформованої біомаси. Враховуючи, що даний рівень врожайності є максимальним, прихід ФАР може бути використаний як норма. При встановлені кліматично забезпечених врожаїв ресурсами тепла та вологи необхідною умовою є перш за все визначення можливих значень цих ресурсів. Величину кліматично забезпеченого врожаю за ресурсами тепла доцільно визначати найбільш адекватним для даних цілей  методом, який враховує біокліматичний потенціал (БКП). При цьому сформульоване принципово інше функціональне значення коефіцієнта культури землеробства (КЗ), який в даному разі означає урожайність (т/га), яка може бути сформована кожною 1000⁰С.