МОРФОСТРУКТУРА, НОВІТНЯ І СУЧАСНА ГЕОДИНАМІКА ЗОНИ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ І ПЛАТФОРМНИХ РІВНИН

Короткий зміст

В першому розділі - "Теоретико-методичні засади дослідження морфо-структурно-неогеодинамічних умов перехідних геоморфологічних зон" - розглянуто загальні уявлення про перехідні геоморфологічні зони різних типів і рангів, які висвітлено в роботах О.М. Адаменка, С.М. Александрова, І.П. Герасимова, С.К. Горєлова, А.Г. Золотарьова, Н.П. Костенко, Ю.О. Мещерякова, Є.Є.Мілановського, М.І. Ніколаєва, О.П. Рождественського, Д.А. Тимофеєва, А.К. Тулохонова та інших дослідників; визначено пріоритетні проблеми, сформульовано принципи та підходи до вивчення перехідних геоморфологічних зон на межі орогенів і платформних рівнин,  обґрунтовано комплекс методів дослідження морфоструктури, неотектоніки та сучасної геодинаміки зони взаємодії Українських Карпат й прилеглих платформних рівнин.

Перехідні зони, що формуються на межі орогенів і платформних рівнин, належать до найкрупніших перехідних елементів рельєфу Землі після зон переходу між материками та океанами.    

До внутрішньоконтинентальних перехідних геоморфодинамічних зон відносяться мобільні морфоструктури, утворені на межі орогенів і прилеглих платформ, що характеризуються взаємопов’язаністю в часі та просторі неогеодинамічних подій, які визначають морфологічні та морфодинамічні особливості парагенетично пов’язаних комплексів форм гірського і рівнинно-платформного рельєфу.

Головними ознаками зон взаємодії у системі "ороген-платформна рівнина” є узгоджена новітня ендодинаміка тектонічних структур, корельованість геоморфодинаміки орогенних і рівнинно-платформних морфоструктур, підвищена активність новітніх і сучасних тектонічних процесів, диференціація тісноти геодинамічних зв’язків структур різних типів протягом неотектонічного етапу,  мінливість типів геоморфогенезу, рухливість меж зони взаємодії.

Концептуальною основою дослідження зони взаємодії Українських Карпат і платформних рівнин є уявлення про рельєф земної поверхні як складну динамічну багатовимірну систему, утворену взаємопов`язаними й взаємодіючими у просторі та часі елементами різного рівня організації.

У процесі дослідження застосовано ряд загальногеоморфологічних принципів, провідними серед яких є принципи геолого-геоморфологічної конформності, необерненості геоморфологічної (морфоструктурної) еволюції, латеральної диференціації одновікового рельєфу,  послідовності утворення геоморфологічних об’єктів різного віку. 

Методологічною основою вивчення морфоструктури, неотектоніки, новітньої та сучасної геодинаміки зони взаємодії Українських Карпат і прилеглих рівнин є системний підхід, згідно з яким геоморфосистема розглядається як морфодинамічна цілісність, що характеризується певними рисами речовинно-енергетичного обміну.

В рамках дисертаційного дослідження використано комплекси конкретних методів для аналізу морфології та морфометрії рельєфу, обгрунтування морфоструктурної диференціації території, оцінки активності вертикальних і горизонтальних неотектонічних і сучасних тектонічних рухів земної кори, визначення рейтингу активних розломів тощо.

Для оцінки динаміки новітніх структур застосовано аналіз гіпсометрії реперних рівнів та ярусності рельєфу, регіональних стратиграфічних перерв і неузгоджень, змін фацій і потужностей рельєфоутворюючих відкладів реперних рівнів, денудованого рельєфу, положення древніх берегових ліній епіконтинентальних басейнів та ін.