Чудак Р.А. Теоретичне та експериментальне обгрунтування використання фітобіотиків у годівлі сільськогосподарських тварин

Короткий зміст

Дослідження за темою дисертаційної роботи проведено в науковій лабораторії кафедри годівлі тварин і технології кормів ім. П.Д. Пшеничного Національного аграрного університету, Інституті кормів УААН та на кафедрі фізіології сільськогосподарських тварин Вінницького державного аграрного університету. Науково-господарські дослідження проведено у СВАТ “Птахокомбінат Тульчинський“, СПД “Похвалюк С.Г.” Вінницької області.

Поставлені завдання вирішувалися в 13 науково-господарських дослідах з використанням зоотехнічних, фізіологічних, гематологічних, біохімічних, морфологічних та статистичних методів досліджень згідно із схемою досліду (рис. 1).

У дослідах використано 21000 голів ремонтного молодняку курок та курок-несучок, 9550 голів бройлерів, 100 голів молодняку кролів, понад 95000 штук коропа лускатого.

Науково-господарські досліди проводили згідно з загальноприйнятими методиками (Овсянников А.И., 1976; Кононенко В.К., Ібатуллін І.І., Патров В.С., 2000; Козырь В.С., Свеженцов А.И., 2002). При формуванні груп враховували живу масу тварин, вік, стать, породу, крос, продуктивність тощо.

Екстракти готували згідно з рекомендаціями на 40% спиртовому розчині: ехінацеї (коріння і суцвіття) – у співвідношенні 1:10, елеутерококу (коріння) – 1:1, родіоли (кореневище) – 1:5; на 70% спиртовому розчині: полину (трава) – 1:1, валеріани (кореневище) – 1:5; на окропі: буркуну (трава), шипшини (плоди), калгану (кореневище) – 1:10, чаги – на воді (t⁰ +50⁰C) – 1:5.

У виробничих умовах для зручності використання екстракти рослин змішували з невеликою кількістю комбікорму і висушували за температури +45-60⁰С. Висушену повітряно-суху суміш вводили до основної маси комбікорму, ретельно змішували і згодовували тваринам. Частину добавок (бджолине обніжжя, коріння і суцвіття ехінацеї) висушували, подрібнювали та вводили до комбікорму, який згодовували.

У дослідних добавках визначили вміст біологічно активних і поживних речовин. Зокрема, методом якісних реакцій в екстрактах рослин досліджували вміст аскорбінової і органічних кислот, поліфенольних сполук і флавоноїдів, їх кількісний вміст – титрометричним та спектрофотометричним методами, вміст амінокислот – методом іонообмінної хроматографії.

Дослідження вмісту основних поживних речовин проводили, користуючись традиційними методиками (Е.А. Пєтухова и др., 1989).

Для досліду використовували повнораціонні комбікорми, до яких вводили, згідно із схемою досліджень, екстракти чи суху подрібнену ехінацею пурпурову.

У 1-10 дослідах вивчали ефективність добавки різних доз коріння (0,44; 0,66; 0,88 мл/кг живої маси за добу), і суцвіття ехінацеї пурпурової (0,33; 0,44; 0,55 мл), елеутерококу (0,4; 0,8; 1,2 мл), полину гіркого (0,36; 0,65; 0,9 мл) та буркуну жовтого (4,4; 6,6; 8,8 мл) у годівлі ремонтного молодняку курок та курок-несучок кросу Ломанн-браун. Тривалість дослідів для ремонтного молодняку курей становила 105 діб, для курок-несучок – 180 діб.

У 11-му досліді використовували курчат-бройлерів кроссу Кобб-500. Птицю контрольної групи утримували на повнораціонному комбікормі, а до комбікорму курчат-бройлерів дослідних груп додавали екстракти коріння (0,66 мл/кг живої маси за добу), суцвіття (0,44 мл), ехінацеї, елеутерококу  (0,8 мл), полину (0,65 мл), валеріани (0,43 мл), шипшини (8,57 мл), калгану (3,43 мл), родіоли (2,1 мл), чаги (1,0 мл) та добавку бджолиного обніжжя (0,01 г). Дослід тривав 35 діб.

Кролям породи сірий велетень (тривалість досліду 103 доби) сухе подрібнене суцвіття і коріння ехінацеї пурпурової згодовували в складі повнораціонного комбікорму з розрахунку 0,5 та 1% від сухої речовини.

У повнораціонні комбікорми для коропа лускатого вводили подрібнене коріння і суцвіття ехінацеї в кількості 0,5, 1,0 та 1,5% від маси корму. Тривалість досліду –  132 доби.

У дослідах на ремонтному молодняку курок, курок-несучок, бройлерах, кролях визначали: збереженість поголів’я і живу масу тварин та обчислювали абсолютний, середньодобовий і відносний прирости, витрати комбікорму; забійні і м’ясні показники, хімічний склад тканин і окремих органів; проводили дослідження морфологічної, гістологічної будови органів травлення та залоз внутрішньої секреції.

Яєчну продуктивність курок оцінювали шляхом щоденного обліку кількості знесених яєць, визначаючи такі показники: валовий збір яєць, несучість на початкову та середню несучку, інтенсивність несучості, кількість яєчної маси, форму, розміри та хімічний склад яєць.

У дослідах на курках-несучках вивчали перетравність поживних речовин корму. Для цього з кожної групи відбирали за принципом аналогів по 4 голови і розміщували їх в індивідуальні клітки. Підготовчий період тривав 5 діб, обліковий – 7 діб. Перетравність поживних речовин визначали за методикою О.И. Маслиевой (1970).

З метою визначення гематологічних показників з кожної групи відбирали по чотири несучки, у яких брали кров уранці до годівлі.

У крові визначали вміст формених елементів, гемоглобіну, резервну лужність, лейкоцитарну формулу, вміст білка та білкових фракцій, глюкози, загальних ліпідів, аспартат-, аланінамінотрансфераз та лужної фосфатази методами, описаними Б.И. Антоновым (1991) та В.С. Козирем, А.И. Свеженцовым (2002).

Для вивчення забійних і м’ясних якостей тварин, хімічного складу і фізичних властивостей м’язової тканини від кожної з чотирьох тварин відбирали і досліджували зразки м’яса і внутрішніх органів (печінка, м’язовий та залозистий шлунки, серце, тонкий та товстий кишечники).

У м’язовій тканині визначали вологу, жир загальний азот, золу за загальноприйнятими методиками (Лукашик Н.А., Тащилин В.А., 1961), вологоутримуючу здатність і ніжність м’яса – методом пресування (Воловинская В., Кельман Б., 1960), активну кислотність (рН) – потенціометричним методом на універсальному іонометрі ОП – 204/1, калорійність – розрахунково, на основі даних хімічного складу, показник мармуровості – за методом ВНДІМП.

Морфологічні та гістологічні дослідження печінки, шлунка та кишечнику, підшлункової та щитоподібної залоз проводили за методиками, наведеними К. Ташке (1980).

Вміст мікроелементів у кормах і добавках, м’язовій і кістковій тканинах та внутрішніх органах визначали методом атомно-абсорційної спектрометрії на ПРК-1м.

Біометричну обробку даних здійснювали на ПЕОМ за Н.А. Плохинским (1969), використовуючи програмне забезпечення МS Excel з вбудованими статистичними функціями. Результати середніх значень вважали статистично вірогідними при *Р<0,05; **Р<0,01; ***Р<0,001. Економічну ефективність визначали на основі фактичних витрат на виробництво одиниці продукції, отриманої від тварин у дослідах.