Індивідуально-психологічні відмінності переживання почуття провини

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано завдання, висвітлено методологічні засади і методи дослідження, розкрито наукову новизну роботи, її практичне та теоретичне значення, подано відомості про апробацію та структуру дисертації.

У першому розділі – “Теоретичний аналіз вивчення почуття провини як емоційного явища” викладено результати теоретичного аналізу феномена почуття провини у працях радянських, українських і зарубіжних науковців.

В літературі з проблеми емоцій та емоційних переживань особистості висвітлено питання про функції та механізми емоцій, емоційні властивості людини (Г. Бреслав, Л. Гофман, Е. Носенко, О. Саннікова, А. Ольшаннікова, М. Русалова та ін.). В той же час недостатньо розроблено, як показало дослідження, питання, пов’язані з детермінантами виникнення емоційних переживань окремих модальностей, їх зв’язком з певними індивідуально-психологічними особливостями людини. Передусім це стосується дослідження переживання особистістю почуття провини.

В радянській психології почуття провини розглядається як різновид моральних почуттів, а його переживання – як специфічна діяльність. Вивченням переживання почуття провини займалися такі вчені, як Ф.Ю. Василюк, А.М. Лук, К. Муздибаєв.  та інші.

В українській психології почуття провини інтерпретується з позицій вчинкового та особистісно орієнтованого підходу до вивчення емоційних переживань, що пов’язане з розкриттям потенціалу особистості та подоланням особистісних криз (В.А. Роменець, І.П. Маноха, Т.С. Кириленко, Т.М. Титаренко). Почуття провини як специфічне почуття у структурі совісті розглядав український вчений В.К. Демиденко. Провина як стійка риса,  властивість особистості досліджується О.П. Санніковою і О.Л. Малєєвою.

В зарубіжній психології почуття провини розглядається в таких напрямках: у психоаналітичному – це чинник моральності у структурі особистості; в неофрейдистському – чинник невротичності; в гуманістичному - екзистенціальне почуття; і, зрештою, в біхевіористичному  – це почуття тлумачиться як наслідок виховання і наслідування (З. Фройд, К. Хорні, Р. Мей, Ї. Ялом, Маурер та ін.).

Отже, радянські, вітчизняні й зарубіжні психологи відносять почуття провини до моральної сфери особистості, надаючи цьому  почуттю соціально-історичного характеру. До розбіжностей належить різне змістове наповнення цього почуття, що можна вважати скоріше доповненням і розширенням граней розуміння почуття провини.

З метою поглиблення диференціального психологічного знання в психологічній теорії і практиці нами розроблено теоретичну модель вивчення почуття провини, що дає змогу розкрити такі основні його аспекти: біологічні та загальнокультурні механізми розвитку почуття провини; його кількісні та якісні характеристики; ситуаційні та особистісні детермінанти виникнення цього почуття; поведінковий та фізіологічний його компоненти; невротичний, моральний і екзистенціальний зміст почуття провини; його основні функції  - виразну і регулятивну.

Для емпіричного дослідження обрано ті аспекти вивчення почуття провини, які пов’язані з ситуаціями виникнення цього почуття, його характеристиками (кількісними, якісними і змістовими) та функціями, що дасть змогу з’ясувати індивідуальні відмінності переживання почуття провини.

У другому розділі – „Організація емпіричного дослідження та його основні результати” – представлено програму, модель і описано процедуру емпіричного дослідження, здійснено кількісний (кореляційний і факторний) та якісний аналіз отриманих даних.

У запропонованій нами моделі дослідження (рис.1) виділяються статеві особливості, прояви і характеристики почуття провини, їх представлення у зв’язках на різних рівнях структури особистості з метою з’ясування індивідуальних відмінностей у переживанні почуття провини.

Емпіричне дослідження мало такі етапи: пілотажне дослідження, діагностичний та аналітико - інтерпретаційний етапи. На етапі пілотажного дослідження завдяки бесідам з його учасниками було створено та апробовано дослідницьку анкету з метою збору інформації про особливості переживання особистістю почуття провини. Далі здійснювався обґрунтований метою та завданнями роботи вибір методичного забезпечення. На аналітико-інтерпретаційному етапі аналізувалися основні результати дослідження, створювалась типологія переживання почуття провини, визначалися особистісні профілі та з’ясовувалися статеві відмінності досліджуваних.