МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ПЕЧІНКИ ПІД ВПЛИВОМ ЦИСПЛАТИНУ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ ЕНТЕРОСГЕЛЕМ : Морфофункциональные изменения печени ПОД ВЛИЯНИЕМ цисплатин И ИХ КОРРЕКЦИЯ Энтеросгель

Короткий зміст

Матеріали та методи дослідження. Експерименти проводено на 83 білих рандомбредних щурах-самцях (Rattus Norvegicus L.) масою 150-180 г, які були розподілені на 4 групи.

І група – 23 тварини, яким вводили хіміопрепарат Цисплатин-КМП (№ Р.09.03/07324) внутрішньоочеревинно в дозі 2 мг/кг маси тіла 1 раз на тиждень, 9 тижнів.

ІІ групи – 20 тварин, яким внутрішньоочеревинно вводили 1,5 мл 0,9% розчину NaCl 1 раз на тиждень, 9 тижнів.

ІІІ група – 20 тварин, які отримували Ентеросгель (№ UA/4415/01/01, “Екологоохоронна фірма Креома-фарм”), по 1,5 мл 50% водного розчину гідрогелю метилкремнієвої кислоти (0,7 г діючої речовини), внутрішньошлунково щодня, 14 днів після останнього введення Цп.

IV група – 20 тварин, яким вводили по 1,5 мл дистильованої води внутрішньошлунково, 14 днів на тлі попереднього введення Цп.

Досліди проводилися у весняний період. Тварини знаходилися в стандартних умовах віварію, за звичайного світлового режиму (день-ніч), на стандартному харчовому раціоні з вільним доступом до їжі і води. Щурі дослідних і контрольної груп перебували в ідентичних умовах, забір та обробка матеріалу здійснювалися паралельно.

Утримання щурів і маніпуляції проводились відповідно до “Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”, ухвалених Першим Національним конгресом з біоетики (Київ, 2001р.) та вимог додатку 4 до “Правил проведення робіт з використанням експериментальних тварин”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я № 755 від 12 серпня 1977р. “Про заходи щодо подальшого удосконалення організаційних форм роботи з використанням експериментальних тварин”, що узгоджується з положеннями Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей (Страсбург, 1985 р.).

Забір матеріалу проводили на 3-ю, 7-у, 14-у, 21-у і 28-у доби після останнього введення Цп і на 3-ю, 7-у, 14-у, 21-у і 28-у доби від початку введення Ег. Тварин виводили з експерименту шляхом знечулення ефірним наркозом.

Для проведення дослідження використовувалися гістологічні світлооптичні, ультрамікроскопічні, морфометричні, біохімічні і статистичні методи.

Приготування матеріалу для світлооптичного і електронномікроскопічного досліджень проводили за загальноприйнятими методиками (Меркулов Г.А., 1969, Саркісов Д.С., Перова Ю.Л., 1996) з вивченням в елекронному мікроскопі ПЭМ-125К при прискорюючій напрузі 75 кВ з наступним фотографуванням при збільшенні від 4000 до 16000 разів.

Гістологічні препарати, забарвлені гематоксиліном і еозином, піддавали якісному і морфометричному аналізу. Морфометричне дослідження проводилося при використанні аналізатора зображень, який складається з мікроскопа Люмам Р-8 із мікрофотонасадкою МФН – 10-1, оптичного перехідного пристрою, телевізійної камери Kocom (digital CCD color camera KCC-310 ND/PD), фреймграббера з програмним забезпеченням Fly video серії EZ та персонального комп'ютера. Для вимірювання метричних характеристик використовували програмне забезпечення UTHSCSA Image Tool® for Windows® (version 2.00) в інтерактивному режимі зі застосуванням об'єктива ×40 і фотоокуляра ×1,7. Для калібрування аналізатора зображень використовували тестовий зразок “МИРА” (ГК 7.216.028-01, виробництво НДІ “Квант”). Зображення фрагментів печінки, отримані шляхом послідовного сканування зрізів, записувались у вигляді окремих **.ttf-файлів із наступною реконструкцією. В інтерактивному режимі вимірювалась площа (Sh) та периметр (Ph) гепатоцита, площа (Sn) та периметр (Pn) ядра гепатоцита. Обчислювались відношення Sn:Sh, коефіцієнти форми гепатоцита (Fh) і ядра (Fn) печінкової клітини (F=P² / 4πS, де Р – периметр, S – площа досліджуваного об'єкта), В.Л. Исаков (1988). У кожному препараті вимірювались метричні показники всіх одноядерних гепатоцитів, які були зрізані строго поперечно. Обчислюючи похідні параметрів і коефіцієнтів, використовували електронні таблиці Microsoft® Excel 2000.

