Тимощук О.А. Суха фузаріозна гниль картоплі та заходи щодо обмеження її розвитку в умовах Полісся України

Короткий зміст

Суха фузаріозна гниль бульб картоплі (огляд літератури)

У розділі наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних і закордонних учених з питань вивчення розповсюдженості, шкідливості та джерел поширення збудників сухої фузаріозної гнилі, їх біологічних особливостей і характеру впливу біотичних та абіотичних факторів на розвиток грибів роду Fusarium. Приділена увага заходам захисту бульб картоплі від збудників сухої фузаріозної гнилі.

Аналіз літературних джерел показав обмеженість інформації щодо характеру взаємовідносин видів роду Fusarium з патогенами іншої таксономічної належності, впливу біотичних та абіотичних факторів на розвиток збудників сухої фузаріозної гнилі; недостатньою є інформація щодо резистентності сортів картоплі проти сухої фузаріозної гнилі.

Місце, умови та методика проведення досліджень

У дисертаційну роботу включені матеріали досліджень за 2004-2006 роки. Експерименти виконували на кафедрі селекції і біотехнології та на дослідному полі Державного агроекологічного університету.

Територія дослідного поля представлена дерново-підзолистим глеюватим супіщаним ґрунтом. Клімат помірно-континентальний з відносно теплим і вологим літом, яке в період вегетації часто буває досить посушливим, та з м’якою зимою. Тривалість безморозного періоду ‑ 150-160 днів. Середня температура в липні коливається від 18,5 до 25,7 ^оС. Річна сума опадів становила 550-650 мм. Весняні приморозки закінчувалися в першій декаді травня, а перші осінні ‑ розпочиналися у третій декаді вересня.

Вивчення розповсюдження і ступеня шкідливості сухої фузаріозної гнилі бульб проводили за загальноприйнятими методиками (Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з картоплею, 2002). Аналіз зразків бульб картоплі здійснювали в господарствах різної форми власності у Волинській, Житомирській, Київській та Рівненській областях двічі — восени, через місяць після збирання врожаю, і навесні, після зимового зберігання.

Ідентифікацію і уточнення біологічних особливостей збудників сухої фузаріозної гнилі здійснювали методом ізолювання грибів з уражених тканин бульб картоплі та подальшого вивчення їх морфологічних, культуральних, біохімічних і патогенних властивостей на основі використання мікробіологічного методу (В.Й. Білай, 1977). Патогенність виділених мікроорганізмів визначали методом штучного зараження пластирів від цілих бульб (З. Кірай та ін., 1974).

Польові дослідження проводили відповідно до загальноприйнятих методик (Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з картоплею, 2002). Взаємовідносини збудників сухої фузаріозної гнилі з патогенами іншої таксономічної належності здійснювали за існуючими методиками (Н.А. Дорожкін, С.І. Бельська, І.В. Вікторчик, 1989). Оцінку сортів і гібридів картоплі на стійкість проти сухої фузаріозної гнилі проводили методом штучного зараження цілих бульб за методикою Інституту картоплярства УААН (2002).

Препарати фотографували цифровою камерою Nikon Coolpix 3500.

Математичну обробку експериментальних даних виконували методами дисперсійного аналізу (Б.А. Доспехов, 1972) за допомогою ЕОМ Pentium ІII, використовуючи програми ANOVA та пакет аналізу даних електронної таблиці Excel.

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ І СТУПІНЬ ШКІДЛИВОСТІ СУХОЇ ФУЗАРІОЗНОЇ ГНИЛІ

Фітопатологічну експертизу бульб проводили протягом 2004-2006 років у 27 господарствах різної форми власності Волинської, Житомирської, Київської та Рівненської областей. Аналізи здійснювали навесні після закінчення періоду зберігання бульб картоплі, оскільки саме тоді спостерігається найбільший розвиток сухої фузаріозної гнилі.