СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ, КОНТРОЛЮ І ПРОФІЛАКТИКИ ТОКСИКОІНФЕКЦІЙ САЛЬМОНЕЛЬОЗНОЇ ТА ЕШЕРИХІОЗНОЇ ЕТІОЛОГІЙ : СИСТЕМА МОНИТОРИНГА, КОНТРОЛЯ И ПРОФИЛАКТИКИ ТОКСИКОИНФЕКЦИЙ сальмонеллезной И ЕШЕРИХИОЗНОИ этиологий

Короткий зміст

 Дослідження проводили протягом 1998-2004 р. на базі лаборато­рії ветсанекспертизи Інституту ветеринарної медицини УААН, лабораторії молекулярної біології та імунохімії Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів, відділу бактеріології Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини, Київської міської лабораторії ветеринарної медицини, у тваринницьких господарствах України різних форм господарювання  і спеціалізації.

Епізоотологічний моніторинг поширення найчастіших збудників харчових токсикоінфекцій бактеріальної етіології в Украї­ні здійснювали шляхом ретроспективного аналізу ветеринарних ста­тистичних даних.

Епідеміологічні особливості поширення харчових токсикоін­фекцій в Україні вивчали на основі даних Міністерства охорони здо­ров'я.

Рівень виробництва продукції тваринництва з”ясовували на основі аналізу даних Державного кабінету статистики України.

Рівень контамінації продуктів тваринництва бактеріями різних видів вивчали на основі результатів бактеріологічних дослід­жень матеріалів від вимушено забитих тварин, проведених у лаборато­ріях ветеринарної медицини України у 1990-2000 рр., та власних бак­теріологічних досліджень.

Аналіз особливостей епідеміологічного та епізоотологічного процесів при сальмонельозі та ешерихіозі на основі даних статистики здійснювали саме у той період, коли спостерігався їх найбільш яскравий прояв.

При проведенні ветеринарно-санітарної експертизи вимушено за­битих тварин виявляли характер патологоанатомічних змін у тушах і внутрішніх органах згідно з методиками викладеними у "Правилах предубойного санитарного осмотра животных и ветсанэкспертиза мяса и мясопродуктов" (1981).

Лабораторну діагностику сальмонельозу здійснювали згідно з "Методическими указаниями по бактериологической диагностике сальмонеллезов животных"(1971), "Лабораторная диагностика сальмонеллезов человека и животных, обнаружение сальмонелл в кормах, продуктах питания и объектах внешней среды. Методические указания" (1990) і відповідно до розробленої нами "Настанови з бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин" (2003) та за допомогою розробленої тест-системи „Sal-test” для індикації  бактерій роду Salmonella.

Бактеріологічні дослідження проводили згідно з методиками, викладеними у ГОСТ 21237-75, ГОСТ 28669-85,   ГОСТ   77022-74.

Серологічну типізацію виділених культур сальмонел здійснювали за допомогою "Набору сироваток сальмонельозних монорецепторних О- і  Н-аглютинуючих", відповідно до ТУ 46.21-1543-85.

Фаготипізацію проводили за методом Фелікса і Келлоу за допомогою еталонних фагів. Чутливість сальмонел до антибіотиків визначали з використанням стандартних дисків фірми ОXОІD із хлорамфеніколом, канаміцином, поліміксином В, неоміцином, сульфаметаксазолом, гентаміцином, кислотою налідіксовою, колістином, ампіциліном, ципрофлаксином, амікацином, стрептоміцином, тетрацик­ліном, фуразоліном, цефуроксином, сульфонамідом. Наявність адгезивних властивостей у сальмонел визначали по здатності аглютинувати еритроцити різних видів тварин у реакції гемаглютинації (РГА) та монорезистентної гемаглютинації (РМРГА). Токсигенні властивості культур визначали в тесті на мишенятах-сисунах (2-4-денного віку) за методикою Романенкова Н.І.   

Лабораторну діагностику ешерихіозу здійснювали відповідно до "Настанови з лабораторної діагностики ешерихіозу (колібактеріозу) тварин" (1996) та „Методические указания по бактериологической диагностике колибактериоза (эшерихиоза) животных” (1991). Здатність до продукування шигоподібних токсинів у виділених штамів     Е.coli вивчали в культурі клітин Vero за методом Konovalchuk L. Накопичення токсинів проводилось на середовищах МПБ, Еванса, УНДІЕВ, Добреску, Гітелі.

        Належність виділених штамів ешерихій до певних О-серогруп встановлена за допомогою типоспецифічних аглютинуючих сироваток у реакції аглютинації.