Для оцінки функціонального стану печінки за допомогою біохімічних показників у сироватці крові щурів визначали активність органоспецифічних ферментів – АСТ, АЛТ, ЛФ за допомогою стандартних наборів реактивів “Філісіт-Діагностика”. Кров забирали безпосередньо перед дослідженням, після декапітації тварин під ефірним наркозом. У сироватці крові щурів також визначали маркери інтенсивності процесів перекисного окислення ліпідів – ТБК-активних продуктів за методом Е.Н. Коробейникової (1989), ДК – В.Б.Гавриловим, А.Р.Гавриловою, Й.Ф.Хмарою (1988); показників антиоксидантної системи: каталази і церулоплазміну – Г.О. Бабенко (1999).

Статистичний аналіз морфометричних показників проводили за допомогою комп'ютерної системи STATISTICA for Windows® методами кореляційного аналізу та параметричної статистики з використанням t-критерію Стьюдента для оцінки достовірності відмінності між значеннями метричних показників попарно вибраних груп.

Результати дослідження та їх обговорення. Будова печінкової часточки в результаті введення цисплатину. При гістологічних дослідженнях печінки щурів на 3-ю добу після останнього введення Цп спостерігалося розширення і повнокрів'я просвіту гемокапілярів синусоїдного типу в ІІ і ІІІ зонах печінкових ацинусів. На периферії часточок визначалася дискомплексація печінкових пластинок. Цитоплазма гепатоцитів усіх зон ацинусів з невеликими вакуолями. Ядра округлі, окремі з ознаками каріопікнозу і каріорексису. У міжчасточковій і сполучній тканині портальних трактів виявлялася лімфо-плазмоцитарна інфільтрація.

Морфометричні дослідження виявили збільшення кількості клітин із площею профілю (Sh) 220,01 – 260,00 мкм² і понад 300,01 мкм² та зменшення із Sh до 180,00 мкм² (p<0,05). За величиною показника площі профілю ядра (Sn) зменшувався відсоток гепатоцитів із Sn (10,00 – 35,01 мкм², p<0,05). Кількість гепатоцитів із Sn понад 35,01 мкм² різко зростала (p<0,05). Величина показника відношення Sn/Sh в інтервалі 0,06 – 0,15 достовірно зменшувалася до (37,54±0,31) %, у межах 0,16 – 0,25 збільшувалася до (62,46±0,43) %. Спостерігалося зростання кількості клітин із помірним і високим ступенем деформації. У (15,17±0,22) % гепатоцитів коефіцієнт форми клітини (Fh) становив більше 1,45. Оберненопропорційна кореляційна залежність (r= – 0,06, p>0,05) вказувала на те, що зі збільшенням площі клітини, її форма наближалася до округлої. За величиною показника коефіцієнта форми ядра (Fn) переважала популяція клітин у межах 1,11 – 1,15, сягаючи (46,72±0,68) %.

Електронномікроскопічні дослідження виявили в цитоплазмі гепатоцитів компактно розміщену гранулярну ендоплазматичну сітку (ГЕС) зі сплощеними цистернами і частковою дегрануляцією мембран, що є ознакою зниження білково-синтетичної функції гепатоцитів. Агранулярна ендоплазматична сітка (АЕС) була представлена розширеними цистернами (численні пухирці та вакуолі). Елементи пластинчастого комплексу деформовані. Мітохондрії були різні за розмірами, кристи вкорочені. Каріолема ядер гепатоцитів контурувалася нечітко.

