ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА ПРИ ДИНАМІЧНІЙ КИШКОВІЙ НЕПРОХІДНОСТІ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ДЕСТРУКТИВНИЙ ПАНКРЕАТИТ

Короткий зміст

Матеріали та методи дослідження. У відповідності до цільових настанов роботи нами були піддані всебічному і комплексному обстеженню 152 хворих, у яких на підставі клінічних, лабораторно-біохімічних та інструментальних методів було констатовано наявність ГДП.

Усі хворі на ГДП були розподілені на чотири групи для проведення клінічної паралелі ступеня ефективності лікування. Першу групу склали 45 хворих, які отримували загальновизнану комплексну консервативну терапію. Друга група – 26 хворих, яким проводилась комплексна терапія динамічної кишкової непрохідності із застосуванням лазерного випромінювання (ЛВ). Третя група – 50 хворих, яким проводилась ЗКЛ з включенням ентеросорбції (ЕС). Четверта група – 31 хворий, яким у комплексну терапію динамічної кишкової непрохідності за ГДП включали поєднане використання ЛВ та ЕС.

Об’єктивну оцінку стану важкості хворих на ГДП визначали за допомогою модифікованої шкали АРАСНЕ – ІІ (Acute Physiology and Chronic Health) (А.П.Радзіховський та співавт., 2000). Шкала АРАСНЕ – ІІ дозволила чітко розділити всіх хворих з важкою патологією на однорідні групи за числом факторів ризику та на основі цього проводити вірогідне порівняння результатів лікування в цих групах хворих.

Запропонований нами спосіб лікування динамічної кишкової непрохідності у хворих на ГДП полягав у наступному. Крім базисної терапії, з першої доби госпіталізації пацієнтам призначали ентеросорбент “Ентеросгель”. На початку лікування за наявності парезу шлунка препарат вводили крізь товстий зонд після промивання шлунка та видалення його вмісту. Після відновлення пасажу кишечника “Ентеросгель” давали хворим тричі на день з рівними проміжками часу (за 1,5-2 години до, та не раніше, ніж через 2 години після вживання їжі). Перед застосуванням одну столову ложку препарату з максимальним її наповненням (15 г) старанно розмішували у 30 мл води до отримання однорідної маси. Добова доза препарату складала 45 г. Слід зазначити, що в деяких випадках для досягнення терапевтичного ефекту добова доза “Ентеросгелю” змінювалася в сторону збільшення (до 60 г).

Черезшкірне лазерне опромінення (ЛО) апаратом «СМ-2» (м. Ніжин) також починали проводити з першої доби госпіталізації хворого в стаціонар. Параметри ЛВ: довжина хвилі – 890 нм, частота – 1500 Гц, вихідна потужність – 3 Вт. При проведенні процедури, використовували дзеркальну насадку на випромінювачі для зменшення відбиття випромінювання тканинами (шкірою та підшкірною клітковиною).