Замовити дисертацію СТИМУЛЮВАННЯ МОРАЛЬНОГО ВИБОРУ ДОШКІЛЬНИКІВ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ : СТИМУЛИРОВАНИЕ МОРАЛЬНОГО ВЫБОРА ДОШКОЛЬНИКОВ В ПРОЦЕССЕ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ВЛИЯНИЯ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми й вибір теми дослідження; визначено його об’єкт, предмет, мету та завдання; сформульовано гіпотезу, окреслено методологічну основу та методи науково-дослідної роботи; представлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження; висвітлено етапи науково-дослідної роботи, апробацію її результатів.

У першому розділі – “Етико-психологічні та педагогічні аспекти проблеми морального вибору дітей” – викладено основні теоретичні положення щодо сутності морального вибору, подано аналіз педагогічних і психологічних досліджень виховання моральної поведінки дошкільників; розкрито стан проблеми в практиці роботи дошкільних навчальних закладів; визначено критерії і показники морального вибору; представлено результати вивчення та характеристики рівнів його розвитку у дітей старшого дошкільного віку.

Аналіз літератури з досліджуваної проблеми дозволив з’ясувати, що моральний вибір особистості є актом її поведінки – ціннісного аспекту людської діяльності (К.О.Альбуханова-Славська, С.Ф.Анісімов, В.Й.Бакштановський, Л.С.Виготський, О.Г.Дробницький, С.Л.Рубінштейн, О.І.Титаренко та інші). Його сутність полягає у самовизначенні особистості щодо моральних цінностей та способів їх реалізації у вчинках за умови протистояння особистого та суспільного інтересів. Здійснюючи моральний вибір, індивід віддає перевагу суспільним нормам, визнаючи тим самим найвищою цінність іншої людини (А.А.Гусейнов, О.Г.Дробницький, В.С.Соловйов та інші). Таким чином, у ситуаціях морального вибору в моральній поведінці особистості завжди присутні альтруїстичні аспекти.

У ході вивчення філософських праць встановлено, що в моральному виборі особистості взаємозумовлюються мета і засоби її досягнення (В.Й.Бакштановський, О.І.Титаренко). Свобода вибору полягає у діалектичній єдності, по-перше, об’єктивної необхідності й можливості діяти відповідно до моральних вимог, та, по-друге, суб’єктивної здатності здійснювати вибір. Остання характеризується наявністю внутрішніх спонукань, які виникають унаслідок пізнання та засвоєння індивідом моральної необхідності. Людина відповідає за свою поведінку в ситуаціях вільного вибору, тобто за те, що вона об’єктивно могла і суб’єктивно повинна була обрати і реалізувати у вчинку (С.Ф.Анісімов, В.Й.Бакштановський, Г.В.Ф.Гегель, А.А.Гусейнов, О.Г.Дробницький, Ф.Енгельс та інші).

Психологічні аспекти досліджуваної проблеми встановлено в результаті аналізу робіт В.Г.Асєєва, Н.О.Головка, А.А.Гусейнова, О.М.Леонтьєва, М.М.Мокроусова, В.Момова, С.Л.Рубінштейна, О.І.Титаренка та інших. З’ясовано, що структура морального вибору включає моральні потреби особистості, спонуки, мотиви, наміри (рішення), вчинок, його результат та оцінку (в тому числі, самооцінку). Названі компоненти, змінюючи один одного, виступають послідовними фазами, або етапами, морального вибору, що надає йому вигляду складного етико-психологічного процесу. Окремий вчинок може бути кваліфікований як втілення морального вибору лише за умови встановлення ціннісного змісту всіх інших структурних одиниць. Особлива роль у цьому процесі належить завершальному його етапу – самооцінці. Вона дозволяє особистості встановити адекватність здійсненного вибору моральним нормам та власним потребам. Внаслідок цього актуалізуються мотиваційні компоненти – перші його етапи. У такій зміні фаз виявляється циклічність морального вибору, яка зумовлює стабільність певних форм поведінки. Отже, ланцюг ціннісно зорієнтованих вчинків, здійснюваних особистістю в проблемних ситуаціях, є оптимальною і необхідною умовою розвитку всіх компонентів процесу морального вибору. Дана ідея узгоджується з положеннями суб’єктно-діяльнісної теорії С.Л.Рубінштейна.