На 7-у добу після останнього введення Цп тривало розширення просвіту і повнокрів’я мікрогемосудин. Структура печінкових часточок порушувалася. Цитоплазма гепатоцитів забарвлювалася слабоеозинофільно. Окремі клітини виглядали оптично порожніми. У І зоні багатьох печінкових ацинусів спостерігалися поодинокі або групи клітин у стані некробіозу та некрозу.

За результатами морфометричного дослідження виявлялося зменшення числа клітин із Sh до 220,00 мкм², збільшення кількості з високим показником Sh – 280,01 – 320,00 мкм² і понад 320,01 мкм². Аналіз Sn клітини встановив зменшення відсотка гепатоцитів із Sn до 35,00 мкм² і зростання клітин із Sn понад 35,01 мкм² (p<0,05). Кореляційна залежність між Sh і Fh (r=0,57, p<0,05) вказала на зростання числа клітин із помірним ступенем деформації і наявність значної частки великих округлих гепатоцитів. Морфометричний аналіз змін Fn виявив (56,93±0,86) % клітин із Fn 1,11 – 1,15.

Електронномікроскопічно на 7-у добу після 9-тижневого введення Цп помітно набряк, гелізацію і ділянки парціального некрозу цитоплазми гепатоцитів. У великій кількості клітин у цитоплазмі траплялися автофагосоми, мітохондрії з дифузною гомогенізацією матриксу, вільні рибосоми, поодинокі лізосоми і пероксисоми, ліпідні вакуолі різних розмірів. Судинний полюс окремих клітин характеризувався руйнуванням плазмолеми. Стінки синусоїдних гемокапілярів тонкі. В окремих ендотеліоцитах набряк цитоплазми в зоні органел. Простір Діссе був розширений.

Через 14 діб після останнього введення Цп спостерігалася дезорганізація печінкових пластинок в усіх зонах часточок. Цитоплазма гепатоцитів насичена великою кількістю вакуоль різних розмірів. У І зоні простежувалися ділянки з явищами некрозу і некробіозу. Інтралобулярно виявлялися поодинокі лімфо-плазмоцитарні інфільтрати. Синусоїдні гемокапіляри мали нерівномірно розширений просвіт, у стінці визначалася велика кількість макрофагів. Просвіт центральних вен розширений, деформований, заповнений еритроцитами. Печінкові тріади оточувалися помірною кількістю сполучної тканини, із набряком і лімфо-макрофагальними інфільтратами.

Зміни морфометричних параметрів виразно проявлялися на 14-у добу. Відсоток гепатоцитів із Sh 120,01-240,00 мкм² виявлявся меншим, ніж у попередні терміни і в контролі. Зростало число клітин із Sh 240,01 – 320,00 мкм² (p<0,05). Різко збільшене число клітин із Sh понад 320,01 мкм² (p<0,05). Зростання показника Sn відбувалося за рахунок переважання клітин із Sn 40,01 – 45,00 мкм² і понад 55,01 мкм². Кореляційна залежність між Sh і Sn прямопропорційна з середнім ступенем кореляційного зв’язку (r=0,60, p>0,05). Аналіз розподілу печінкових клітин за показником відношення Sn/Sh виявив значну гетерогенність популяції гепатоцитів. Форма переважної більшості гепатоцитів характеризувалася Fh 1,21 – 1,40. Fn для (55,40±0,91) % клітин відповідав 1,11 – 1,15. Зміна кореляційної залежності з оберненопропорційної (r= – 0,09, p<0,05) на прямопропорційну (r=0,04, p>0,05) може пояснюватися появою великих округлих ядер гепатоцитів.

Результати електронномікроскопічного дослідження на 14-у добу виявили набряк цитоплазми гепатоцитів. Мітохондрії з помірно ущільненим матриксом, окремі – з вогнищевою чи дифузною гомогенізацією матриксу, фрагментацією крист. Плоскі напівколові цистерни ГЕС були розміщені навколо мітохондрій, що характерне для порушення метаболічних процесів у печінці (Серов В.В., Лапиш К., 1989).

