РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАДАЧ ЯК ЗАСІБ СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу дослідження, окреслено завдання, висвітлено теоретико-методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, окреслено перспективи подальшого дослідження.

У першому розділі – «Психолого-педагогічні проблеми становлення професійної творчої активності майбутнього педагога» проаналізовано наявні концепції творчості та активності в сучасній психологічній і педагогічній літературі.

Розглянуті у розділі підходи до дослідження проблеми творчості та активності, що реалізуються у професійній підготовці вчителя, дозволили виявити провідні психологічні і педагогічні ідеї та погляди, що обумовлюють питання походження, трансформації та напрямки теоретико-експериментального вивчення вказаних проблем.

В розділі представлено теоретичну модель взаємозумовленості і взаємозв’язків творчої і інших видів активності, яка була покладена у основу даного дослідження.

Показано, що ієрархія взаємозв’язків активності як міри вияву людської діяльності становить собою структурну основу творчої діяльності, і є, в той же час, її фундаментальною передумовою.

У розділі подано аналіз матеріалів щодо механізмів творчої уяви, їх енергетичного і психофізіологічного змісту, відомості про антиципацію, про активність як міру вияву потенціалу творчої активності. Отримані результати дали змогу окреслити перелік теоретичних і прикладних аспектів задачного підходу в контексті становлення творчої активності студентів вищого педагогічного навчального закладу.

Приклади нових взаємозв’язків, що постають перед педагогом у процесі розв’язання ним психологічних задач організації і перетворення педагогічних проблем подаються на рис. 1 і 2.

Взаємозв’язки і взаємообумовленості питання, задачі і проблеми подані у двох варіантах. У першому варіанті, представленому в рис. 1, задача становить собою умову і засіб реалізації проблеми, заповнюючи ядро її змісту, а питання 1, 2, 3 належать до вільної, «вакуумної» сфери взаємозалежностей. У другому варіанті, представленому на рис. 2, задачі 1, 2, 3 становлять собою поодиноке відтворення загального, тобто проблеми, без кожної з яких проблема не може існувати, перетворившись на механічну сукупність задач, скажімо 1-ї і 2-ї, 3-ї і 1-ї, 2-ї і 3-ї тощо. При цьому питання 1, 2, 3 виконують аналогічну функцію.

Як встановлено в ході дослідження, задачний підхід до становлення творчої активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів має ґрунтовну теоретичну базу, створену завдяки великому інтересу дослідників до явищ проблемності, зокрема як джерел і стимулів мислення, форм наукового і творчого пошуку, важливого чинника розвитку мотивів і здібностей та інших аспектів. Діалектична тріада «питання – задача – проблема» дозволила встановити взаємозв’язки і взаємообумовленості, необхідні для теоретичної розробки задачного підходу на макро- і мікрорівні.