СЕКСУАЛЬНАЯ ДЕЗАДАПТАЦИЯ ПРИ ЭКСКРЕТОРНО-ТОКСИЧЕСКОМ БЕСПЛОДИИ И ЕЕ ПСИХОТЕРАПИЯ Медико-психологические аспекты

Короткий зміст

Характеристика подружніх пар. Під спостереженням було 100 дезадаптованих подружніх пар, у яких чоловіки хворіли на екскреторно-токсичну безплідність, зумовлену хронічним проста­титом. Контрольну групу склали 50 пар, у яких, незважаючи на наявність безплідності в чоловіків, сексуальної дезадаптації не було.

Відповідно до результатів всебічного клінічного та психо­патологічного обстеження пари з сексуальною дезадаптацією було поділено на дві групи: першу склали 50 (50±5%) пар, у яких у чоловіків були безплідність і вторинна сексуальна дисфункція, зумовлена хронічним простатитом, що супроводжувався больовим синдромом; до другої групи ввійшли 50 (50±5%) пар, у яких у чоловіків сексуальна дисфункція спостерігалася до проявів безплідності й хронічного простатиту, що поглиблювали існуючі порушення. У другій групі подружніх пар було виділено дві підгрупи. До 1-ої підгрупи було віднесено 20 (40±7%) пар, у яких сексуальний розлад у чоловіків і дезадаптація виникли внаслідок розбіжності типів сексуальної культури; до 2-ої – 30 (60±7%) пар, у яких до дезадаптації призвели невідповідність особистісних відмінностей та порушення міжособистісних відносин.

Переважна більшість подружжів першої групи мала вік від 31 до 50 років, другої – від 21 до 40 років.

Стаж подружнього життя складав від одного до 20 років, давність сексуальної дезадаптації подружніх пар складала від декількох місяців до 10 років, давність екскреторно-токсичної безплідності в чоловіків – від 2 до 10 років.

Методи обстеження подружжів. Було проведено всебічне обстеження всіх хворих та їхніх дружин: клінічне (в тому числі урологічне й спермограма – у чоловіків, гінекологічне – у жінок, неврологічне і спеціальне сексологічне – в обох подружжів); антропометричне, психодіагностичне, соціологічне.

Стан статевих органів чоловіків, локалізацію та поши­реність запального процесу у передміхуровій залозі досліджували урологічними методами. Активність запального процесу визна­ча­ли на підставі клінічних показників та результатів аналізів крові, сечі, мікроскопічного та бактеріологічного дослідження секрету передміхурової залози й еякуляту, виділеної мікрофлори.

З метою вивчення механізмів розвитку сексуальних розладів у чоловіків і пов’язаної з ними сексуальної дезадаптації подружжів проводили системно-структурний аналіз сексуаль­но­го здоров’я за В.В.Кришталем (2002).

Для вивчення статевої конституції використовували шкали векторного визначення статевої конституції чоловіків за Г.С.Васильченком (1983) та жінок – за І.Л.Ботнєвою (1983), до того ж визначали тип статевої конституції, коефіцієнти статевої активності, генотипу й фенотипу.

У процесі психодіагностичних досліджень визначали існуючі в подружжів акцентуації характеру за Г.Шмішеком (Сексопатология: Справочник, 1990). Особистісні відмінності чоловіків і жінок досліджували за допомогою опитувальника MMPI (варіант Ф.Б.Березіна зі співавт., 1976). Для визначення системи відносин обстежених, пов’язаних із захворюванням, і цілісного типу їхнього реагування на хворобу застосовували опитувальник "Тип ставлення до хвороби" (Л.М.Вассерман, Б.В.Іовлев, 1983).