Узагальнення педагогічних праць (Ш.О.Амонашвілі, К.М.Вентцель, Я.А.Коменський, Я.Корчак, А.С.Макаренко, Й.Г.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо, В.О.Сухомлинський, Л.М.Толстой та інші) дало підстави для висновку, що педагогічне стимулювання моральної активності вихованців у процесі їхньої діяльності сприяє розкриттю внутрішнього розвиваючого потенціалу морального вибору і забезпечує самовдосконалення останнього. Найбільш адекватним для цього є метод виховних ситуацій (І.Д.Бех), під час яких дорослий опосередковано впливає на поведінку дитини, спонукає її до самостійного морального вибору.

Аналіз наукових джерел із проблем виховання моральної поведінки дошкільників засвідчив, що завдяки психологічним дослідженням накопичено достатньо фактів, які дозволяють розкрити внутрішні механізми її становлення (Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, В.К.Котирло, А.Д.Кошелєва, С.Є.Кулачківська, О.І.Кульчицька, Г.П.Лаврентьєва, С.О.Ладивір, В.С.Мухіна, Я.З.Неверович, Л.П.Почеревіна, Ю.О.Приходько, Т.О.Репіна, А.А.Рояк, Р.Б.Стеркіна, Є.В.Суботський, Т.М.Титаренко, С.П.Тищенко, С.Г.Якобсон та інші). Формування моральної поведінки відбувається під час різних видів спільної суспільно-мотивованої діяльності дітей, яка має вільний, самостійний характер і дозволяє їм співпрацювати один з одним. Особливий вплив чинить спілкування з однолітками й дорослими та характер побудови взаємин дорослих і дітей. Пріоритетним є розвиток емоційної сфери та формування усвідомлення себе суб’єктом моральної поведінки.

У дошкільній педагогіці встановлено, що засобами виховання моральної поведінки дошкільників є зміст різних видів дитячої діяльності, а також ділові та реальні взаємини, які виникають у процесі її виконання. (Л.В.Артемова, З.Н.Борисова, Р.С.Буре, Р.Й.Жуковська, Л.В.Крайнова, Л.П.Князева, Т.О.Маркова, В.Г.Нечаєва, В.О.Павленчик, Т.І.Поніманська та інші). Можливості використання в педагогічних цілях спілкування дошкільників з ровесниками та дорослими розкрито вченими наукової школи Л.В.Артемової (В.Є.Дзигель, Л.В.Лохвицька, В.О.Павленчик, К.І.Стрюк, Н.Є.Химич, В.М.Шевченко, О.Ю.Яницька та інші). Педагогічні умови розвитку окремих аспектів моральної поведінки дітей представлені в роботах Н.М.Горопахи, С.О.Дуднікової, Т.Я.Колесіної, А.Л-Ц.Мондейкене, Т.С.Фасолько та ін. У дослідженнях останніх років (Л.В.Артемова, Л.В.Лохвицька, В.О.Павленчик, Н.Є.Химич, Т.С.Фасолько) увага акцентується на забезпеченні активності кожного вихованця, на необхідності врахування його індивідуальних особливостей і задоволення особистих потреб, на доцільності співпраці й взаємодії дітей і дорослих. Однак, як засвідчив аналіз літератури, в педагогіці не було приділено належної уваги розвитку емоційно-мотиваційних аспектів моральної поведінки дітей, недостатньо висвітлено специфіку побудови взаємин вихователів і вихованців на засадах партнерства, а також не передбачено реалізацію останніми права вибору. На сьогодні результати психологічних досліджень щодо особливостей становлення моральної поведінки дошкільників в педагогіці реалізовано недостатньо.

З метою вивчення стану проблеми морального вибору дітей дошкільного віку у практиці дошкільного виховання проаналізовано публікації вітчизняних періодичних фахових видань; досліджено педагогічну документацію дошкільних навчальних закладів; проведено анкетування вихователів та батьків. В результаті дослідної роботи було встановлено, що на сучасному етапі в сім’ях та в дошкільних навчальних закладах при вирішенні завдань морального виховання дітей проблемам морального вибору приділяється недостатньо уваги. Дещо недооцінюється здатність дошкільників його здійснювати. Натомість, спостерігається надмірна регламентація дитячої поведінки, обмеження самостійності та можливості вибору. У практиці виховної роботи більше уваги приділяється когнітивним аспектам морального розвитку дітей, аніж накопиченню у них досвіду моральної поведінки. Відсутня систематична та планомірна робота зі стимулювання морального вибору дошкільників. Все це значно уповільнює його розвиток, що підтверджено експериментальними даними.