Здатність до продукування термолабільного ентеротоксину вивчали в

Бікен-тесті, термостабільного - на мишенятах-сисунах, гемолізинів - на кров'яному МПА. Кількість еритроцитів підраховували в ка­мері Горяєва, рівень гемоглобіну - за допомогою гемометра Салі, фагоцитарну активність нейтрофілів - методом відновлення ТЗГ, кількість Т-лімфоцитів – за реакцією спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана, загальний білок – рефрактометрично.

Індикацію генів, які відповідають за синтез певного виду ток­синів у шиготоксинпродукуючих ешерихій, проводили за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з праймерами МК1/МК2 (для stx-генів), LP30/LP31 (для stx1-генів), LP40/LP41 (для stx2-генів), синтезованими „DNA-Gdansk” (Польща).

 При сальмонельозі в крові та гомогенатах печінки тварин визначали показники окислювально-антиоксидантного гомеостазу: аналіз вмісту гідроперекисів ліпідів (ГПЛ) у плазмі крові проводили за методом  AsakawaТ., МДА визначали у безбілковому екстракті гомогенатів з 2-тіобарбітуровою кислотою.

Антиокислювальну активність (АОА) ліпідів встановлювали за ступенем їх здатності гальмувати накопичення ТБК-активних продуктів ПОЛ при інкубації суспензії жовткових ліпопротеїдів. Перекисну резистентність еритроцитів (ПРЕ) до гемолізу виявляли спектрофотометрично. Визначенню підлягала також активність антиоксидантних ферментів. Аналіз вмісту білка здійснювали за Лоурі у модифікації Міллера.

Ряд метаболітів та активність гепатоспецифічних ферментів: аланін- і аспартатамінотрансфераз, лужної фосфатази у плазмі крові визначали з використанням стандартних наборів реактивів виробництва фірми Реагент (Україна). Вміст макро- та мікроелементів у крові виявлялися загальноприйнятими методами.  

 Хімічний аналіз м'яса визначали так: вміст загального азоту - за методом К'єльдаля, жиру – за Сокслетом, вологи – за допомогою висушування до постійної ваги наважки при температурі 105⁰ С, вміст золи - шляхом спалювання наважки в муфельній печі при температурі -450-500⁰ С до постійної ваги. Токсичність встановлювали з використанням інфузорії Tetrachimena piriphormis згідно з ГОСТ 13496.7-97. Біологічну оцінку м'­яса проводили відповідно до "Методических рекомендаций по биологической оценке продуктов животноводства и кормов с использованием тест-объекта Тетрахимена пириформис" (1983). Калорійність м’яса  визначали за формулою Александрова В.М.

Обробку отриманих   результатів   здійснювали варіаційно-статис-тичними методами.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

         Динаміка виділення збудників токсикоінфекцій з різної продукції та  визначення рівня її контамінації

За останні десять років виробництво м'яса всіх видів тварин у світі збільшилося з 179 млн. тонн до 223 млн. тонн, тобто на 26%. В Україні також відчутні зміни: якщо в 2001 р. реалізовано на забій худоби та птиці в живій вазі 2332,5 тис. тонн, то в 2003 р. цей показник зріс до 2629,4 тис. тонн, а виробництво м’яса на душу населення підвищилося відповідно з 31,2 кг до 36,1 кг,  тобто на 15,7 % .

Означена тенденція до підвищення обсягу виробництва м’яса у світі загалом і в Україні, зокрема, зумовлює необхідність підвищення вимог до профілактики і боротьби з харчовими токсикоінфекціями, тому що вони здебільшого виникають при споживанні харчових продуктів тваринного походження.

За результатами проведеної ветеринарно-санітарної оцінки м’яса в 2000р. направлено на утилізацію 54773 тонни м’яса великої рогатої худоби, 39644 тонни свинини, 15018 тонн м’яса інших видів тварин; направлено на знезараження 66326 тонн м’яса великої рогатої худоби, 71482 тонни свинини, 19064 тонни м’яса інших видів тварин. На ринках України виявлено 18 туш великої рогатої худоби і 13 туш свиней, контамінованих сальмонелами.

Питома вага м’ясних продуктів як фактора передачі збудника ботулізму серед населення України складала: в 1991 р. - 49%, в 1992 р. – 49%, в 1993 р. – 44%, в 1994 р. – 52%, в 1995 р. –58%, в 1996 р. – 57%, в 1997 р. –52% (за даними Міністерства охорони здоров’я України).