Замовити дисертацію ВОЗРАСТНЫЕ ИЗМЕНЕНИЯ ПЕРЕДНЕЙ ДОЛИ ГИПОФИЗА В ОБЫЧНЫХ СРЕДОВЫХ УСЛОВИЯХ, ПРИ ХРОНИЧЕСКОЙ СВИНЦОВОЙ ИНТОКСИКАЦИИ И ПРИМЕНЕНИИ КОРРИГИРУЮЩИХ ПРЕПАРАТОВ : ВІКОВІ ЗМІНИ ПЕРЕДНЬОЇ ЧАСТКИ ГІПОФІЗУ ЗА ЗВИЧАЙНИХ УМОВ СЕРЕДОВИЩА, ПРИ ХРОНІЧНІЙ СВИНЦЕВІЙ ІНТОКСИКАЦІЇ ТА ЗАСТОСУВАННІ КОРИГУЮЧИХ ЗАСОБІВ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведене на 72 мишах-самцях другого покоління лінії BALB/c статевонезрілого періоду (ювенільного віку – 2-місячні тварини) і репродуктивного періоду (3-місячні і 4-місячні тварини).

Усі втручання здійснювали з дотриманням міжнародних принципів «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» (Страсбург, 1986 р.), «Загальних етичних принципів експериментів на тваринах», ухвалених Першим Національним конгресом з біоетики (Київ, 2001 р.), що підтверджено Комітетом з біоетики Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського (протокол № 7 від 08.11.2007 р.).

Важливим фактором, що визначив використання лінійних мишей, було подібність аденогіпофізу у розвитку, будові, кровопостачанні, синтезі гормонів, механізмах регуляції цих вищих ссавців і людини. Крім того, миші мають схожий тип плаценти – гемохоріальний (И.П. Западнюк, 1985), що мало вирішальне значення, оскільки сучасні дані літератури свідчать про надходження свинцю через гематоплацентарний бар’єр і накопичення його у плаценті (Н.В. Зайцева и соавт., 2002; О.А. Лебедько, Б.Я. Рыжавский, 2005; J. Dejmek, 1999). Тому вплив хронічної свинцевої інтоксикації вивчався на другому поколінні мишей. Тварини першого покоління отримували ацетат свинцю впродовж 6 місяців з моменту припинення грудного вигодовування, включаючи періоди гестації і лактації. Миші-cамці другого покоління були отримані від тварин першого покоління. Таким чином, експериментальні тварини знаходились під впливом свинцю з прогенезу, весь антенатальний період, а також різні за тривалістю терміни постнатального періоду.

З метою виключення факторів, здатних вплинути на функціональний стан аденогіпофізу, дослідження проведене в період стабільної сезонної активності ендокринної системи (липень-серпень, листопад-грудень) (Д.Х. Хамидов, К.А. Зуфаров, 1971). Забір матеріалу проводили о 12 годині, з огляду на циркадні коливання концентрації гормонів і фізіологічної активації ендокринної системи (Ю.А. Романов, 1989).

Усі тварини були розподілені на 4 групи:

· I-а група – миші-самці, які щоденно отримували водний розчин ацетату свинцю (спосіб введення – перорально, доза 0,01 мг/г) – 18 тварин;

· II-а група – тварини, які одночасно з ацетатом свинцю отримували a-токоферол («Фітофарм», Україна) в дозі – 2 мг/кг маси тіла, розведений в рослинній (соняшниковій) олії – 18 тварин;

· III-я група – тварини, яким одночасно з ацетатом свинцю вводили препарат ербісол, розведений в ізотонічному розчині натрію хлориду (шлях введення – підшкірно, через день; в дозі 0,03 мг/кг), виготовлений науково-виробничим центром «Ербіс» – 18 тварин;

· IV-а група – контрольна група – тварини, які перорально отримували дистильовану воду в такому ж обсягу, як водний розчин ацетату свинцю – 18 тварин.

Забір матеріалу проводився через 30, 60, 90 діб. Таким чином, кожна експериментальна серія складалась із 6 тварин.