Констатуючий експеримент проходив у два етапи. На першому етапі ми з’ясовували зміст найбільш типових для дітей 6-го року життя ситуацій морального вибору, а також вивчали особливості впливу загальних організаційно-педагогічних умов на характер поведінки дошкільників у ситуаціях морального вибору. У результаті спостереження за повсякденною поведінкою дітей встановлено, що протягом часу перебування в дошкільному закладі вони часто стають учасниками ситуацій морального вибору. Типовими є проблемні моральні ситуації, які характеризуються зіткненням інтересів дитини та оточуючих її людей (однолітків і дорослих). Вони виникають у процесі міжособових взаємин під час різних видів дитячої діяльності. Такі дилеми, як правило, завершуються егоїстичними вчинками. Характер дитячої поведінки в ситуаціях морального вибору обумовлюється контролем вихователя та присутністю інших дітей. За таких умов позитивні дії дошкільника не завжди свідчать про його моральний вибір. Проте безкорисливі моральні вчинки в ситуаціях вибору діти здійснюють незважаючи на названі умови.

На другому етапі констатуючого експерименту ми вивчали рівень розвитку морального вибору в кожної дитини. Дослідній роботі передувало визначення критеріїв та показників морального вибору дошкільників. Було виділено когнітивний критерій: знання моральних норм та правил поведінки, аналіз морального змісту ситуацій вибору, оцінка способів вирішення ситуації вибору адекватно моральним нормам; мотиваційний критерій: ставлення до ситуації морального вибору (прояви активності, її характер), емоційний відгук на стан учасників ситуації морального вибору, моральне мотивування здійсненого вибору; дійовий критерій: прийняття рішення про моральний вчинок в ситуації вибору, здійснення позитивних вчинків в ситуаціях морального вибору, моральна цінність наслідків вчинків у ситуаціях вибору; оцінний критерій: критичність оцінки дитиною власних дій в ситуаціях вибору, об’єктивність самооцінки дитини та адекватність моральним нормам.

На даному етапі констатації в дослідженні були використані такі методи: спостереження та аналіз; розв’язування дітьми морально-етичних задач; створення у повсякденні дошкільників ситуацій морального вибору; бесіди з вихованцями; методика “Три серця”. У результаті визначено, що в дітей 6-го року життя розвиток мотиваційних, когнітивних, дійових та оцінних компонентів морального вибору знаходиться на досить низькому рівні. Зокрема, маючи певний обсяг знань про моральні норми та правила, дошкільники фактично не пов’язують їх зміст із реальною поведінкою. Як наслідок, у них виникають труднощі при аналізі проблемних моральних ситуацій та визначенні альтернатив. У дітей недостатньо розвинене емоційно-ціннісне ставлення до інших людей. При виборі дошкільники частіше керуються егоїстичними мотивами, аніж прагненням безкорисливо робити добро іншому. Тому більшість вчинків, здійснених ними в ситуаціях вибору можна кваліфікувати як егоїстичні. У той же час, самооцінка дітей часто не відображує реальну моральну цінність їх поведінки, має необ’єктивний, некритичний характер.

Зібрані емпіричні дані узагальнено за допомогою методики індивідуальних оцінювальних карток. У результаті було встановлено, що старші дошкільники мають значні індивідуальні відмінності в розвитку окремих компонентів і у цілому процесу морального вибору. Залежно від особливостей прояву сукупності компонентів визначено чотири рівні розвитку морального вибору дітей:

1-й – високий рівень розвитку морального вибору виявлено в дітей, які мають відповідний вікові обсяг знань про моральні норми, розуміють необхідність їх дотримання в реальній поведінці, уміють проаналізувати ситуацію вибору, знайти альтернативи та адекватно їх оцінити. Мотивом вчинків дітей є прагнення безкорисливо робити добро іншим. Самооцінка критична, об’єктивна.

2-й рівень – достатній – виявлено у дітей, які мають відповідний вікові рівень знань про зміст і значення моральних норм, у більшості випадків правильно аналізують ситуації вибору та адекватно оцінюють варіанти дій. Їх поведінка в цілому позитивна, проте її мотиви в окремих випадках можуть не мати морального змісту. Дитина дає адекватну моральну оцінку своїм вчинкам.

