АЗІЙСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКИЙ РЕГІОН В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ УКРАЇНИ

Короткий зміст

У вступній частині обгрунтовано актуальність теми дослідження, його мета, завдання і структура дисертації, викладена наукова новизна та практичне значення отиманих результатів, їх зв'язок з науковими розробками.

В першому розділі розглядаються теоретико-методологічні засади дослідження торгово-економічного потенціалу країн АТР в період після азійської кризи 1997-1998 рр., зокрема процеси регіоналізації як фактор та складова глобалізації економічного життя, економічний потенціал регіону в сучасних вимірах глобальної конкуренції та регіоналізму, інституційне забезпечення міжнародного економічного співробітництва в країнах АТР.

Формування високоінтегрованої системи світового господарства, яка характеризується поглибленням економічної взаємозалежності та регіоналізацією як на державному, так і підприємницькому рівні, є найпомітнішою рисою сучасного цивілізаційного розвитку. Це, з одного боку, зумовлюється зростанням значення доцентрових сил у міжнародному економічному розвитку, ще більшою відкритістю національних економік, а з іншого – виступає каталізатором подальшої інтернаціоналізації господарського життя.

Глобалізація в предметному розумінні реалізується у різних формах, зокрема у вигляді міжнародних торгівлі, руху факторів виробництва та під час міжнародних валютно-фінансових операцій. Причому недостатня ефективність міжнародних механізмів регулювання означених процесів спричиняється до числених ускладнень на рівні національного розвитку окремих країн. Натомість участь в регіональних інтеграційних об'єднаннях у більшій мірі гарантує державам реалізацію національних інтересів. Про це свідчать динамічні процеси інтеграції держав НАФТА, Євросоюзу, приклад яких є методологічно значущим для держав АТР.

Останні доволі успішно наслідують подвійній інтеграційній моделі – загальній лібералізації міжнародноторгових режимів, а також створюють спільні, блокові, субрегіональні об'єднання, найбільш відомим з яких є АСЕАН. Разом з тим, формування відкритих економічних моделей означених країн аж ніяк не заперечує виваженого протекціонізму, який застосовувався ними у точковому режимі, і що дозволило їхнім молодим галузям вижити на етапі становлення молодих високотехнологічних галузей та закріпитися на світових ринках, зокрема у передових індустріальних державах.

Насправді кардинально важливим явищем останніх десятиліть постала поява на авансцені глобальної конкурентної боротьби за контроль над важливими сегментами світового ринку, за присутність навіть на ринках “старих” провідних ринкових потуг спочатку Японії, а потім – Республіки Корея, Китаю, країн Індокитаю та регіону Південно-Східної Азії. Фактично наприкінці ХХ століття розпочалися радикальні зміни в співвідношенні економічних сил на глобальній конкурентній арені на користь АТР.

На відміну від ряду інших країн, що розвиваються, державам АТР вдалося використати зручне географічне положення. Наприклад, їхнє розташування є, завдяки широким можливостям застосування морського транспорту, набагато сприятливішим, ніж положення багатьох африканських країн, які є запертими всередині бідного континенту.

Країни АТР відіграють велику і навіть дедалі більш важливу роль в процесах змін конфігурації світових силових центрів та глобальній конкуренції. Як показало дослідження, такі успіхи країнами АТР було досягнуто у різні способи та при використанні різноманітних інструментів. Разом з тим, можна казати про спільні риси та використання універсальних інструментів макроекономічного регулювання на сучасному етапі. Передусім слід відзначити виражену експортну орієнтацію їхніх економік, відмову від політики імпортозаміщення як базового орієнтиру розвитку, всебічне стимулювання експорту. Зокрема відбувалося послідовне впровадження нових технологій, початковий захист стратегічних галузей від тиску іноземної конкуренції.