Тварин виводили із експерименту під ефірним наркозом шляхом декапітації. Для світлооптичного дослідження використовували стандартні методики, серійні гістологічні зрізи товщиною 4-5 мкм фарбували гематоксиліном-еозином, пікрофуксином за Ван-Гізоном, напівтонкі зрізи (1 мкм) – толуїдиновим синім, базофільні аденоцити, які містять глікопротеїни, виявляли ШИК-реакцією (Г.А. Меркулов, 1961; Е. Пирс, 1962). Дослідження здійснювали за допомогою цитоморфологічного комплексу «Olympus» - Сх 31 та цифрової відеокамери «Olympus» - C 5050 ZOOM із об'єктивами мікроскопа Plan 10 x /0,25; Plan 40 х /0,65; Plan 90 х /1,25. Для електронної мікроскопії гіпофіз спочатку фіксували у 2,5 % розчині глютаральдегіду на 0,1 М фосфатному буфері, дофіксовували 1 % розчином OsO₄. Після дегідратації у етанолі зростаючої концентрації та ацетоні матеріал заливали в суміш епону з аралдитом за загальноприйнятими методиками (В.Я. Карупу, 1984; Б. Уикли, 1975). Напівтонкі та ультратонкі зрізи виготовляли на ультрамікротомі SEO-UMC (Суми, Україна). Ультратонкі зрізи контрастували 1 % розчином уранілацетату і цитратом свинцю за Рейнольдсом та досліджували на електронних мікроскопах ПЕМ-125 К (Україна), Phillips (Японія). Ідентифікацію аденоцитів здійснювали відповідно до розмірів, структурних особливостей і розташування гранул в цитоплазмі (В.М. Гордиенко, В.Г. Козырицкий, 1978). Соматотропоцити мали численні електроннощільні гранули найбільших розмірів (500 нм), які рівномірно розташовувалися в цитоплазмі. Гранули гонадотропоцитів значно варіювали за розмірами (200-400 нм) та електронною щільністю. У тиротропоцитів – гранули найдрібніші (150 нм), нечисленні, електроннощільні, переважно розташовані вздовж плазмолеми. Для кортикотропоцитів характерні гранули типу «haloed» – з електроннощільним центром, який оточений світлим обвідком.

Морфометричні дослідження проводили з використанням програмного забезпечення «Відеотест – Морфологія» (Посвідчення про офіційну реєстрацію програми для ЕВМ № 990537 від 27 липня 1997 р.).

При проведенні морфометрії визначали: (в умовн. од.)

– на парафінових зрізах: площу поперечного перерізу клітин, ядер – в базофільних аденоцитах. На підставі одержаних даних обчислювали ядерно-клітинне (ЯКС), ядерно-цитоплазматичне (ЯЦС) співвідношення та відсоткове співвідношення базофілів до всіх аденоцитів;

– на напівтонких зрізах: площу профілю капілярів, паренхіми аденогіпофізу – для визначення паренхімо-судинного індексу (ПСІ);

– на електроннограмах: площу профілю клітин (соматотропоцитів, гонадотропоцитів, тиротропоцитів, кортикотропоцитів), їхніх ядер, ядерець, гетерохроматину, мітохондрій, враховуючи особливості їхньої будови (цілісних, із частковим руйнуванням крист), гормоновмістних гранул (загальну площу, повних, напівпорожніх) та вакуолей. На підставі одержаних даних обчислювали відносну площу (в %), яку займають зазначені органели (стосовно загальної площі поперечного перерізу цитоплазми) та ядерні структури (стосовно загальної площі поперечного перерізу ядра).

Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою методів варіаційної статистики (Г.Ф. Лакин, 1990), з використанням критерію Ст'юдента (t). Достовірною вважали імовірність похибки менше 5 % (р≤0,05). Обробка цифрових значень здійснювалась на комп’ютері з використанням програм "Excel-2003".

