ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ГУМАННИХ ВЗАЄМИН СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ : ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ СТАНОВЛЕНИЯ ГУМАННЫХ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ СТАРШИХ ДОШКОЛЬНИКОВ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, сформульовано мету, завдання, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, форми її апробації та впровадження наукових результатів у практику.

У першому розділі дисертації  "Теоретико-методологічні підходи до розв’язання проблеми гуманних взаємин” розкрито методологічну базу дослідження, проаналізовано феномен гуманних взаємин, визначено зміст провідних понять, розглянуто підходи педагогів і психологів до означеної проблеми.

Аналіз психолого-педагогічних джерел показав, що гуманізм як світоглядна позиція означає визнання пріоритетної цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток. Гуманізація є відображенням тенденцій сучасного суспільства: сприяння виявленню та розвитку здібностей особистості, її самовизначенню, забезпечення поваги й довіри до неї, прийняття її особистісних цілей та запитів (С.У.Гончаренко, Г.О.Балл, В.Т.Носков).

В основу роботи покладено положення про розвиток особистості, її активності та ієрархії вищих цінностей, залежність від соціальних умов (І.Д.Бех, Д.Б.Ельконін, М.І.Лісіна, Ю.О.Приходько). Оперуючи поняттям “особистість”, вчені пов’язують його з системою ставлень суб’єкта до оточуючих людей та самого себе, зі здатністю до саморегуляції та “життєдіяльністю” (К.О.Абульханова-Славська, В.М.М’ясищев, С.Л. Рубінштейн).

Теоретичний аналіз проблеми свідчить, що входження індивіда в оточуючий світ можливе за умови активного спілкування, яке забезпечує орієнтацію у соціумі, передбачає його різноманітні зв’зки і відносини з людьми (О.О.Бодальов, Л.С.Виготський, Я.Л.Коломинський, О.М.Леонтьєв, М.І.Лісіна, Д.І.Фельдштейн). Доведено, що процес взаємовпливу, спільної взаємодії перетворюється на взаємовідносини, суть яких полягає в результативності взаємних зусиль партнерів (В.О.Білоусова, О.В.Запорожець, Я.Л.Коломинський). Дослідники визначають спілкування як першооснову виникнення і здійснення спільної предметної діяльності дитини, продуктом якої є образ самого се­бе та іншого. Отже, становлення особистісного буття дошкільника є активним за формою і моральним за змістом процесом, в якому спілкування і самопізнання виступають взаємозалежними категоріями.

У розділі здійснено аналіз досліджень, присвячених проблем діяльності як провідної для розуміння процесу становлення особистості на етапі дошкільного дитинства, де основними вимірами особистості є мотиваційний, пізнавальний, результативний та емоційно-почуттєвий (Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн). Як активний суб’єкт життєдіяльності, дошкільник оволодіває вмінням планувати та організовувати діяльність, самореалізовуватися, усвідомлювати навколишній світ та самого себе (Т.В.Антонова, І.А.Княжева, Я.З.Неверович).

Дитина дошкільного віку здатна до більш-менш свідомої поведінки, у неї розвивається відчуття реальності, вона здатна до початкового самопізнання (С.П.Тищенко, Д.І.Фельдштейн). В основі ціннісних ставлень дошкільника лежить оцінка особистісно значущого, що відповідає його потребам, ідеалам, культурі. Рівень сформованості ставлень є показником особистісного розвитку та становлення ціннісних орієнтацій особистості (Т.І.Поніманська, А.Г.Рузська, Т.М.Титаренко, К.І.Чорна).

Дослідження особливостей розвитку моральних почуттів, моральної вихованості дошкільників здійснено Л.В.Артемовою, В.О.Павленчик, Ю.О.Приходько. Наголошуючи на тривалості і виваженості педагогічного впливу, вони розглядають моральність як результат ефективного виховного процесу, що відбиває міру прийняття дитиною соціальних норм та її життєву позицію щодо цінностей культури. 

З’ясовано, що емоційне ставлення до партнера відображає і регулює взаємодію з ним (В.О.Білоусова, В.А.Киричок, В.К.Котирло, О.І.Кульчицька, Я.З.Неверович, Л.М.Проколієнко). Здатність до емпатії передбачає розуміння дитиною емоційного стану іншого, здатність відтворювати його в собі, виявляти елементарний такт і культуру взаємин. За свідченням фахівців, соціальні емоції дошкільника з віком змістовно і структурно ускладнюються, обумовлюючись появою нових видів діяльності та взаємовідносин.

Підхід до досліджуваної проблеми ґрунтується на важливому доробку Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконіна, В.Г.Нечаєвої, А.А.Палій щодо гри як провідної діяльності, її впливу на розвиток особистості. Вказані автори доводять, що гра піднімає дитину на вищий щабель соціального досвіду, забезпечує становлення моральності, полегшує і прискорює процес оволодіння мистецтвом людських взаємин на основі емоційного ставлення до партнера.

Увага дослідників спрямована на виявлення та визначення ролі мовленнєвої комунікації дитини з оточуючими в розвитку взаємовідносин з дорослими та однолітками (О.О.Бодальов, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Т.О.Рєпіна). Мовлення дошкільників розглядається як активний, творчий, індивідуально забарвлений процес, спрямований на вибір адекватних засобів забезпечення міжособистісної динамічної взаємодії (А.М.Богуш,  Т.О.Луценко, Т.О.Піроженко).

Предметом численних досліджень є визначення ролі літератури як емоційно-педагогічного засобу виховання гуманних почуттів дошкільників (О.В.Запорожець, Н.С.Карпінська, Л.С.Славіна). Розуміння моральних колізій  твору виникає досить рано і виступає внутрішнім регулятором гуманної взаємодії дітей (В.А.Киричок, О.М.Мильнікова). На думку фахівців, казка, трансформована через гру-драматизацію, здатна наблизити дійове співпереживання (Л.П.Стрєлкова, Н.Є.Химич). Тимчасове і умовне ігрове перевтілення є важливою умовою для перебудови емоційної сфери дитини та утвердження позитивного емоційного ставлення.

Теоретико-експериментальні дослідження доводять, що гуманні ставлення в емоційно-ціннісному аспекті виникають у старшому дошкільному віці і залежать від  змісту конкретної ситуації. Провідним феноменом цього вікового етапу є консолідація дітей спільної статі, домінування одностатевих контактів над різностатевими, чому більшої переваги надають дівчатка (В.В.Абраменкова, А.А.Палій, Т.О.Рєпіна, Т.М.Титаренко).

Спираючись на подані вище наукові висновки, розро­блено авторську концепцію та програму експериментального дослідження, яка покликана забезпе­чити гуманізацію взаємин дошкільників.

У другому розділі "Аналіз взаємин в одно - та різностатевих угрупованнях дошкільників” розкрито стратегію і тактику реалізації комплексного підходу до аналізу характеру взаємин старших дошкільників, які різнилися між собою статевою ознакою та мірою прихильності партнерів.

Встановлено, що дошкільники виділяють статеву ознаку як суттєву для означення прихильності: ровесників спільної статі серед друзів виявлено вдвічі більше, ніж протилежної. Аналіз дослідження показав, що 46,2 % дошкільників застосовують негативні засоби спілкування з тими, до кого ставляться з неприязню навіть за умов прогнозування ймовірних конфліктів. Байдуже ставлення дошкільників мінливе і трансформується у приязне за умови оптимізації спільної діяльності.