КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНІ ПОКАЗНИКИ ПЕРЕБІГУ ТА КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ МІКРОБІОЦЕНОЗУ КИШОК У ХВОРИХ НА ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ А

Короткий зміст

Об’єкт і методи дослідження. Дослідження проводилися на кафедрі інфекційних хвороб Харківського національного медичного університету і клінічній базі кафедри – Обласній клінічній інфекційній лікарні м. Харкова. Клінічні спостереження здійснювалися в гепатологічних відділеннях лікарні.

Клінічні, мікробіологічні, біохімічні та імунологічні дослідження виконувалися у відповідних лабораторіях лікарні. Визначення рівнів ЦП і
ГГ – в лабораторії ТОВ фірми «Б.А.Т.» м. Харкова.

Об'єктом нагляду були 199 хворих на ГА віком від 16 до 66 років та 32 особи контрольної групи. Серед загальної кількості хворих 31 чоловік поступив у стаціонар під час спалаху ГА в селищі Черкаська Лозова Харківської області в березні 2005 року.

Верифікація діагнозу проводилася на основі клініко-епідеміологічних даних, результатів лабораторних та інструментальних досліджень. Усім хворим нарівні з постійним клінічним наглядом проводили загальноприйняті та спеціальні біохімічні та імунологічні обстеження. Загальноприйнятими методами досліджували клінічні аналізи крові, сечі, печінкові проби, кал на дисбактеріоз, коагулограму, протеінограму. Маркери вірусних гепатитів виявляли методом ІФА із застосуванням комерційних тест-систем «Вектогеп А-IgM – стрип» виробництва ЗАТ «Вектор-Бест» (м. Новосибірськ, Росія).

Спеціальні біохімічні та імунологічні дослідження проводили на 1 та 20–22 добу перебування у стаціонарі (гострий період та період ранньої реконвалесценції). Рівень СРБ у сироватці крові ми досліджували методом ІФА із застосуванням тест-системи для кількісного визначення С-реактивного протеїну (ТОВ. Укрмедсервіс, м. Донецьк). ГГ визначали за гемоглобінзв’язуючою здатністю сироватки крові фотометричним методом. Визначення активності ЦП проводили модифікованим методом H.A. Ravin (С.В. Бестужева, В.Г. Колб).

Стан місцевого імунітету оцінювали шляхом кількісного аналізу SІgA в копрофільтратах, застосовували метод ІФА з використанням тест-системи «IgA секреторний» ІФА-Бест виробництва ЗАТ «Вектор-Бест» (Росия,
м. Новосибірськ).

Ефективність лікування препаратами лактулози і альтану оцінювали на підставі клінічних, біохімічних даних, показників мікробіоценозу товстої кишки, динаміки рівня SІgA в копрофільтратах та рівнів БГФ у динаміці хвороби.

Результати досліджень опрацьовано методом варіаційної статистики із застосуванням комп’ютерних програм. Вірогідність розходжень визначали за допомогою критерію Ст'юдента. Структурний аналіз отриманих результатів проведено за допомогою методу кореляційних структур за А.М. Зосимовим (1993). Для розробки критеріїв прогнозування перебігу ГА застосовували неоднорідну послідовну процедуру Вальда-Генкіна (1964).

Результати досліджень та їх обговорення. Середній вік хворих на ГА склав 32,22 роки: серед жінок – 32,35, серед чоловіків – 32,01. Більшість пацієнтів були у віці 21–40 (54,78 %) років. Під час спалаху ГА в селищі Черкаська Лозова основною групою хворих були молоді люди віком від 16 до 30 років (83,8 %), що свідчить про значну інтенсивність епідемічного процесу у цьому селищі.

Усі обстежені мали маніфестну форму хвороби: у 194 (97,49 %) зареєстровано типову жовтяничну форму, у 5 (2,51 %) – безжовтяничну. Залежно від тяжкості перебігу хвороби пацієнтів було поділено на дві групи. Першу групу нагляду склали 111 (55,78 %) хворих, у яких діагностовано легку форму хвороби, другу групу – 88 (44,22 %) з середньою тяжкістю ГА. Затяжна реконвалесценція хвороби (до 54–62 днів) відмічалася у 16 хворих (14,81 %).

