СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ШЛУНКА ЩУРІВ ПРИ ВВЕДЕННІ БІСФОСФОНАТІВ У КОМБІНАЦІЇ З ГІДРОКОРТИЗОНОМ
Тип:
Автореферат
Короткий зміст:
Матеріали та методи. Експериментальне дослідження було проведено на 230 білих безпородних щурах-самцях. Залежно від умов експерименту тварини були розподілені на чотири групи. Щурів кожної групи розподіляли на підгрупи залежно від строків спостереження (30 й 90 діб). Тварин кожної групи розподіляли на серії залежно від віку: статевонезрілі вагою 50-55 г у віці 4 тижні, статевозрілі - 130-150 г у віці 2,5 місяці, тварини періоду старечих змін - 290-310 г у віці 18 місяців.
Проведення експерименту здійснювалося відповідно правилам роботи з лабораторними тваринами (І.П. Западнюк із співавт., 1983) і правилам Європейської конвенції захисту хребетних тварин (Council of Europe, 1986), що підтверджено Комісією з біоетики Луганського державного медичного університету (протокол № 13 від 13.06.2007).
Тваринам першої групи внутрішньочеревно вводився препарат „Зомета” (золедронова кислота) виробництва Novartis Pharma AG, Basel, Switzerland (реєстраційний номер в Україні № Р. 06.01. /03.164, серійний номер 993 931.44-983/20 es). Препарат уводився 1 раз в 30 діб в дозі 0,362мг/кг маси тіла, відповідно константі біологічної активності (Ю.Р. Риболовлев, Р.С. Риболовлев, 1979). Тварини другої групи отримували гідрокортизону ацетат у вигляді стандартної ампулірованої 2,5% суспензії (серія №1720403 виробництва ВАТ „Фармак”, м. Київ, реєстраційний номер Р № UA/3288/01/01). Препарат уводився внутрішньом‘язово один раз на тиждень протягом 30 діб в дозі 5,443 мг/кг. Тварини третьої експериментальної групи отримали комбінацію золедронової кислоти з гідрокортизоном за тією ж схемою. Контролем були щури, яким внутрішньочеревно вводили фізіологічний розчин в еквівалентних об'ємах за тією ж схемою (четверта група). На 30 й 90 добу тварин виводили з експерименту шляхом декапітації під ефірним наркозом.
Матеріалом для морфологічних досліджень було визначено слизову оболонку шлунка тварин. Для морфологічного дослідження матеріал брали з фундального й пілоричного відділів шлунка, фіксували в 10%-м розчині нейтрального формаліну, збезводнювали й заливали в парафін. Серійні гістологічні зрізи товщиною 4-5 мкм офарблювали гематоксиліном-еозином. Дослідження серійних зрізів здійснювали під бінокулярним мікроскопом Olympus BX-41 (Японія) при різних збільшеннях (окуляр 7,10; об'єктив 20-40-90).
Кількісний морфометричний аналіз кожного гістологічного препарату проводився в 6 полях зору тестової площі на апаратно-програмному комплексі, що складався з мікроскопа Olympus BX-41, адаптерів OLYMPUS C 3040-ADV й USMAD-3, цифрового фотоапарата OLYMPUS C-5050 (Японія) і комп'ютера на базі процесора ATHLON 2,2 Ггц (кафедра анатомії людини Луганського державного медичного університету).