Ринок країн АТР є найперспективнішим полем поширення комп'ютерних та Інтернет-технологій у світі та, згідно очікувань, перетвориться на найбільш місткий порівняно до інших регіональних ринків. Загальний товарний ринок АТР у півтора рази перевищує за своєю величиною за європейський для виробників такої провідної потуги, як США, і має тенденцію до прискореного розвитку. Це свідчить про великий економічний потенціал регіону, оскільки існує складна система кореляцій та взаємно зумовлюючих впливів між якістю та темпами економічного зростання, з одного боку, а також інтеграційними процесами в АТР, з іншого. Отже, динамізм об'єктивно зумовлює й потенціал інтеграції, який з особливою інтенсивністю намагалися впровадити в регіоні.

Такі інтеграційні тенденції розглядаються країнами регіону як засіб попередження нової руйнівної кризи на кшталт тієї, що відбулася в 1997-1998 рр. та зміцнити свою незалежність від країн Заходу. Дедалі більш активно обговорюються в регіоні ідеї створення колективних гарантій стабільності валютно-фінансових систем в регіоні та навіть перспективний перехід на використання спільної валюти

Цілому ряду країнам АТР на різних етапах проведення реформ та в ході забезпечення прискореного економічного росту та розвитку високотехнологічного, експортоорієнтованого виробництва вдалося створити ефективний інституційний механізм сприяння міжнародній комерційній діяльності, формуванню ефективних відкритих економічних систем.

Активність відповідних країн на міжнародному рівні є органічним подовженням політики на рівні національному. Так, Китаю вдалося забезпечити вступ до системи ГАТТ/СОТ на сприятливих для себе умовах, які враховують інтереси місцевого бізнесу, встановлюють перехідні правила, тимчасові вилучення із зобов'язань лібералізаційного характеру тощо.

Характерним є міжнародне об'єднання на рівні торгово-промислових палат (або їх національних еквівалентів) у регіоні, яке також покликане сприяти торгівлі з урахуванням програм науково-технічного розвитку та заздалегідь визначених цілей галузевої та технологічної політики.

В другому розділі досліджуються фактори та особливості поглиблення процесів інтернаціоналізації в регіоні, зокрема геостратегічні пріоритети формування інтеграційних механізмів в регіоні в синтезі постіндустріальних та трансформаційних тенденцій, експортно-імпортна діяльність як фактор відкритості економік країн АТР, інвестиційно-фінансові механізми співробітництва країн АТР на сучасному етапі.

Процеси формування інтеграційного об'єднання у регіоні є цілком об'єктивними та такими, що зумовлюються тенденціями інтернаціоналізації в усьому сучасному світі. Йдеться про інтернаціоналізацію на рівні країн, що є близькими географічно та мають подібні соціально-економічні структури.

Приклад успіхів інтеграційних процесів на інших континентах світу примусив країни регіону шукати шляхи взаємного зближення та поступово скасовувати тарифні й нетарифні бар'єри, домагатися зниження трансакційних витрат та кінцевої ціни продукції, розвитку кооперованих виробництв. Такі пошуки результуються на різних площинах та у різних формах, зокрема у формі зони вільної торгівлі, найбільший інтерес до якої традиційно виявляють країни АСЕАН, а останнім часом і Китай. Так, на порядку денному вже постало завдання створення зони вільної торгівлі Китай-АСЕАН, яка буде найбільшою в світі за кількістю споживачів на ринку. Але однією з головних перешкод на цьому шляху є неоднопорядковість моделей та рівнів розвитку країн регіону, і подолання цієї перешкоди є об'єктом цілеспрямованих зусиль заінтересованих урядів.

Таке подолання відбувається як шляхом індивідуальних проривів окремих країн на передові рубежі НТП та промислово-технологічного розвитку, так і засобами розвитку кооперованого й спеціалізованого виробництва, цілеспрямованого формування зональних осередків прогресу.

Взагалі можна зробити висновок про те, що країни регіону використовують динамічні важелі забезпечення однопорядковості розвитку – шляхом прийняття науково-технічних, галузевих програм, сприяння зростанню динамізму у найважливіших для забезпечення експортної конкурентоспроможності видах виробництва.

