УЧАСТЬ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ В ОБМІНІ РЕЧОВИН ПРИ ГОСТРОМУ ОТРУЄННІ ЛАКТУЮЧИХ КОРІВ НІТРАТАМИ (за даними ангіостомії)

Короткий зміст

Дисертаційна робота виконана в 1998-2001 рр. в умовах проблемної науково-дослідної лабораторії кафедри нормальної та патологічної фізіології тварин, а також дослідної станції м’ясного скотарства “Ворзель” та на фермі ксп. ім. І. Франка с. Пустовіти Миронівського району Київської області.

Експериментальні дослідження по вивченню гострого нітратного отруєння проводили в осінньо-весняний період  на 18 лактуючих коровах чорно-рябої породи, 2-3 лактації.             

Дослідні тварини утримувалися прив’язно у тваринницьких приміщеннях станції м'ясного скотарства НАУ “Ворзель” та ксп. ім. Івана Франка с. Пустовіти Миронівського району Київської області.

Раціон дослідних тварин був розрахований за нормами для дійних корів з продуктивністю 20 л молока на добу і був однаковим протягом всього періоду досліджень. Були проведені 3 серії дослідів в два етапи.

Перед дослідом тварин досліджували на наявність у них різних незаразних, інфекційних та інвазійних хвороб. У дослідну групу включали тварин, клінічно здорових і вільних від інвазії.

Гостре отруєння тварин нітратами створювали шляхом орального введення їм під час годівлі суміші, що складалась із нітрату натрію (NаNO₃) і нітрату калію (KNO₃) в еквімолярних кількостях  із розрахунку 0,35г NO₃^- на 1 кг маси тіла тварини у формі 10 % -вого водного теплого розчину.

Кров для лабораторних аналізів отримували одночасно із аорти і підшкірної черевної вени шляхом ангіостомії, вранці до годівлі (вихідний стан) та через чотири години після введення нітратів (дослід). Одночасно із взяттям крові відбирали проби молока. Пункцію черевної аорти (a. abdominalis) робили за І.І. Вороніним, кров з підшкірної черевної вени (v. subcutaneus abdominalis) відбирали, проколюючи судини за власною методикою в ділянці черевної стінки, за допомогою голки, з’єднаної з одноразовим шприцом.

Стан обміну речовин і участь в ньому молочної залози визначали за різницею показників артеріальної крові, притікаючої до молочної залози (А) та відтікаючої від неї (ПЧВ), а також у молоці. Позитивна артеріо-венозна різниця (А-В) вказує на видалення метаболітів із притікаючої до органу крові, від’ємна – на віддачу їх в відтікаючу кров.

Рівень нітратів і нітритів в одержаних пробах крові визначали за методом А.В.Вільнера (1974) у модифікації кафедри фармакології та патологічної фізіології Української сільськогосподарської академії (Хмельницький Г.О. та ін., 1991); кількість лейкоцитів та еритроцитів - за допомогою  апарата “Пікоскель” (Угорщина) відповідно до інструкції; вміст гемоглобіну -  гемоглобін-ціанідним методом; вміст сечовини - за допомогою тест-набору реактивів АО “Реагент” (Дніпропетровськ) за інструкцією доданою до нього; вміст глюкози – реакцією з орто-тулоїдиновим реактивом, за допомогою тест-набору АО “Реагент” (Дніпропетровськ) згідно інструкції; сухий залишок крові визначали висушуванням точної наважки крові при температурі 105⁰ С в присутності хлористого кальцію до постійної ваги; величину рН і газовий склад крові досліджували за допомогою апарата ОР-215 (Угорщина) відповідно до інструкції; загальний білок – рефрактометрично, за допомогою приладу “УРЛ”; фракції білку визначали нефелометричним методом  (цитовано за Чумаченко В.Ю.,1991); рівень піровиноградної кислоти - модифікованим методом Умбрайта; активність сукцинатдегідрогенази - за відновленням заліза; аланінамінотрансферази (АЛТ) і аспартатамінотрансферази (АСТ) - за допомогою колориметричного динітрофенілгідразинового методу (за Райтманом та Френкелем, 1957); Кількість відновленого глутатіону визначали в безгемоглобіновому фільтраті крові з використанням реактиву Елмана; вміст тригліцеридів – з використанням реактивів фірми “Лахема” згідно з доданою інструкцією; активність лужної фосфатази - за допомогою тест-набору АО “Реагент” (Дніпропетровськ) відповідно до інструкції; вміст трансферину, церулоплазміну, метгемоглобіну, вільних радикалів - за допомогою запису сигналу електронно-парамагнітного резонансу (ЕПР) радіоспектрометра “Varian E – 109” (США); вміст летких жирних кислот - за допомогою апарата Маркгама .