21-а доба після завершення введення Цп характеризувалася розширенням і повнокрів'ям просвіту мікрогемосудин, а більшість печінкових часточок - вираженою дискомплексацією пластинок. Гепатоцити відзначалися поліморфністю змін із боку цитоплазми та ядер. Некротичні процеси охоплювали цілі часточки. Міжчасточкова сполучна тканина набрякла та інфільтрована клітинними елементами лімфо-плазмоцитарного ряду.

При морфометричному дослідженні спостерігалося достовірне зменшення числа клітин із Sh менше 220,00 мкм² до (29,71±0,17) %. Надалі виявлялося різке зростання числа клітин із Sh понад 320,01 мкм². У розподілі гепатоцитів за показником Sn переважали гепатоцити з великими ядрами. Зі збільшенням площі гепатоцитів зростала площа їх ядер. За показником Fh домінувала популяція клітин у межах 1,26 – 1,30 (23,40±0,81) %. Зростало число клітин із Fh понад 1,31. Прямопропорційна кореляційна залежність між Sh та Fh змінювалася на оберненопропорційну (r= – 0,06, p>0,05), вказуючи на наявність великих округлих клітин. Встановлено збільшення Fn малих і середніх розмірів, що свідчило про їх деформацію.

Електронномікроскопічно на 21-у добу у цитоплазмі гепатоцитів ідентифікувалося багато великих вакуоль із прозорим вмістом і менших за розмірами ліпідних вакуолей. Мітохондріальні мембрани нечіткі. Кристи малочисельні, у стані деструкції. Такі ознаки відображали порушення біоенергетики в клітині та зниження активності внутрішньоклітинного метаболізму (Мансуру С., 2002, Садовникова И.В., 2003). Окремі або групи мітохондрій оточувалися плоскими цистернами і канальцями ГЕС з явищами тотальної дегрануляції мембран. Отримані нами результати електронномікроскопічного дослідження при співставленні з даними літератури (Молодых А.П. и др., 2003, Ерстенюк Г.М., Шутка Б.В., 2004, Мышкин В.А., 2004) дозволили зробити висновок, що введення хіміопрепарату приводить до вираженого пошкодження всіх органел і цитолеми гепатоцитів.

До 28-ї доби печінкові пластинки були в стані дискомплексації в усіх зонах печінкового ацинуса. Міжклітинні контакти контурувалися нечітко. В окремих гепатоцитах І зони ацинусів цитоплазма була заповнена великими вакуолями, які відтискали ядро до периферії клітини. Макрофагальна реакція слабо виражена. Некротичні зміни охоплювали обширні ділянки паренхіми печінки. Центральні вени і синусоїдні гемокапіляри різко розширені. Міжчасточкова сполучна тканина насичена лімфоцитами та макрофагами.

Морфометрично, на 28-у добу після останнього введення Цп, кількість гепатоцитів із Sh до 220,00 мкм² збільшувалася, порівняно з 14-21-ю добами, зменшувалося число клітин із Sh понад 220,01 мкм². Схожа закономірність стосувалася зміни показника Sn гепатоцитів. Аналіз показника співвідношення Sn/Sh виявив переважання кількості гепатоцитів у метричному інтервалі 0,16 – 0,20. Зміни конфігурації гепатоцитів характеризувалися зменшенням частки клітин із Fh 1,16 – 1,20 до (5,99±0,27) %, при контролі – (18,40±0,48) %. Поодинокі гепатоцити з Sh 180,01 – 260,00 мкм² мали Fh більше 1,6 – 1,7. Такі зміни вказували на збільшення кількості клітин із середнім і високим ступенем деформації. Результати морфометричного і кореляційного аналізу показників Fn і Sn вказували на виражену поліморфність ядер різних розмірів.

Електронномікроскопічно на 28-у добу у цитоплазмі гепатоцитів привертали увагу ділянки ущільнення цитоплазми, наявність великих ліпідних вакуоль, вогнищева або дифузна гомогенізація матриксу мітохондрій, явища везикуляції АЕС, елементів ГЕС мало. Окремі гепатоцити з фокальним некрозом цитоплазми. Простежувалося пошкодження гемокапілярів синусоїдного типу та порушення реологічних властивостей крові.

