ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ І НАУКИ В РОСІЇ В XIX СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ)

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні більшість європейських держав, в тому числі й Україна, встали на шлях реформування освіти, який може спричинити соціальні зміни світового масштабу. Приєднання України до Болонської| декларації збіглося із нагальною потребою трансформації вітчизняної освітньої системи і подало нашому суспільству концепцію реформування освіти, задекларувало вектор напрямку руху. Але, як і в будь-якому іншому демократичному суспільстві це спричинило питання та дискусії. І хоча очевидна неможливість подальшого відособленого розвитку національної системи освіти, є різні точки зору на міру інтеграції в європейську систему, а відповідно й на рівень уніфікації вітчизняної освіти.

Будь-яка інтеграція національних систем у міжнародні інститути вимагає значних зусиль у сфері законотворчості, створення відповідної нормативної бази, яка відповідала б не лише європейським стандартам, але й зберігала унікальні етнонаціональні особливості. Успішність такої нормотворчої діяльності неможлива без урахування багатого історичного досвіду освітнього будівництва, особливо дореволюційного етапу вітчизняної історії. У зв’язку з цим актуальними стосовно теми даного дослідження є ціла низка проблем, що активно обговорюються як у професійному середовищі, так і у всьому українському суспільстві. Це питання державно-суспільного управління у вищій школі, із акцентом на елементи автономії, змісту навчально-освітнього процесу. При розв’язанні проблеми підготовки і атестації професорсько-викладацького корпусу особливо цінним може стати досвід правового регулювання присудження наукових ступенів у Харківському, Київському та Новоросійському університетах в XIX ст. Спроби відродити в Україні такі навчальні заклади, як ліцеї, вимагають серйозного історико-правового аналізу нормативного матеріалу минулих років. Вивчення досвіду правового регулювання системи вітчизняної ліцейської освіти видається актуальним в умовах пошуку нових освітніх форм, оптимального співвідношення патерналістської| освітньої політики держави та автономних можливостей вузів.

Проблема правового регулювання системи вищої освіти в Російській імперії досліджувалися і раніше,та при цьому увага дослідників зосереджувалася на інституційних проблемах університетів Росії в ХІХ ст. Як правило, предметом їх вивчення була еволюція організаційно-нормативних основ університетської діяльності. Питання, що стосуються навчальної діяльності, аналізувалися в загальноросійському масштабі без урахування національної специфіки і поза зв’язком з якимсь конкретним університетським факультетом. Тому можна стверджувати, що історико-правовий аналіз організації та змісту навчально-освітньої діяльності на юридичних факультетах українських губерній Росії в ХІХ ст. дотепер фактично не проводився дослідниками. Поза сферою наукових інтересів істориків права залишилися особливості правового регулювання процесу наукової атестації з юридичних спеціальностей у вказаних університетах. Питання правового становища вищих навчальних закладів університетського типу – Ніжинського та Рішельєвського ліцеїв, що готували юристів, практично не висвітлені в історичній і історико-правовій літературі. Результати аналізу правового регулювання вищої юридичної освіти і науки в українських губерніях Росії в ХІХ ст. дозволять виробити оптимальну програму оновлення сучасної освітньої системи, а також  можуть бути корисні для розробки законодавчого забезпечення наукової підготовки і атестації кадрів в Україні на сучасному етапі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Пропоноване дослідження здійснювалося у рамках комплексної наукової програми Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” “Формування інтелектуального потенціалу науки на рубежі століть: економічний, політичний і соціально-культурний аспекти” (№ ДР 0199U004470).  Наукова робота була| також| узгоджена| з планом досліджень кафедри| теорії та історії держави| і права Харківського національного університету внутрішніх та п 1.1. Головних напрямків наукових| досліджень Національного університету внутрішніх справ| на 2000–2005 рр|.|