Для електронномікроскопічного дослідження шматочки фундального й пілоричного відділів слизової оболонки шлунка розміром 1 мм3 спочатку фіксували у 2,5% розчині глютарового альдегіду на 0,1М фосфатному буфері рН 7,2, а далі у 1% осмієвому фіксаторі по Паладе. Після дегідратації у етанолі зростаючої концентрації та абсолютному ацетоні матеріал заливали у суміш епоксидних смол (епон-аралдит). Ультратонкі зрізи отримували на ультрамікротомі УМТП-4 Сумського виробничого об¢єднання “Електрон” (Україна), контрастували у розчині уранілацетату і цитраті свинцю по Рейнольдсу та переглядали у електронному мікроскопі ЕМ-125 того ж виробничого об¢єднання. Досліджений матеріал документували у вигляді негативних та позитивних фотознімків. Цифрові зображення записували на СD-диски, потім їх обробляли за допомогою програми „Morpholog” (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на винахід № 9604 Україна, дата реєстрації 19.03.2004). На світлооптичному рівні оцінювали товщину слизової оболонки шлунка, глибину шлункових ямок, підраховували кількість головних і парієтальних клітин. Для вивчення функціональної морфології фундальних залоз використовували індекс співвідношення головних і парієтальних клітин (індекс СГПК), кількість епітеліоцитів у шлунковій ямці, кількість епітеліоцитів у шлунковій залозі, індекс співвідношення епітеліоцитів у шлунковій залозі та у шлунковій ямці.
На ультрамікроскопічному рівні для екзокриноцитів й ендокриноцитів слизової оболонки шлунка оцінювали площу гетерохроматину й еухроматину в ядрах, співвідношення площі гетерохроматину до площі еухроматину, товщину маргінального гетерохроматину, загальну площу мітохондрій у цитоплазмі. Для парієтальних гландулоцитів додатково визначали площу тубуловезикул і площу внутрішньоклітинних секреторних канальців; для головних гландулоцитів - загальну площу секреторних гранул середньої й низької електронної щільності, площа комплексу Гольджі; для ендокриноцитів слизової оболонки шлунка (EC-, ECL- і G- клітини) визначали загальну площу секреторних гранул, площу комплексу Гольджі.
Морфометричні дані експортувалися в програму Exel для подальшої статистичної обробки й зберігання, достовірною вважалася ймовірна погрішність менш ніж 5% (р<0,05). Розрахунки проводили на комп'ютері AMD Athlon XP 2500+ (barton core) 240 Gb HDD, 1 Gb Rom, OS Windows XP.
Результати дослідження та їх аналіз. Результати, отримані нами в ході дослідження, дозволяють стверджувати, що після введення золедронової кислоти і її комбінації з гідрокортизоном, відбуваються морфофункціональні зміни у фундальному і пілоричному відділах слизової оболонки шлунка білих щурів, які мають характерні риси залежно від строків введення препаратів і віку тварин.
Аналізуючи дані гістоморфометрії слизової оболонки шлунка щурів різних вікових періодів, що піддавалися впливу золедронової кислоти, ми встановили, що ступінь морфофункціональних реакцій залежить як від строку спостереження, так і від віку тварин. При цьому у статевозрілих тварин відхилення параметрів слизової оболонки шлунка найбільш виражені й стабільні.
За даними морфометричного дослідження у тварин серії статевозрілого періоду при введенні золедронової кислоти відзначалося зменшення товщини слизової оболонки шлунка, у порівнянні з контролем, на ранніх строках на 22% (р<0,05), на більш пізніх - на 31% (р<0,05). Аналізуючи індекс СГПК, була виявлена перевага парієтальних клітин, він дорівнював на 30 добу - 0,9, на 90 добу - 0,7. За результатами гістологічного й електронно-мікроскопічного досліджень визначалася структурна дезорганізація поверхневих шарів слизової оболонки шлунка з десквамацією поверхневого епітелію. У клітинах поверхневого епітелію спостерігалося часткове зморщування цитоплазми й пікноз ядер. Також характерним було зменшення чисельності секреторних гранул різного ступеня дозрівання аж до їхнього зникнення, розширення профілів ендоплазматичної сітки з дегрануляцією мембран, набрякання й частковий лізис мітохондрій. Гістохімічне дослідження вже з ранніх строків експерименту встановило зменшення змісту глікопротеїдів і глікозаміногліканів у мукоцитах залоз і поверхневих епітеліоцитах. На ультраструктурному рівні також виявлені ознаки зниження функціональної активності поверхневих епітеліоцитів.