Аналіз епіданамнезу показав, що у 48 пацієнтів (24,12 %) був контакт з хворими на ГА, 99 (49,75 %) вживали некип'ячену воду або немиті овочі і фрукти, 52 (26,13 %) не могли зазначити джерело інфекції. Офіційно установлено, що спалах ГА в селищі Черкаська Лозова був пов'язаний з вживанням неякісної води.

Більшість хворих (64,82 %) були госпіталізовані на 5–7 день хвороби при появі жовтяниці, на 8–10 день – 34,17 %, пізніше 11 дня – 2 (1,01 %) хворих. Тривалість переджовтяничного періоду ГА в середньому склала 5 днів. Основними варіантами його був змішаний (78 хворих – 39,19 %) та псевдогрипозний (65 хворих – 32,66 %).

Основними скаргами хворих у переджовтяничний період були: гострий початок хвороби (96,48 %), підвищення температури тіла (93,97 %), загальна слабкість (96,48 %), зниження апетиту (91,46 %), іноді анорексія (5,03 %), нудота (92,37 %), відчуття дискомфорту в животі (67,33 %), біль у животі (39,19 %), блювота (31,16 %), м’язово-суглобовий біль (29,65 %), дисфункція кишечника у вигляді закрепу чи послаблення випорожнень (27,14 %).

У хворих другої групи симптоми інтоксикації були більш вираженими з самого початку хвороби: температура тіла у більшості була фебрильною чи високою фебрильною (69,32 %), реєструвались загальна слабкість (100 %), зниження апетиту (82,95 %), іноді анорексія (11,36 %), м’язово-суглобовий біль (34,10 %), головний біль (10,23 %), запаморочення (19,32 %), дратівливість
(15,91 %).

Диспепсичний синдром проявлявся нудотою (88,64 %), відчуттям дискомфорту у животі (93,19 %), болем у животі (52,27 %), блювотою, частіше повторною (13,64 %), дисфункцією кишечника у вигляді закрепу (21,59 %) чи послаблення випорожнень (18,18 %).

Тривалість пропасниці у 45 хворих (40,54 %) першої групи була 4-5 днів, у 38 (34,23 %) – 2–3 дні, у 7 (6,31 %) – більше 5 днів. У 32 пацієнтів (36,36 %) другої групи підвищена температура трималася 4–5 днів, у 25 (28,41 %) – 2–3 дні, у 20 (22,73 %) – більше 5. Симптоми інтоксикації та диспепсії зберігались в обох групах весь переджовтяничний період.

Клінічна симптоматика жовтяничного періоду складалася з ряду суб'єктивних і об'єктивних проявів. У періоді зростання клінічних проявів більшість хворих скаржились на стомлюваність (93,46 %), зниження апетиту (51,26 %), нудоту (30,65 %), загальну слабкість (87,93 %). В меншій мірі зберігалися такі симптоми інтоксикації як головний біль (5,53 %), м’язово-суглобовий біль (11,56 %), запаморочення та дратівливість (9,54 %). Температура тіла держалася у 27 пацієнтів (13,57 %) протягом 2–4 днів жовтяничного періоду, підвищувалась до субфебрильних цифр.

Диспепсичний синдром проявлявся почуттям важкості (65,33 %) та болем у правому підребер’ї (50,25 %), в епігастрії (37,19 %), сухістю (28,64 %) та гіркотою (8,54 %) у роті, блювотою (6,53 %), метеоризмом (17,09 %), дисфункцією кишечника у вигляді закрепу (10,55 %) чи послаблення випорожнень (6,03 %), відразою до запахів (1,51 %).

Об'єктивно виявлялися збільшення і ущільнення печінки (100 %) і болючість її при пальпації (85,93 %), жовтяниця склер і шкіри (97,49 %), темна сеча і ахолія (97,49 %), збільшення селезінки (26,13 %). Зареєстровано симптоми ураження серцево-судинної системи: брадикардія (35,68 %), зниження артеріального тиску (77,39 %), приглушеність серцевих тонів (39,20 %).