Щодо особливостей розгортання НТП в регіоні, а також процесу поширення інновацій, можна відзначити наступне. Практичний досвід як розвинyтих, так і нових індустріальних, трансформаційних країн регіону свідчить про універсальну необхідність вжиття спеціальних заходів державного стимулювання. Така політика, задля успішності впровадження нововведень, завжди повинна враховувати національну специфіку, конкретні задачі подолання фінансових і організаційно-управлінських бар’єрів за умов реального державного апарату, закономірності організації процесу технологічного трансферту у відносинах із зарубіжними партнерами.

Ефективна експортно-імпортна діяльність є ключовим компонентом політики, яка спрямована на формування сучасних відкритих економічних систем у регіоні. Причому в умовах глобалізації, в якій країни АТР беруть активну участь, створення конкурентних експортних виробництв, націлених на закордонний збут галузей є предметом особливого піклування урядів, об'єктом їхньої цілеспрямованої регулятивної політики як в реальному, так і в монетарному секторі.

Разом з тим, навіть жорсткі вимоги країн Заходу та міжнародних організацій, передусім структур ГАТТ/СОТ не виключають для ряду країн АТР можливості застосовувати жорсткі протекціоністські заходи, які компенсують низькі конкурентні властивості окремих галузей та виробників (приклади: обмеження на ввезення сільськогосподарської продукції в Японії, яка взагалі застосовує чотири типи мит, перехідні обмеження на ввезення промислових товарів у Китаї).

Разом з тим, мають місце й внутрішньо регіональні торговельні суперечності, передусім між Японією та Китаєм – двома країнами, які претендують на статус регіональної наддержави.

Разом з тим, нестабільність загальносвітової кон'юнктури, яка стала очевидною після терактів у США 11 вересня 2001 р., примушує країни регіону шукати шляхи до створення регіональних торговельних об'єднань, а окремі держави – частково переорієнтовувати вектори співпраці на регіональних партнерів.

Глобальна інтернаціоналізація інвестиційних та валютно-фінансових ринків розглядаються країнами АТР в якості динамічного стабілізуючого моменту, навіть з урахуванням тих уроків, які надала їх світова фінансова криза 1997-1998 рр. Ще  більш рішучі проінтеграційні зусилля протягом останніх десятиліть, а особливо починаючи з 2000-2001 рр. дані країни вживають з метою стимулювання регіональної фінансової інтеграції, яка розвивається у двох альтернативних напрямах: згідно більш відкритої ідеї створення регіонального стабілізаційного фонду, ініціатором та рушійною силою якої є Японія, а також у відповідності до концепції ісламської фінансової єдності, яку з особливою інтенсивністю впроваджує Малайзія та деякі інші ісламські країни регіону.

Ключовими цілями інвестиційної політики в регіону є оптимізація галузевої та регіональної структури капіталовкладень, впровадження новітніх технологій, формування багатогалузевих комплексів глибокої обробки сировини і випуску продукції на рівні світових стандартів, зниження ресурсомісткості виробництва і підвищення якості виробничих процесів та продукції, що виробляється, оптимізація технологічної структури капітальних вкладень через збільшення в їх складі питомої ваги машин та обладнання, забезпечення кращої збалансованості інвестиційного циклу. Наслідування таким цілям дозволило їм перетворитися на світових лідерів у справі залучення іноземних інвестицій, значно вплинувши тим самим на напрями світових інвестиційних потоків та їх насиченість.

В третьому розділі досліджується механізм торгово-економічного співробітництва України з країнами АТР, зокрема роль АТР в системі геоекономічних пріоритетів відкритої економіки України на етапі ринкової трансформації, напрями розвитку торгового співробітництва України з державами регіону, задачі налагодження механізмів інвестиційної та виробничо-коопераційної взаємодії з країнами АТР.