Біохімічні зміни печінки під впливом цисплатину. Вміст АЛТ і АСТ у сироватці крові щурів відразу після закінчення введення Цп збільшувався майже в 5 разів, коефіцієнт де Рітіса зменшувався, а до 28-ї доби рівень ферментів зменшився (АСТ у більшій мірі). Рівень ЛФ зростав більш, ніж у 4 рази на 1-у добу і до 28-ї доби залишався підвищеним. Виявлені зміни є ознаками цитолітичного синдрому і свідчать про виражений ступінь запальних процесів у тканині печінки після введення Цп.

Значні порушення визначалися в системі ПОЛ – АОЗ, що узгоджується з даними літератури (Немцова Е.Р. и др., 2006, Олійник Г.М., 2006, Miyamoto Y. et al., 2007). На 1-у добу після останнього введення Цп зростала концентрація ТБК-активних продуктів, яка від 7-ї до 28-ї доби зменшувалася недостовірно, що вказувало на інтенсифікацію вільнорадикальних процесів. Вміст каталази був зниженим. Збільшувалася концентрація церулоплазміну відразу після останнього введення Цп, на 7-у добу зменшувалася недостовірно, а на 28-у – повторно зростала.

Морфологічні зміни печінки при корекції Цп-індукованої гепатотоксичності Ег. На 3-ю добу введення Ег зберігалася дискомплексація печінкових пластинок. Більшість гепатоцитів відзначалася дистрофічними і некробіотичними змінами. Були наявні поодинокі двоядерні гепатоцити. Стінки синусоїдів простежувалися нечітко, в їх просвіті - еритроцитарні скупчення. У сполучній тканині портальних трактів спостерігалася помірна лімфо-плазмоцитарна інфільтрація.

При морфометричному дослідженні на 3-ю добу введення Ег достовірно збільшувалася кількість дрібних гепатоцитів (Sh менше 120,00 мкм²). Відсоток клітин із Sh понад 240,01 мкм² зменшувався відносно нелікованої групи тварин. Схожу закономірність спостерігали в розподілі гепатоцитів за величиною Sn. Між вказаними показниками визначалася позитивна прямопропорційна кореляційна залежність. Зміни в розподілі печінкових клітин за величиною показника відношення Sn/Sh вказували на переважаюче зменшення площі клітини відносно площі ядра. Тенденція до утримання значення показника у межах 0,11 – 1,25 для більшості гепатоцитів – свідчення формування відповідності між розмірами площ печінкових клітин і їх ядер. Кореляційний аналіз між Sh і Fh виявив значну кількість гепатоцитів різних розмірів із високим Fh, r=0,16 (p<0,05). При дослідженні Fn виявлялися дві популяції клітин (36,90±0,93) % і (37,57±0,86) % із Fn 1,11 – 1,15 та 1,16 – 1,20 відповідно.

На 3-ю добу застосування Ег електронномікроскопічне дослідження виявило в цитоплазмі гепатоцитів змінені органели, мітохондрії з матриксом помірної електронної щільності, добре контурованою зовнішньою мембраною і кристами. Простори Діссе нерівномірно розширені.

На 7-у добу від початку введення Ег дискомплексація печінкових пластинок зберігалася. У гепатоцитах проявлялися морфологічні зміни різного характеру та ступеня вираженості з появою більшої кількості двоядерних гепатоцитів. Просвіт гемокапілярів синусоїдного типу зужувався. Центральні вени мали широкий просвіт, навколо них – незначна лімфоцитарна інфільтрація.

При морфометричному дослідженні спостерігалося достовірне зростання числа дрібних і середніх гепатоцитів. Відбувалося різке зменшення кількості гепатоцитів із малими ядрами (10,01 – 15,00 мкм²) та збільшення клітин із Sn понад 45,01 мкм². Найбільша кількість клітин – (22,00±0,48) % і (21,89±0,69) % мали Fh 1,21 – 1,25 і 1,26 – 1,30 відповідно. Виразніших змін зазнав показник Fn. Переважала група гепатоцитів (43,57±0,57) % із Fn 1,16 – 1,20. Кількість клітин із Fn 1,26 – 1,30 та 1,31 – 1,35 була близька до контрольних значень, у нелікованій групі їх не визначалося.

