РОЛЬ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Підвищення ролі й значення суду на сучасному етапі зумовлює розгляд багатьох пов’язаних з цим проблем по-новому. Вирішального значення набуває питання про визначення місця і ролі судової практики взагалі в правовій системі України, і, зокрема, в системі джерел права. Судова практика на сьогодні – це, насамперед, носій об’єктивної інформації, що своєчасно сигналізує про ефективність прийнятих законодавцем правових норм та необхідність їх подальшого вдосконалення і розвитку. Відповідно особливу актуальність на сьогодні складають дослідження можливостей судової практики виступати джерелом права в межах української правової системи, що обумовлено багатьма причинами.

За часів тотального панування нормативістського підходу у правознавстві, коли вся юриспруденція виходила з розуміння права як сукупності законів та системи норм, заперечувались будь-які прояви правотворчості в судовій діяльності. Внаслідок цього переважна кількість робіт визначних радянських вчених, за невеликим винятком, містила вагоме ідеологічне навантаження і нещадну критику «буржуазних» теорій, які визнавали за судовою практикою її стабільне місце в системі джерел права.

Різним аспектам судової практики присвятили свої роботи такі відомі правознавці, як Алексєєв С.С., Вишинський А.Я., Вільнянський С.А., Голунський Л.С., Зівс С.Л., Ісаєв М.І., Камінська В.І., Нерсесянц В.С., Сирих В.М., Строгович М.С., Стучка П.І., Тишкевич І.С.,         Шаргородський М.Д., Явич С.І. Значну увагу до фундаментального аналізу поняття судової практики та її ролі в радянській правовій системі приділяли Братусь С.Н., Венгеров А.Б., Ткешеліадзе Г.Г.

Однак, на сьогодні змінилося, насамперед, саме праворозуміння, оскільки на зміну нормативізму прийшло різноманіття правових шкіл і концепцій; зник диктат пануючої ідеології на тенденції в науці і законотворчості; прийшло усвідомлення того, що верховенство права і принцип законності не тотожні поняття; відчувається вплив процесів конвергенції, які захопили світові правові системи; наявна потреба у проведенні ґрунтовної судово-правової реформи в Україні тощо.

Сучасний теоретичний аналіз судової практики здебільшого зустрічається в контексті досліджень, присвячених аналізу судового прецеденту та можливостей його застосування на теренах пострадянських країн, таких провідних правознавців як Богдановська І.Ю., Малишев Б.В., Марченко М.Н., Наумов А.В., Подольська Н.О., Шевчук С.С. Найчастіше вищезазначені можливості також підтверджуються або заперечуються в роботах, в яких аналізується практика конституційних судів, зокрема, у працях таких відомих російських та українських теоретиків і практиків, як Вітрук Н.В., Гаджієв Г.А., Євграфов П.Б., Скакун О.Ф., Тесленко М.В. Однак, комплексні теоретичні дослідження поняття та природи судової практики разом з ретельним аналізом її ролі в системі джерел права України, які б ґрунтувались на чинному національному законодавстві, не провадилися.

В той же час, на нашу думку, результати комплексного дослідження поняття судової практики та її ролі в системі джерел права України в поєднанні з аналогічним загальноєвропейським досвідом здатні допомогти у: а) визначенні нових методів і процедур підвищення ефективності вітчизняного законодавства та здійснення правосуддя; б) створенні реально незалежної судової влади, яка б користувалася непорушним авторитетом у суспільстві і виступала балансом між державними і приватними інтересами; в) пошуку альтернативних шляхів формування позитивного права, яке відстає від суспільних відносин, що динамічно розвиваються, особливо в перехідний період нашої держави; г) притоку оновлюючих ідей до національної науки теорії держави і права, яка донині щільно пронизана нормативістськими стереотипами. Ці умови і потреби свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження.

Окрім вищезгаданих авторів науково-теоретичну основу дослідження складали також праці таких авторів дореволюційного, радянського та сучасного періодів, як Авдюков М.Г.,         Алексєєв С.С., Андріанов К.С., Безіна А.К., Гурвич М.О., Гусарєв С.Д., Демченко Г.В.,      Завадська Л.Н., Козюбра М.І., Корчевна Л.О., Лазарев В.В., Наумов О.В., Оніщенко Н.М., Петражицький Л.І., Стефанюк В.С., Тесленко М.В., Туманов В.О., Цвік М.В., Копиленко О.Л., Зайчук О.В., Тимошенко В.І., а також іноземних правознавців - Елена К., Кроса Р., Мертена Д., Персона Е., Уолкера Р.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до науково-дослідної роботи відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації RK 0102U001597).