Гаврилюк М.М. Наукові й організаційні засади сучасного насінництва в Україні

Короткий зміст

Стан та перспективи розвитку насінництва (огляд літератури). Охарактеризовано стан та перспективи розвитку насінницької галузі. Наведена історична довідка становлення насіннєзнавства як науки та її прикладної частини – контрольно-насіннєвої справи. Поданий вітчизняний та зарубіжний досвід організації насінництва. Зроблено аналіз проведених досліджень з питань прискореного розмноження й поширення у виробництві нових та перспективних сортів, зберігання генофонду культурних рослин, передпосівної обробки насіння різними чинниками біологічної, хімічної й фізичної природи, які розглядаються як елементи ресурсозберігаючої технології.

Умови, матеріал та методика проведення досліджень. Лабораторні й польові досліди проводилися в Селекційно-генетичному інституті − Національному центрі насіннєзнавства та сортовивчення (1992-2002 рр.), Чернігівському інституті агропромислового виробництва і Вінницькій державній сільськогосподарській дослідній станції (1996-2001 рр.).

Польові досліди закладали: у Селекційно-генетичному інституті – на чорноземі південному, Чернігівському інституті АПВ – на дерново-підзолистому, на Вінницькій дослідній станції – на опідзоленому ґрунті.

У роки проведення польових дослідів погодні умови, в основному, сприяли нормальному росту й розвиткові сільськогосподарських культур. У зимові місяці (грудень-лютий) найнижча температура повітря (середньодобова -5...-10ºС) відмічалась у Чернігівській області, найвища (-0,7...-6,4ºС) – в Одеській. У Вінницькій області вона була вищою порівняно з Чернігівською і нижчою, ніж в Одеській. Проте, завдяки стійкому сніговому покриву в Чернігівській і Вінницькій областях, озимі культури перезимовували задовільно. На дослідному полі Селекційно-генетичного інституту озимі зернові теж зберігалися задовільно.

Під час вегетації рослин менш сприятливі погодні умови складалися в Одеській області, особливо в 1996, 1999 і 2000 рр. Через нестачу опадів і підвищення температури повітря в ці роки рівень урожайних властивостей насіння зернових колосових культур був знижений, в інші роки – середній. Цей рівень визначався (на прикладі озимої пшениці) за "екологічною" моделлю, створеною співробітниками Селекційно-генетичного інституту (Кіндрук, Сєчняк, Слюсаренко, 1987).

Досліди вели з різними сортами сільськогосподарських культур (озима пшениця, озимий ячмінь, горох та ін.), внесених до Реєстру сортів рослин України.

У Селекційно-генетичному інституті вивчали посівні якості та урожайні властивості насіння залежно від різних доз мінеральних добрив, норм висіву, способів посіву, зрошення посівів (з метою прискореного відтворення еліти), а також режимів зберігання й передпосівної обробки посівного матеріалу енергією мікрохвильового (МХ) поля. Тут же проводили досліди із стандартизації насіння.

У Чернігівському інституті АПВ і на Вінницькій дослідній станції вивчалась ефективність обробки насіння й посівів зернових культур регуляторами росту рослин та їх композиціями з протруйниками.

Досліди велися за схемами, наведеними в таблицях експериментальних розділів дисертації (власні дослідження).

Агротехніка в польових дослідах – загальноприйнята для умов Одеської, Чернігівської й Вінницької областей.

У дослідах з вивчення режимів зберігання геноресурсів культурних рослин, які проводили в Селекційно-генетичному інституті, використовували насіння різних генотипів, з різною вихідною (початковою) якістю й не за однакових умов вирощування, що певною мірою відбивалось на його життєздатності й довговічності. Зберігали насіння в кліматичній камері ВКШ-73, налаштованій на понижену температуру (+4 ±1°С) і в складському приміщенні (комора).

У насінні визначали енергію проростання й лабораторну схожість (за ГОСТ 12038-84), життєздатність (за ГОСТ 12039-82), чистоту (за ГОСТ 12037-81), масу 1000 зерен (за ГОСТ 12042-80), вологість (за ГОСТ 12041-82), силу росту за методикою С.П. Лифенка (1964). Ці ж показники визначались за міжнародними правилами ІSТА в дослідах із стандартизації насіння.

Досліди з обробки насіння мікрохвильовим полем проводили на різних культурах: зернових, олійних, технічних, кормових, овочевих та ін. Для виявлення оптимальних режимів стимуляції насіння проводилися скринінг-випробування в діапазоні від 15 до 150 сек. За контроль брали необроблене насіння.

Польові досліди здійснювали згідно з методикою сортовипробування (1971), а виробниче випробування насіння, обробленого стимуляторами, – за методичними вказівками, розробленими групою авторів (Сорока, Гаврилюк, Кіндрук та ін., 2003).

Статистичну обробку експериментальних даних проводили методом дисперсійного аналізу (Доспєхов, 1985), а економічну ефективність агрозаходів з прискореного розмноження й допосівної обробки насіння – за спеціальною методикою, рекомендованою для досліджень у сільськогосподарській галузі (Лоза, Удовенко та ін., 1980).