Ультраструктурне дослідження на 7-у добу засвідчувало зменшення деструктивних змін у гепатоцитах: у цитоплазмі клітин значна кількість мітохондрій із чіткими мембранами, вакуолі невеликі з прозорим вмістом. Ядра гепатоцитів мали чітку каріолему з неглибокими інвагінаціями. В окремих гепатоцитах ідентифікувались тільця Каунсильмена.

На 14-у добу введення Ег цитоархітектоніка паренхіми органа набувала типового вигляду. Більшість гепатоцитів перипортальних зон містили в цитоплазмі дрібні прозорі вакуолі, інші мали рівномірно забарвлену еозинофільну цитоплазму, що може вказувати на поліпшення білково-синтетичної функції (Косинський Г. та ін, 2005) Виявлялися двоядерні гепатоцити. Некротизовані клітини траплялися рідко. У просвіті капілярів виявлялися еритроцити і лімфоцити в помірній кількості. Центральні вени помірно розширені. Судини печінкових тріад були оточені сполучною тканиною з незначною лімфо-плазмоцитарною інфільтрацією.

Результати морфометричного дослідження виявляли значну перевагу гепатоцитів із Sh понад 320,01 мкм² - (37,05±0,83) %. Величина Sn змінювалася разом зі значенням Sh. Домінували гепатоцити з Sn понад 55,01 мкм² – (39,71±0,83) %. Число гепатоцитів із Fh до 1,21 зменшилося на 9,24 %, відносно групи нелікованих тварин. Найбільшу частку, (25,24±0,96) % склали клітини з Fh 1,21 – 1,25. Аналіз Fn виявив зсув домінуючої групи гепатоцитів (38,04±0,97) % у метричний інтервал 1,16 – 1,20 відносно інших груп. Між Sn і Fn була оберненопропорційна кореляційна залежність (r = − 0,06, p>0,05).

Електронномікроскопічно на 14-у добу введення Ег в цитоплазмі гепатоцитів виявлялися зони більш компактного розміщення органел. Матрикс мітохондрій характеризувався незначною електронною щільностю, їх зовнішня мембрана без порушення цілісності, кристи короткі. Простір Діссе дещо розширений.

На 21-у добу від початку введення Ег часточкова будова паренхіми печінки простежувалася чітко. Печінкові пластинки утворювалися двома рядами гепатоцитів і розміщувалися радіально. Спостерігалася помірна кількість двоядерних гепатоцитів. Гемокапіляри мали радіальний напрям, неширокі, звичайного кровонаповнення. У міжчасточковій сполучній тканині та інтралобулярно виявлялися лімфоцити і макрофаги.

У цей термін експерименту кількість клітин із Sh менших від 120,00 мкм² зростала до (3,55±0,14) %. Значною була частка гепатоцитів із Sh понад 320,01 мкм², проте меншою відносно нелікованої групи. Зменшувався показник Sn. Між вказаними параметрами зберігалася прямопропорційна кореляційна залежність (r=0,64, p<0,05). Оцінюючи кореляційну залежність між показниками Sh та Sn/Sh (r= – 0,38, p<0,05), простежували зростання показника відношення для середніх і дрібних гепатоцитів. Порівняно з попередніми термінами, дане співвідношення наближалося до контрольного. За показником Fh виявлялися дві домінуючі популяції гепатоцитів із Fh 1,21 – 1,25 та 1,26 – 1,30 – (18,93±0,57) %, (19,99±0,42) % відповідно. Зростав, порівняно з попередніми термінами, відсоток гепатоцитів із Fn до 1,10, не досягаючи контролю на 4,38 %.

Електронномікроскопічно на 21-у добу цитоплазма гепатоцитів у навколоядерних ділянках містила асоціації мітохондрій та пероксисом. Визначалися дрібні за розмірами мітохондрії, які можна вважати новоутвореними. ГЕС складалася з плоских цистерн, деякі з них оточували мітохондрії. АЕС мала вигляд дрібних прозорих вакуоль і мішечків, розсіяних у цитоплазмі клітини. Ядра гепатоцитів з чітко контурованою ядерною оболонкою  і м’якими випинаннями округлі. Стінка гемокапілярів тонка, простежувалися ядровмісні і периферійні зони ендотеліоцитів. Простори Діссе вузькі.

