РЕГИОНАЛЬНЫЕ ЗАКОНОМЕРНОСТИ ИЗМЕНЕНИЯ ГЕМОМИКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА КОЖИ ПРИ ДЕЙСТВИИ ПИРОГЕНАЛА

Короткий зміст

Матеріал і методи дослідження. Проведено експеримент на 148 білих безпородних статево­зрілих (М.Є. Кучеренко та ін., 2001) щурах-самцях масою тіла 140–210 г. Щури протягом двох тижнів перед початком експерименту перебували в карантині в звичайних умовах віварію. Температура в кімнаті віварію, де утримували тварин, постійно була в межах 26–28 °С. Всі досліди викона­ні за 10–12 годин з дотриманням правил «Європейської конвенції захисту хребетних тварин, що використовуються у експериментальних та інших наукових цілях» (Страсбург, 1985).

Щури були розподілені на чотири групи: 1-ша – група інтактних щурів;
2-га – щури, яким одноразово внутрішньочеревно вводили пірогенал; 3-тя – щури, яким дворазово внутрішньочеревно вводили пірогенал; 4-та – щури, яким триразово внутрішньочеревно вводили пірогенал. Щурів контрольної та експериментальних груп виводили з експерименту після попереднього ефірно­го наркозу шляхом передозування. Ректальну температуру і температуру шкіри вимірювали за допомогою електротермометра з точністю до 0,1 °С.

Масу тварин (М) та абсолютну масу шкіри (АМШ) визначали за допомогою чашкової ваги з точністю до 1 г. Відносну масу шкіри (ВМШ) розраховували за формулою ВМШ-АМШ / М х 100. Кількість волосся на 1 см² шкіри визначали шляхом підрахунку після попереднього бриття шкіри. Шматочки шкіри з різних ділянок: 1 – спина; 2 – живіт; 3 – стопа; 4 – кисть; 5 – передня поверхня передпліччя; 6 – задня поверхня ліктьового суглоба; 7 – груди; 8 – задня поверхня колінного суглоба – фіксували в 10%-ному розчині нейтрального формаліну, рідині Буена в розтягнутому вигляді. Після фіксації шматочки шкіри промивали, зневоднювали, заливали у парафін. Зрізи шкіри товщиною до 10 мкм готували на ротаційному мікротомі, забарвлювали гематоксилін-еозином.

На кожному гістологічному зрізі проводили морфометричні вимірювання. Кількісні дані обробляли при використанні професійного пакета Microsoft Excel.