Доводиться, що можливим і доцільним є обгрунтування розгляду країн Азійсько-Тихоокеанського басейну в комплексі, в якості єдиного регіону. Цілком зрозумілим є те, що згідно формальної ознаки це – надто різні країни. Японія – одна з провідних індустріальних потуг світу – має принципово відмінні формаційні ознаки від Китаю, а обидві ці країни – від групи країн Індокитаю, АСЕАН. Разом з тим, критерій класифікації може мати не тільки ендогенну природу, тобто таку, яка пов'язана із наявністю гомогенних рис об'єктів, але й екзогенну природу. В даному відношенні вповні припустимим є спільний розгляд країн з точки зору їхньої стратегічної ролі в глобальному конкурентному середовищі, а також враховуючи реальні інтереси та пріоритети третіх країн.

Якість економічного розвитку країн Південно-Східної Азії, Китаю, Японії та РК робить можливим істотне розширення обсягів торгово-економічного співробітництва з ними України. Таке співробітництво повинно розвиватися на базі традиційних для його учасників моделей національної спеціалізації. Для вітчизняних виробників оптимізація умов експортно-імпортної діяльності з країнами АТР означає довгострокове закріплення за собою ємних ринків збуту продукції чорної металургії, хімічної промисловості, металообробки та машинобудування, а також агропромислового комплексу.

Якомога повніша реалізація потенціалу співробітництва з країнами АТР, а також вивчення та використання нагромадженого ними досвіду можуть постати важливими важелями динамізації національного відтворювального комплексу, покращення якості розвитку вітчизняної економіки.

Міжнародна торгівля виступає не тільки функціонально першою формою взаємодії, але й фундаментом та каталізатором інших форм співробітництва, передусім в інвестиційній, коопераційній сферах, а також в галузі валютно-фінансових відносин.

Щодо конкретних інтересів нашої держави в регіоні, то тут передусім слід відзначити, що експортно-імпортні операції з країнами АТР вже постали для України реальною альтернативою втраченим господарським контактам в рамках колишніх СРСР та РЕВ, передусім в частині торгівлі металопродукцією. Місткі ринки збуту, співставність технологічних моделей розвитку, наявність в України потужного морського флоту – ось основні об'єктивні чинники, які зумовлюють на сьогодні значення країн АТР як наших торгових партнерів.

Міжнародна торгівля виступає найбільш важливим компонентом усієї системи міжнародного співробітництва України з державами АТР, а також фактором розвитку інших форм взаємовигідної взаємодії на двосторонній основі.

Ринки збуту в регіоні АТР є надзвичайно місткими, тому можна стверджувати, що наявні обсяги українських поставок до них далеко не покривають можливого попиту на вітчизняну продукцію.

Найбільшим торговим партнером України в регіоні є Китай, причому позитивним для України моментом є стабільне перевищення обсягів експорту до цієї країни ввозу з неї, що є фактором оптимізації умов складання рахунку поточних операцій та платіжного балансу в цілому. Приблизно те ж саме можна сказати про експортно-імпортні відносини і з рядом інших країн регіону, що навіть підвищує роль взаємин із ним для України.

В сфері торгівлі послугами бажаним для України було б доповнення традиційних видів взаємодії торговим співробітництвом у інформаційній сфері. Сказане актуалізує той факт, що по багатьох напрямах інформатизації та розвитку комп'ютерної техніки країни регіону посідають чільні позиції у світі.

Щодо впливу на стан української торгівлі з державами регіону окремих блокових угруповань, які утворюються ними, або членами яких вони є, слід передусім відзначити значущість створення в перспективі зони вільної торгівлі. так, перспектива створення зони вільної торгівлі АСЕАН-Китай може мати наслідки диференційовано-галузевого характеру і передусім вплинути на позиції тих виробників України, які мають конкурентів у Китаї у галузях легкої, хімічної промисловості, оскільки відбудеться здешевшання китайської продукції на ринках АСЕАН.

