МОРФОГЕНЕЗ ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ПРИ КУМУЛЯЦИИ СОЕДИНЕНИЙ СВИНЦА В ОРГАНИЗМЕ И ПРИМЕНЕНИИ НЕКОТОРЫХ ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИХ КОРРИГИРУЮЩИХ СРЕДСТВ

Короткий зміст

Матеріал та методи дослідження. Враховуючи здатність сполук свинцю накопичуватись в організмі та тривалий час потрапляти у периферійний кровообіг, експериментальне дослідження було проведено на мишах-самцях лінії BALB/c двох поколінь (69 тварин), масою 25-30 г. Дана схема експерименту ще не була використана і описана в доступній нам літературі. Тварини першого покоління отримували водний розчин ацетату свинцю в дозі 0,01 мг/г маси тіла на добу до отримання другого покоління. Тварини другого покоління отримували свинець в антенатальний і постнатальний періоди. Підшлункова залоза досліджувалась у тварин другого покоління. Тварин утримували в стандартних умовах віварію Кримського державного медичного університету імені С.І. Георгієвського.

Усі тварини склали 4 групи:

1-а група – контроль (перорально отримували розчин хлориду натрію) (15 тварин);

2-а група – отримували розчин ацетату свинцю (спосіб введення- перорально, доза 0,01 мг/г маси тіла) (18 тварин);

3-я група – тварини одночасно з ацетатом свинцю отримували - a-токоферол (18 тварин);

4-а група – тварини одночасно з ацетатом свинцю отримували препарат ербісол (18 тварин).

Забір матеріалу проводили після 30, 60, 90 діб, після лактації, що дозволило розділити групи на серії.

Тварин виводили з експерименту під ефірним наркозом шляхом декапітації. Комісією з біоетики Кримського державного медичного університету (протокол № 17 від 21 травня 2008 р.) встановлено, що проведене наукове дослідження відповідає етичним вимогам згідно наказу МОЗ України № 231 від 01. 11. 2000 р.

Матеріал був досліджений за допомогою світлової та електронної мікроскопії, гісторадіоавтографії, морфометрії. Підшлункову залозу видаляли, не пошкоджуючи капсулу. Головку і тіло підшлункової залози використовували для світлооптичного дослідження за стандартними методиками, забарвлюючи гематоксиліном та еозином (Пирс Е., 1962). Хвіст одразу ж після виймання розсікали лезом на частини розміром 1 мм² в краплі 2,5% глютаральдегіду. Дофіксацію проводили в 1% розчині OsO₄. Матеріал зневоднювали в етанолі зростаючої концентрації, ацетоні і заливали в суміш епону з аралдитом за загальноприйнятими методиками (Карупу В.Я., 1984). Напівтонкі та ультратонкі зрізи виготовляли на ультратомі SEO-UMC (Суми, Україна). Ультратонкі зрізи контрастували за Рейнольдсом. Сіточки проглядали і фотографували за допомогою електронного мікроскопу ПЕМ-125К (Україна).

Для дослідження рівня клітинної регенерації екзокринного епітелію підшлункової залози був використаний метод гісторадіоавтографії з введенням міченого попередника ДНК – ³Н-тимідину в дозі 6,5 мкКи/г (за 1 годину до виведення тварин з експерименту) (Саркісов Д.С., и др., 1975). Міченими вважали ядра клітин, над якими знаходилось не менш 3-х зерен відновленого срібла фотоемульсії. Індекс мічених клітин (ІМК) обчислювали, прораховуючи не менш 2000 клітин.

Морфометричні дослідження проводили на цитоморфологічному комплексі “OLYMPUS” з використанням програмного забезпечення “Відео тест-Морфологія” (Посвідчення про офіційну реєстрацію програми для ЕВМ №990537 від 27 липня 1997 р.).

При дослідженні визначали наступні параметри: загальна кількість клітин в одиниці площі, кількість одноядерних і двоядерних клітин в одиниці площі, площу поперечного перерізу клітин, ядер, ядерець, кількість ядерець на 100 одноядерних клітин.

На підставі одержаних даних обчислювали: відсоткове відношення одноядерних і двоядерних клітин, відношення двоядерних до одноядерних клітин, розподіл клітин на класи за площами поперечного перерізу клітин, ядерно-цитоплазматичне співвідношення, відношення площі ядерця до площі ядра, ІМК ациноцитів. Всі виміри здійснювали тільки в тих одноядерних клітинах, в яких візуалізувалось ядерце.

Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою загальноприйнятих методів варіаційної статистики, з використанням критерію Ст’юдента (Лакин Г.Ф., 1980). Статистично достовірними вважали зміни при р≤0,05.

Результати досліджень та їх обговорення. Проведене гістологічне дослідження екзокринної частини підшлункової залози в різні строки постембріонального розвитку мишей-самців лінії BALB/c показало, що її паренхіма різноманітна за клітинним складом. На світловому рівні добре візуалізуються одноядерні і двоядерні клітини, які формують ацинуси. Сполучна тканина між ацинусами і ациноцитами дуже тонка.

При електронномікроскопічному дослідженні будова одноядерних і двоядерних клітин у тварин у віці 2-х, 3-х, 4-х місяців значною мірою не розрізняється.