Результати дослідження та їх аналіз. Структурна організація аденогіпофізу в різні вікові періоди постнатального розвитку має певні відмінні риси. Відсотковий вміст базофілів зростає з 8,5±0,48 % (у 2-міс.) до 10,27±0,43 % (у 3-міс.) і 10,68±0,52 % (у 4-міс. тварин). З віком збільшується площа поперечного перерізу базофільних клітин на 12,32 % (у 3-міс.), на 15,75 % (у 4-міс.), їх ядер на 12,43 % (у 3-міс.), на 13,7 % (у 4-міс.) з одночасним зменшенням ЯЦС, що свідчить про підвищення функціональної активності і ступеня зрілості клітин. Гемокапіляри мають тонкі чітко контуровані структури стінки, базальна мембрана середньої електронної щільності, рівномірна за товщиною. ПСІ коливається від 25,68±1,54 (у 2-міс.) до 23,96±1,28 (у 4-міс. мишей).

У соматотропоцитах 3-місячних мишей (у порівнянні з 2-місячними) знижується площа гетерохроматину в 1,22 раза, збільшується кількість і площа ядерець в 1,53 раза, а в деяких клітинах з'являються ядерця кільцеподібної форми, що свідчить про активацію білкового синтезу (Д.С. Саркисов, 1986). У цитоплазмі збільшується площа мітохондрій, наростає кількість ГЕПС, полірибосом і збільшується вміст секреторних гранул в 1,26 раза, відображаючи вищий ступінь диференціації. В 4-місячному віці продовжує знижуватися площа гетерохроматину, однак площа ядерець зменшується у порівнянні з попереднім віковим періодом. Площа мітохондрій і гормоновмістних гранул різко збільшується у порівнянні з 2-місячними (в 1,85 та 2,01 раза відповідно) і 3-місячними тваринами (в 1,6 та 1,59 раза відповідно), що вказує на триваюче диференціювання клітин і активний синтез гормонів в них.

Тільки після 3-х місяців гонадотропоцити чітко підрозділяються на темні і світлі клітини та мають велику кількість гормоновмістних гранул. Темні гонадотропоцити відрізняються меншими розмірами клітин і ядер, більшим вмістом гетерохроматину, більшою електронною щільністю цитоплазми, мітохондрій, більшою площею секреторних гранул. З віком, до 3-го і 4-го місяців, відбувається збільшення кількості та розмірів гонадотропоцитів, зниження площі гетерохроматину в 1,25 та 1,68 раза відповідно, збільшення площі ядерець в 1,35 та 1,25 раза відповідно, міграція їх до ядерної мембрани і тісна взаємодія з ядерними порами, помірне розширення перинуклеарного простору. Це відображує зростання активації ядерного апарату клітин. До 3-го місяця в цитоплазмі знижується площа гормоновмістних гранул в 1,27 раза та відзначена тенденція до зменшення площі мітохондрій, а в 4-місячному віці площа мітохондрій і гормономістних гранул збільшується, значною мірою, в темних клітинах, що обумовлено завершенням диференціації статевої системи (А.И. Малашенко, 1990).

Вікові зміни ультраструктури тиротропоцитів і кортикотропоцитів односпрямовані. Вже в 2-місячному віці клітини добре диференційовані, в ядрах переважає еухроматин, а ядерця щільно прилягають до ядерної мембрани. Секреторні гранули займають значну площу і мають типове розташування для кожного типу аденоцитів. До 3-го місяця площа ядерець зростає, а до 4-го – істотно не змінюється, навіть спостерігається тенденція до її зменшення. В тиротропоцитах збільшується площа гранул в 1,2 раза, вони розташовуються не тільки безпосередньо до клітинної мембрани, а й на деякій видстані від неї, утворюють 2-3 ряди. У кортикотропоцитах не відзначено істотних змін вмісту органел у цитоплазмі, а площа мітохондрій і гормоновмістних гранул вірогідно не відрізняється від попереднього вікового періоду. Встановлені дані відображають, що вікова активація і диференціація тиротропоцитів і кортикотропоцитів закінчується раніше, ніж гонадотропоцитів і соматотропоцитів і відбувається до 3-го місяця постнатального розвитку.