3-й рівень – середній – виявлено в дітей, які мають певні знання про зміст моральних норм, але не завжди розуміють їх значення, у них переважає егоїстична мотивація вчинків, це значною мірою впливає на прийняття рішення в ситуації вибору, здійснення позитивного вчинку частіше є результатом впливу зовнішніх чинників і може носити випадковий характер, самооцінка дитини не співпадає з реальним моральним значенням її дій.

4-й рівень – низький– виявлено у дітей, які мають обмежені знання про зміст моральних норм та правил поведінки, не розуміють їх значення, не можуть проаналізувати ситуацію вибору та виявити альтернативи. Мотивація їх вчинків позначена стійким егоїстичним спрямуванням, у ситуаціях вибору вони систематично порушують моральні норми та правила, їхня самооцінка має необ’єктивний характер.

Встановлено, що у більшості дітей старшого дошкільного віку рівень розвитку морального вибору досить низький.

Отже, недостатня методична забезпеченість, потреби практики та незадовільний стан розвитку морального вибору в поведінці дітей, підтверджений результатами констатуючого експерименту, довели необхідність теоретико-експериментальної розробки та проведення спеціальної педагогічної роботи, спрямованої на стимулювання морального вибору дошкільників.

У другому розділі – “Становлення морального вибору дітей 6-го року життя в процесі педагогічного впливу” – визначено психолого-педагогічні особливості розвитку морального вибору в дошкільному віці і на їх основі обґрунтовано вибір методики стимулювання морального вибору дітей; описано методику й хід її апробації, а також динаміку становлення морального вибору, зумовлену експериментально-педагогічною роботою; проаналізовано результати експерименту.

Аналіз досліджень К.О.Архіпової, Р.Бернса, І.Д.Беха, Л.І.Божович, Л.С.Виготського, І.Т.Дімітрова, О.В.Запорожця, Д.Б.Ельконіна, Я.Л.Коломінського Г.С.Костюка, В.К.Котирло, А.Д.Кошелєвої, О.М.Леонтьєва, Я.З.Неверович, Є.О.Панько, Т.О.Репіної, Є.В.Суботського, Т.М.Титаренко, С.П.Тищенко, Л.І.Уманець, С.Г.Якобсон та інших дозволив сформулювати положення, які склали психолого-педагогічну основу експериментальної методики. З’ясовано, що стимулювання морального вибору дошкільників в умовах педагогічного процесу слід здійснюваити з таких позицій: по-перше, необхідно враховувати загальну логіку процесу морального вибору і стимулювати розвиток всіх його компонентів у їх єдності та взаємозв’язку; по-друге, слід орієнтуватися на загальні (вікові) можливості дошкільників та спиратися на здобутки їх психічного розвитку (появу в дітей емоційного передбачення, перших “етичних інстанцій”, моральних вольових проявів, становлення ієрархії мотивів, вдосконалення аналітико-оцінних навичок, формування Я-образу та самооцінки, а також розширення соціального досвіду тощо); по-третє, при стимулюванні морального вибору дітей важливо забезпечувати збереження і розвиток їх індивідуальних особистісних якостей.

У ході формуючого експерименту педагогічний вплив спрямовувався на забезпечення об’єктивної наявності ситуацій морального вибору в повсякденні дошкільників та розвиток суб’єктивної здатності дітей до здійснення вибору, яка з’являється у зв’язку з набуттям ними загального морального досвіду (почуттів, уявлень, знань тощо) і досвіду поведінки в проблемних моральних ситуаціях. Експериментальну роботу проводили у два етапи. На першому, підготовчому, етапі, який передував педагогічній роботі з дошкільниками, організовували об’єктивні умови для морального вибору шляхом запровадження демократичного альтруїстичного типу спілкування дорослих з дітьми. З цією метою вихователів і батьків ознайомлювали з його особливостями та доцільністю, а також з відповідними йому прийомами впливу на поведінку вихованців в процесі різних видів діяльності та взаємин. Проводилися бесіди та консультації. Надалі батьків систематично інформували про хід експериментальної роботи, при потребі надавали конкретні методичні поради. Регулярно здійснювали обмін інформацією щодо моральної поведінки дітей вдома та в дошкільному закладі.