Торгівля готовими виробами далеко не вичерпує потенціал міжнародного співробітництва. Тим більше, що глобалізація має своїм наслідком посилення конкуренції та висуває нові вимоги до організації міжнародного поділу праці, без урахування яких неможливо підтримувати індивідуальну конкурентоспроможність. Партнерські зв’язки між комерційними агентами, міжфірмове співробітництво можуть включати в себе різноманітні форми розподілу технологічних циклів, видів спеціалізованого виробництва. Такі горизонтальні контакти є важливим каналом трансферту технологій, поширення прогресивних форм господарювання. Причому особливо така роль коопераційних мікрорівневих контактів є типовою для країн Східної і Південно-Східної Азії. Так, за умов модифікації конкуренції між фірмами, суб'єктами комерційної діяльності на основі новаторства господарська стратегія спонукає до вибору таких кооперантів, які мають мобільні наукоємні виробництва та проводять ефективну інноваційну політику. А саме такі характеристики найбільшою мірою стосуються фірм регіону.

Всебічний розвиток виробничо-коопераційних контактів з державами АТР дозволить реалізувати цілий ряд важливих задач вітчизняного економічного розвитку та забезпечити такі переваги як:

·   максимально повна реалізація потенціалу українських наукомісткого виробництва, прикладної науки й наявних високих технологій;

·   підтримка та віднадходження інвестиційних та інших видів ресурсів для промислового потенціалу української економіки;

·   формування більш сприятливої моделі національної спеціалізації, розвитку економічних зв'язків з іншими країнами на більш вигідних умовах;

·   забезпечення передумов більш широкого залучення високих технологій до вітчизняного виробничого сектора;

·   збільшення кількості міжнародних проектно-конструкторських розробок та їхніх масштабів, підключення до відповідних форм співробітництва з країнами регіону багатьох підприємств та виробничих організацій;

·      подолання технологічного відставання та сприяння розвиткові піонерних у технологічному відношенні виробництв на території України.

Інвестиційне та виробничо-коопераційне співробітництво взаємно-пов'язаними сучасними формами організації міжнародної економічної взаємодії, яка містить значний потенціал щодо подальшої торгівлі та  налагодження каналів збуту. Особливо важливе значення має потенціал позитивного впливу міжнародного кооперування на прискорення науково-технічного прогресу, покращання конкурентоспроможності національного виробництва на світовій арені.

Міжнародне виробниче кооперування з країнами АТР потенційно може виступити важливим засобом підключення української промислової сфери до передових досягнень НТП, підвищення ефективності НДДКР, створення конкурентного на міжнародних ринках виробництва. Подібне виробниче кооперування може виступати органічним продовженням старих промислово-технологічних контактів із тими країнами, з якими було налагоджено відповідні форми технічної допомоги та післяпродажного обслуговування обладнання в минулому.

Слід враховувати як передовий технологічний потенціал таких країн АТР, як Японія, РК, Сингапур та ін., так і великі масштаби Китаю, який може виступати як реципієнтом послуг (зокрема компенсаційних та інших, інженерно-послугових операцій, пов'язаних із будівництвом об'єктів), так і – в недалекій перспективі – донором виробничих капіталів у тих сферах промисловості, де в цій країні вже було створено міжнародно конкурентні види виробництва (електроніка, засоби зв'язку тощо).

Особливо помітну роль в справі стимулювання НТП відіграє міжнародне співробітництво в сфері прикладних наукових досліджень, конструкторських та інженерних робіт. Причому технологічним лідером в такому співробітництві можуть виступати як вітчизняні виробники та науково-дослідницькі заклади, так і фірми з країн АТР, які добилися успіху по конкретних напрямах розвитку наукомісткого виробництва.

Важливою гарантією національних інтересів було б запровадження більш глибоких коопераційних механізмів, які передбачали б довгострокове співробітництво у будівництві об'єктів індустрії за українською участю на територіях країн АТР з використанням відповідних контрактних інструментів – укладання та імплементації договорів великомасштабного співробітництва на компенсаційній основі. Слід було б поширювати моделі співробітництва у науково-технічній сфері, зокрема розвиваючі традиційні раніше контакти з партнерами у Індокитаї, а також на надзвичайно місткому та перспективному ринку Китаю.