Збільшення печінки до 2 см спостерігалося у 95 (47,73 %) хворих на ГА, від 2,1 до 3,0 см – у 78 (39,20 %) пацієнтів, від 3,1 до 4,0 см – у 18 (9,05 % ), більше 4,1 – у 8 (4,02 %). Ущільнення консистенції печінки при пальпації відзначено в усіх хворих. Таким чином, у більшості хворих на ГА печінка була збільшена на 1–2 см.

Порівняння двох груп нагляду свідчить про більш виразні симптоми інтоксикації та диспепсії у хворих другої групи. Серед пацієнтів першої групи симптоми інтоксикації (підвищення температури тіла, головний біль, м’язово-суглобовий біль) зменшувались при появі жовтяниці. Прояви астенії: стомлюваність (90,99 %), загальна слабкість (87,39 %), зниження апетиту
(23,42 %) зберігались довше.

Диспепсичний синдром реєструвався протягом 4–5 днів, проявлявся почуттям важкості (43,24 %) і болем (21,62 %) у правому підребер’ї, почуттям важкості в епігастрії (20,72 %), нудотою (9,01 %), сухістю (17,12 %) та гіркотою в роті (5,42 %),

Жовтяниця склер, слизових оболонок, шкіри різної виразності відмічалась в усіх хворих типовою формою (95,50 %). Збільшення печінки, ущільнення її консистенції були в усіх хворих, а болючість печінки при пальпації у 92 пацієнтів (82,88 %). Збільшення селезінки виявлено у 20 (18,02 %) хворих.

У хворих другої групи симптоми інтоксикації зменшувались через 2–3 дні жовтяниці, часто після проведення дезінтоксикаційної терапії. Реєстрували стомлюваність (96,59 %), загальну слабкість (88,64 %), зниження апетиту
(86,36 %), м’язово-суглобовий біль (34,10 %). Протягом 1–2 днів у 20 (22,73 %) пацієнтів зберігалось підвищення температури тіла до субфебрильних цифр.

Диспепсичний синдром проявлявся болем (88,64 %) та почуттям важкості (93,19 %) у правому підребер’ї, в епігастрії (57,95 %), нудотою (57,95%), сухістю (43,18 %) та гіркотою (12,50 %) в роті, метеоризмом (23,86 %), закрепами
(11,36 %), блювотою (10,24 %), послабленням випорожнень (7,95 %).

Симптоми жовтяниці: темна сеча, ахолія, жовтяниця склер, слизових оболонок і шкіри були виявлені в усіх хворих. Свербіж шкіри відмічався у 52 (59,09 %) пацієнтів, іноді дуже інтенсивний з розчухами на шкірі. Частіше він був у хворих з холестатичним варіантом ГА.

Збільшення і ущільнення консистенції печінки при пальпації зареєстровано в усіх хворих (100 %), болючість її – у 79 (89,77 %), збільшення селезінки – у 32 (36,36 %). У хворих цієї групи збільшення печінки до 2 см відзначено у 31
(35,23 %) пацієнта, від 2,1 до 3 см – у 38 (43,18 %), від 3,1 до 4 см – в 11 (12,50 %) і більше 4,1см – у 8 (9,09 %).

Таким чином, у жовтяничному періоді ГА на тлі жовтяниці найдовше зберігались симптоми астенії та диспепсії, швидкого покращення самопочуття не відмічалось, з'являлися ознаки ураження інших органів дигестивної системи, особливо у хворих другої групи.

Аналіз результатів загальноклінічних методів дослідження показав, що у крові та сечі хворих частіше зберігались фізіологічні параметри багатьох елементів. У копрограмі, яку було проведено у 108 хворих, виявлено зміни фізичних властивостей випорожнень у 23 (21,30 %) пацієнтів, ознаки порушення перетравлювання та утилізації у 79 (73,15 %), збільшування кількості йодофільної флори у 29 (26,85 %) та дріжджоподібних грибів у 7 (6,48 %). Слабко позитивна реакція на стеркобілін відмічалась у 44 (40,74 %), негативна – у 64 (59,26 %) пацієнтів.