На другому етапі формуючого експерименту проводилась безпосередня робота з дітьми, яка забезпечувала стимулювання у них окремих компонентів та в цілому процесу морального вибору. Для роботи за експериментальною методикою була складена “Програма стимулювання морального вибору дітей (6-й рік життя)”, в якій відображено зміст та засоби виховання, передбачені в межах апробації. Експериментальна робота органічно впліталася в хід навчально-виховного процесу дошкільного закладу. До неї залучали або всю групу одночасно, або підгрупи (3-6 осіб) чи пари дітей, перевага надавалась індивідуальним формам роботи. Підбір засобів та прийомів обумовлювався особливостями поведінки дитини. Педагогічний вплив здійснювали у двох напрямках, які різнилися між собою виховними завданнями.

Робота першого напряму забезпечувала збагачення загального морального досвіду дошкільників, який включає й ті емоційно-мотиваційні, когнітивні, оцінні процеси, які в конкретних ситуаціях виступають компонентами морального вибору. Поповнення знань вихованців про моральні норми відбувалось в процесі спілкування дорослих з дітьми та дітей між собою. Використовували твори дитячої художньої літератури морально-етичного змісту, організовували індивідуальні спостереження дошкільників за іграми та поведінкою ровесників.

Під час бесіди за змістом прочитаного твору наголошували на моральному значенні вчинків героїв твору та реальних вчинків самих вихованців. У ході аналізу використовували такі прийоми – пропозиції, підказки, прийоми незакінчених речень та помилкових тверджень, а також наочність: ілюстрації, малюнки, іграшки, предмети побуту тощо. Надалі для закріплення знань дітей заохочували змінити сюжет або характер героїв, доповнити зміст твору, ввести в нього нових персонажів тощо, пропонуючи такі варіанти творчих розповідей: “Якби я потрапив у казку…”, “Придумаємо свій кінець оповідання”, “Складемо казку навпаки” тощо.

З метою формування когнітивних передмов вибору дітям пропонували проблемні моральні задачі різного ступеню складності: аналітико-оцінні, ситуації передбачення поведінки, та ситуації морального вибору. При цьому демонстрували сюжетні картинки, іграшки, фланелеграф тощо. Для покращення запам’ятовування та з метою підсилення регулятивного впливу, засвоювані дошкільниками правила поведінки оформлювали у вигляді парних сюжетних малюнків, які розміщували у груповій кімнаті. Окрім того, проводили ігри-тренінги, під час яких вихованці вправлялись у визначенні способів вирішення проблеми в ситуаціях вибору, та в моральному оцінюванні різних варіантів дій.

Для збагачення емоційного досвіду дітей моральними почуттями та переживаннями використовували ігри-драматизації, сюжетно-рольові ігри та ігри-тренінги. У ході їх організації та проведення особливу увагу приділяли реальним взаєминам дітей. Гравцям надавалася можливість самостійно розподіляти ролі й атрибутику, а також визначати сюжет та ігрові дії. За допомогою методів та прийомів опосередкованого впливу – оцінки дій ігрових персонажів, запитань, підказок, пропозицій, включення дорослого у гру на правах гравця тощо – зміст ігор доповнювався моральною тематикою та ситуаціями морального вибору. Під час ігор-тренінгів діти навчалися визначати емоційний стан інших людей та встановлювати причини, які до нього призводять.

Стимулювання критичної самооцінки дітей відбувалось безпосередньо після здійснення ними вибору в моральній ситуації. Під час індивідуальної бесіди вихованцеві пропонували оцінити свій вчинок, порівнявши його з позитивними та негативними еталонами поведінки. Також проводили спеціальні ігри-тренінги.

Для примноження досвіду моральної поведінки дітей, збагачення їхнього Я-образу моральними уявленнями та для інтеграції в реальних діях і вчинках сукупності набутих вихованцями когнітивних та емоційно-мотиваційних компонентів організовувалась моральна діяльність. Дошкільників зацікавлювали її ціннісним значенням. Участь у ній не була примусовою. Так, діти відвідували молодшу групу, допомагали молодшим одягатися на прогулянку, гралися з ними, виготовляли подарунки малятам, запрошували дітей молодшого віку до себе в групу. Окрім того, вихованці експериментальної групи допомагали один одному в повсякденних справах, дарували подарунки, виготовлені своїми руками, вітали з днем народження один одного та працівників дошкільного закладу. Періодично в групі проводили “Дні добрих справ”, “Години добра” тощо. В контексті такої діяльності створювали умови для самостійного вибору дітей. Допоміжним засобом фіксації позитивних переживань дітей після здійснення ними позитивних вчинків та виконання моральних дій слугували дитячі фотознімки, які розміщувалися в альбомі “Наші добрі справи”. Вихованці переглядали його самостійно, а також під час індивідуальних бесід, ігор-тренінгів.

