Шкурин Г.Т. Генезис симентальської худоби в Україні. Методи створення української симентальської м\'ясної породи

Короткий зміст

Здійснено моніторинг зародження, становлення, поширення та підвищення продуктивного потенціалу симентальської породи взагалі і стосовно України – безпосередньо. На підставі моніторингу дано узагальнення генетичної зумовленості її продуктивних ознак, у першу чергу м'ясних, сформовано висновок щодо доцільності її використання як базової для створення нової української м'ясної породи.

Проведено експедиційне обстеження господарств 16 областей, які в Україні на початок 90-х років розводили худобу симентальської породи, дано узагальнення щодо можливих шляхів її використання в процесі створення нової м'ясної породи. У процесі цієї роботи було охоплено понад 500 тис. тварин симентальської худоби.

Науково-господарські досліди виконані протягом 1988–2001 рр. у агрофірмі ім. Островського Маньківського району Черкаської та ПОП “Дружба” Чернігівського району Чернігівської областей (табл. 1, рис. 1).

У процесі обробки матеріалів обстежень масивів симентальської худоби в окремих регіонах України використовували генеалогічний, генетико-популяційний та інші методи, описані Є.К. Меркур'євою (1970), М.А. Кравченком (1959, 1961, 1968), М.З. Басовським (1968), О.Г. Тимченком (1996), М.В. Зубцем, Е.М. Доротюком (1992), В.П. Буркатом (1997), Ю.Д. Рубаном (1981, 1999, 2000).

Програма створення української симентальської м'ясної породи (1990-2005 рр.) розроблена за принципами великомасштабної селекції.

Породну належність тварин визначали згідно обліку та через використання генеалогічних схем симентальської породи.

Аналіз генеалогічного складу чистопородного і помісного поголів'я здійснювали за методиками Ф.Ф. Ейснера (1977) і М.А. Кравченка (1967).

Для оцінки племінних ресурсів сименталів в Україні проведено імуногенетичний аналіз їх генофонду за результатами визначення еритроцитарних антигенів у поголів'я бугаїв-плідників вітчизняної селекції племпідприємств і заводських стад України (n=699), ПОП “Дружба” Чернігівського району Чернігівської області (n=23), ВАТ ім. Васильєва (n=26) та державного дослідного господарства “Прогрес” Вишгородського району Київської області (n=42). Поголів'я характеризували за фенотиповими частотами антигенних факторів систем ЕАА, ЕАВ, ЕАС, ЕАF, EAJ, EAL, EAM, EAS та EAZ, а також за розподілом алелів системи ЕАВ, які визначали родинно-генетичним аналізом. Для оцінки генетичної мінливості популяцій розраховували коефіцієнт гомозиготності за алелями системи ЕАВ.

Вивчення росту та розвитку молодняку проводили за результатами зважувань і взяття промірів. Індекси будови тіла розраховані за загально прийнятими зоотехнічними формулами.

Відтворну здатність корів і телиць визначали за віком першого отелення, кількістю осіменінь на одне запліднення, відсотком запліднень після першого осіменіння, терміном сервіс- та міжотельного періодів.

Бугаїв-плідників симентальської породи залежно від походження розподіляли на чотири групи: 1 – канадської селекції; 2 – німецької; 3 –австрійської; 4 – американської, що одержали у вітчизняних репродукторах.

М'ясну продуктивність визначали за результатами контрольного забою по 3 бугайці з кожної групи за загально прийнятою методикою ВІТ, ВНДІМП (1965 р.). Морфологічний склад туш вивчали шляхом їх обвалювання і жилкування. В середній пробі м'яса-фаршу визначали вміст вологи, жиру, протеїну та золи. В результаті хімічного аналізу визначали енергетичну цінність м'якуша туш за методикою ВІТ, ВНДІМП (1977 р.).