 В пробах молока визначали: сухий залишок – висушуванням точної наважки молока при  температурі 105⁰С в присутності хлористого кальцію до постійної ваги; рівень нітратів та нітритів - за методом А.В. Вільнера з використанням реактиву Грісса, у модифікації кафедри фармакології та патологічної фізіології Української сільськогосподарської академії (1991); вміст глюкози – реакцією з орто-тулоїдиновим реактивом, за допомогою тест-набору АО “Реагент” (Дніпропетровськ); вміст летких жирних кислот - за допомогою апарату Маркгама; вміст сечовини та активність лужної фосфатази - за допомогою тест-наборів АО “Реагент” (Дніпропетровськ) згідно з доданими до них інструкціями.

Обсіменіння молока мікроорганізмами визначали за схемою їх первинної ідентифікації. Молоко для цього отримували після ретельного обмивання вим’я, витирання його сухим чистим рушником та дезинфекції дійок 70⁰ спиртом шляхом здоювання в окремий стерильний посуд. Перші порції молока, як найбільш забруднені здоювали в окрему посудину і не використовували.

Після взяття проби молоко охолоджували до температури +4+6⁰С. Посіви проводили не пізніше чотирьох годин після взяття проб.

Проби транспортували в термосі при t⁰ +4⁰C.

Аналіз мікрофлори молока здійснювали методом прямої інокуляції зразків (дво- триразове розведення) на м’ясо-пептонному агарі (МПА). Чашки з посівами інкубували при температурі 36⁰С протягом трьох діб.

Визначали загальне мікробне число в 1 мл молока.

Статистичну обробку одержаних в клінічних та лабораторних дослідженнях цифрових  матеріалів проводили за методом Монцевічюте-Ерінгене Е.В. (1964).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Зміни показників крові та молока лактуючих корів після надмірного одноразового навантаження організму нітратами.

Вміст нітратів та нітритів. Розподіл нітратів у крові А, ПЧВ та молоці за фізіологічних умов (вихідний стан) та через чотири години після нітратного навантаження наведено в табл. 1.

Як свідчать дані таблиці, до введення нітратів їх вміст в артеріальній крові був достовірно нижчим у порівнянні з кров’ю ПЧВ (на 27,1 %). Тобто за цих умов молочна залоза виділяє нітрати у відтікаючу кров. Можливо, багато води йде в молоко, тому вміст сухого залишку у відтікаючій крові збільшується. Одночасно встановлено, що нітрати виділяються також з молоком.

Рівень нітритів (Табл. 1) в крові ПЧВ (0,294 мг/л) за фізіологічних умов був достовірно нижчий (на 35,5 %) у порівнянні з вмістом їх в притікаючій до залози крові (0,456 мг/л). Позитивна А-В різниця вказує на виділення їх з молоком в незначній кількості (0,139 мг/л).

Через чотири години після навантаження лактуючих корів нітратами на висоті прояву клінічних ознак отруєння концентрація їх достовірно зросла, як в артеріальній (на 46,39 мг/л), так і у венозній крові (на 41,07 мг/л). Позитивна А-В різниця дорівнює 2,35 мг/л і свідчить про досить активне видалення молочною залозою нітратів із притікаючої крові, а вміст нітратів в молоці за цих умов збільшується на 27,65 мг/л у порівнянні з вихідним станом.