Експериментальна робота другого напрямку педагогічного впливу забезпечувала здійснення дітьми вчинків в моральних ситуаціях (спонтанних та спланованих). Задля стимулювання моральної активності дошкільників використовували метод виховних ситуацій (за І.Д.Бехом) та створювали умови для виникнення реальних ситуацій морального вибору.

Виховним ситуаціям, яким властива активна участь дорослого, в експериментальній методиці належала домінуюча роль. В них спочатку увагу дитини привертали до наявної моральної проблеми. За допомогою запитань спонукали до аналізу ситуації та пошуку можливих способів її вирішення. При цьому зверталися до емоційного досвіду дошкільника. Потім описували можливі варіанти позитивних дій у ситуації, пропонували обрати один з них, залишаючи за дитиною право самій приймати остаточне рішення. Якщо вона приймала пропозицію, її вибір додатково мотивували, називали моральну спонуку дій. Відмову від запропонованого вибору в окремих випадках розцінювали як негативний. Наступні педагогічні дії залежали від змісту інформації, отриманої після аналізу умов ситуації, дитячого вчинку та його наслідків. Якщо дошкільник здійснив позитивний вибір, і такий прояв був новим і нетиповим для його поведінки, використовували похвалу та аргументовану позитивну оцінку конкретного вчинку. В інших випадках така оцінка була б невиправданою, тому дії дитини лише схвалювали посмішкою, поглядом тощо. Якщо вибір був негативним, вихованцеві демонстрували своє адекватне ставлення до конкретного негативного вчинку, і прихильне ставлення до самого порушника, а також, проводили індивідуальну бесіду, під час якої його спонукали до критичної моральної оцінки вчинку. При цьому разом з дитиною пригадували правило поведінки, називали полярні еталони. Відповідаючи на запитання, вона встановлювала свою схожість з негативним еталоном. Після цього їй пропонували усунути наслідки здійсненого вибору, при потребі підказували можливі способи їх ліквідації та надавали допомогу, демонструючи підтримку та прихильне ставлення.

Таким чином, у виховних ситуаціях завдяки опосередкованому педагогічному впливу дитина самостійно обирала адекватну моральним нормам альтернативу.

Реальні ситуації морального вибору, на відміну від виховних, розраховувалися на активність дітей, не стимульовану впливом дорослого. Вихованцям надавали можливість діяти самостійно з власної ініціативи.

У ході формуючого експерименту досліджували динаміку становлення морального вибору дошкільників, зумовлену впровадженням розробленої методики. З цією метою проводили систематичні спостереження за поведінкою дітей та щомісячні обстеження за допомогою методики “Переправа” (за Т.О.Марковою). Аналіз фактичного матеріалу дозволив встановити, що експериментальна педагогічна робота спричинила зростання числа моральних вчинків дітей у ситуаціях вибору.

Було з’ясовано, що становлення морального вибору дітей відбувається нерівномірно. Початок роботи за експериментальною методикою супроводжувався різким збільшенням числа негативних вчинків та загальним погіршенням стану поведінки вихованців із домінуванням егоїстичних проявів. Цей період отримав умовну назву “фаза спаду”. Причиною спостережуваних явищ було зняття прямої регламентації поведінки дітей зумовлене переходом вихователів до альтруїстичного типу спілкування. Тривалість фази спаду становила приблизно 2-3 тижні. Поступово моральна поведінка дітей стабілізувалась. Накреслилась тенденція до зростання кількості позитивних вчинків у ситуаціях морального вибору. Спочатку моральні прояви були нестійкими, їх чисельність – незначною. Фаза стабілізації відмітилась становленням самостійного морального вибору дітей. Ознакою його розвитку (фаза зростання) було помітне збільшення кількості позитивних вчинків вихованців. Поведінка дітей експериментальної групи на період завершення роботи за експериментальною методикою набула стійкої альтруїстичної спрямованості. Таким чином, впровадження методики стимулювання морального вибору дошкільників зумовило стійку позитивну динаміку в становленні їх морального вибору.