На 28-у добу від початку введення Ег більшість часточок мала типове розміщення трабекул. Цитоплазма гепатоцитів іноді містила дрібні вакуолі. Визначалися двоядерні гепатоцити. Синусоїдні гемокапіляри розміщувалися радіально. Просвіти мікрогемосудин мали звичайні розміри і кровонаповнення. Інтралобулярно зберігалася помірна лімфо-плазмоцитарна інфільтрація.

Морфометрично виявлялася відсутність гепатоцитів із Sh менших від 160,00 мкм² і зменшення кількості клітин із Sh 160,01 – 200,00 мкм². Усім наступним метричним інтервалам притаманне збільшення кількості гепатоцитів. Схожа закономірність характерна для показника Sn. Порівняно з 21-ю добою значення показника Sn/Sh зменшувалося. Це вказувало на переважне зменшення Sh відносно Sn, у нелікованій групі - протилежні зміни. Оцінка Fh виявила зменшення відсотка гепатоцитів із Fh менше 1,20 до (4,99±0,09) %, після введення Цп – (27,98±0,36) %. Для (10,79±0,36) % гепатоцитів притаманні високі значення Fh. У динаміці змін Fn зберігалася зростаюча тенденція в усіх метричних групах, крім (2,19±0,05) % гепатоцитів із Fn менше 1,10.

У цитоплазмі гепатоцитів при електронномікроскопічному дослідженні на 28-у добу виявлявся помірний набряк, мітохондрії мали чітку зовнішню мембрану і кристи, ГЕС добре розвинена, в АЕС переважав везикулярний компонент, ліпідні вауколі траплялися рідко. В ядрах гепатоцитів чітко контурувалися зовнішня і внутрішня мембрани. Ядерні пори рівномірно розподілені вздовж каріолеми.

Біохімічні зміни печінки після корекції цисплатин-індукованої гепатотоксичності ентеросгелем. При застосуванні Ег активність АЛТ і АСТ, коефіцієнт де Рітіса змінювалися позитивно і на 28-у добу майже досягали норми. Нормалізація рівня ЛФ відбувалася більш активно, у порівнянні з нелікованою групою тварин. На 7-у добу визначалося достовірне зменшення вмісту ТБК-активних продуктів та зниження величини ДК, які до 28-ї доби досягали норми. Рівень каталази підвищувався, але на 28-у добу був менший від норми. Відзначалася тенденція до нормалізації рівня церулоплазміну. Вказані зміни свідчили про пригнічення реакцій ПОЛ і посилення антиоксидантного захисту за умови використання Ег.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота є вирішенням актуальної наукової задачі – встановлення закономірностей структурно-функціональних змін структур печінки під впливом цисплатину та коригуючої терапії ентеросгелем на основі комплексного дослідження тканини печінки в умовах експерименту з використанням світлооптичних, морфометричних, ультраструктурних, біохімічних методик.

1. У результаті введення тваринам цисплатину протягом 9 тижнів у печінці відбувалися значні порушення гістотопографії печінкових часточок – дискомплексація печінкових пластинок, внутрішньочасточкові лімфоїдні інфільтрати, дистрофічні, некробіотичні та некротичні зміни гепатоцитів усіх зон, активація макрофагів до 14 доби після останнього введення хіміопрепарату. У міжчасточковій сполучній тканині і в портальних трактах – набряк і лімфо-плазмоцитарна інфільтрація при збережених печінкових тріадах. Синусоїдні гемокапіляри нерівномірно розширені в усіх зонах печінкового ацинуса з поширенням деформації і повнокрів’я на центральні і міжчасточкові вени.

2. Комп’ютерний морфометричний аналіз гістологічних зрізів печінки в усі терміни експерименту виявив метричні порушення гепатоцитів. У динаміці досліду до 14 доби простежувалася тенденція до збільшення числа печінкових клітин із великою площею профілю та ядра й одночасного зменшення кількості малих середніх гепатоцитів. Коефіцієнт форми гепатоцитів та їх ядер зростав, що свідчило за порушення форми гепатоцитів та їх ядер.

3. Електронномікроскопічно встановлено дистрофічні зміни в гепатоцитах із деструкцією цитолеми на судинному і жовчевому полюсах, виходом формених елементів крові в перисинусоїдний простір. У цитоплазмі гепатоцитів виявлені ознаки “гелізації”, пошкодження органел (деструкція мітохондрій, зменшення елементів ГЕС та її дегрануляція, зміни комплексу Гольджі, збільшення числа лізосом, пероксисом і автофагосом), поява численних ліпідних вакуолей. У стінці синусоїдних гемокапілярів визначено прояви ендотеліальної дисфункції – зміни цитолеми ендотеліоцитів, дистрофічні прояви в цитоплазмі.

4. Морфогенез цисплатин-індукованої гепатотоксичної дії характеризується наявністю динамічно перебігаючих реактивних, альтеративних і компенсаторних процесів: 3-7 доби – фаза наростання ущільнення цитоплазми, вакуольно-гідропічної дистрофії гепатоцитів на тлі морфологічних і функціональних проявів токсичного ятрогенного гепатиту; 7-14 доби – фаза прогресуючих дистрофічних змін, які переходять у некробіотичні та вогнищеві некротичні; 14-28 доби – фаза компенсаторних змін із деяким ослабленням проявів запальної реакції.

5. Результати біохімічних досліджень засвідчили зростання активності амінотрансфераз майже в 5 разів, лужної фосфатази – більш, ніж у 4 рази на кінець курсу введення цисплатину. До 28-ї доби їх активність зменшилась, але залишалась вірогідно підвищеною, порівняно з нормою, що характеризувало виражену активність запального процесу в печінці. Виявлялися порушення прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу – посилення реакцій перекисного окислення ліпідів (значне збільшення вмісту ТБК-активних продуктів і дієнових кон’югатів) і пригнічення системи антиоксидантного захисту (зменшення активності каталази і зростання концентрації церулоплазміну).

6. Під впливом корекції ентеросгелем в печінці відбувалися позитивні зміни усіх структурних ланок органу. Протягом 14 діб застосування сорбенту відновлювалася цитоархітектоніка печінкових часточок, зменшилися деструктивні ознаки гепатоцитів і внутрішньочасточкової лімфо-плазмоцитарної інфільтрації, зростала кількість гепатоцитів двоядерних і з фігурами мітозу. Біохімічні дослідження встановили поліпшення функціонального стану паренхіми печінки (прояви гіперферментемії, активності ЛФ, вміст ТБК-активних продуктів і дієнових кон’югатів зменшилися, активність каталази зростала, визначалась тенденція до нормалізації вмісту церулоплазміну). Морфометричний аналіз виявив збереження кількості гепатоцитів та їх ядер з великою площею, гепатоцити набували полігональної форми. Електронномікроскопічно констатували активізацію компенсаторно-пристосувальних процесів - стабілізацію цитолеми гепатоцитів, нормалізацію ультраструктури мітохондрій, збільшення кількості цистерн ГЕС та відновлення їх будови.

7. На 14-28 доби експерименту (терміни після закінчення введення ентеросгелю) відновлювальні процеси мембранних і немембранних структур гепатоцитів уповільнювалися. На 28-у добу стан цитолеми гепатоцитів та їх органел погіршився, порівняно з 14-ю добою; нормалізація їх функціонального стану призупинилася, були наявні ознаки зриву адаптаційних процесів.

8. Отримана морфо-функціональна характеристика змін печінки під впливом цисплатину та результати комплексного морфологічного, морфометричного, електронномікроскопічного та біохімічного дослідження некоригованих і коригованих ентеросгелем гепатотоксичних проявів показали, що застосовані методи дозволили об’єктивно оцінити зміни структурних компонентів печінки у взаємозв’язку з їх функціональною здатністю, довести позитивний вплив сорбенту в перші 14 діб лікування після припинення введення цисплатину і неспроможність нормалізації морфо-функціонального стану печінки в подальші терміни. Це служить обгрунтуванням доцільності застосування ентеросгелю при ятрогенних ураженнях печінки більш тривалі, ніж 14 діб, терміни.