ПРОКУРАТУРА І ОРГАНИ ПОЗАВІДОМЧОГО КОНТРОЛЮ: НАГЛЯД І ВЗАЄМОДІЯ :

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Відповідно до п. 9 Перехідних положень Конституції України і статей 19-28 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів - до введення в дію законів, що регулюють дальність державних органів по контролю за додержанням законів. Дія цих положень не обмежена в часі, і тому існують перспективи подальшого існування цієї функції прокуратури, тим більше, що її ліквідація не сприяла б стабілізації обстановки у країні і зміцненню правопорядку.

Отже, на сьогодні не втрачають актуальності питання вдосконалення прокурорського нагляду, а в умовах трансформації українського суспільства виникають нові проблеми, які вимагають теоретичного осмислення і практичного вирішення. Окремі з цих проблем існували і раніше, але протягом тріівалого часу не вирішувались. Однією з них є проблема взаємовідносин між прокуратурою і численними владними структурами, які здійснюють контроль за додержанням різних правових норм і правил у господарській, соціальній та інших сферах життя суспільства. У прокурорському середовищі давно визріла ідея перенести «центр тяжіння» при здійсненні нагляду на те, як ці контрольні структури виконують покладені на них законом обов\'язки. Це дозволило б кардинально вирішити іншу важливу проблему - усунення фактів підміни і дублювання прокуратурою контролюючих органів.

Питання прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів протягом десятиріч були предметом уваги низки науковців. В Україні ними займались такі учені, як Д. Бакаев, Л. Давиденко, Ю. Грошевий, В. Долежан, В. Зеленецький, І. Марочкін, М. Мичко, М. Косюта, О. Михайленко, Ю. Полянський, Д. Постовий, М. Руденко, М. Штефан, Ю. Шемшученко, В. Фінько та ін.

У Російській Федерації ці проблеми у різний час розробляли С. Березовська, О. Берензон, К. Бурмістров, Ю. Винокуров, Т. Добровольська, С. Ємельянов, В. Ломовський, М. Маршунов, В. Розенфельд, В. Рябцев, В. Савицький, В. Скворцов, К. Чернова та ін.

Діяльність органів позавідомчого контролю висвітлювали такі фахівці з адміністративного права і державного управління України та Росії, як О. Андрійко, А. Альохін, О. Агєєва, В. Авер\'янов, В. Бессарабов, Г. Васильєв, Є. Додін, М. Кучерявенко, Н. Коваленко, М. Мельник, Н. Нижник, М. Хавронюк, О. Сушинський, І. Шахов, М. Якимчук та ін.

Попри значний вклад цих науковців у розроблення проблем прокурорського нагляду за додержанням законів органами позавідомчого контролю їх роботи, як правило, не виходили за межі журнальних публікацій або невеликих структурних елементів монографій. Видана у 1975 році 

монографія О. Берензона та Ю. Гудковича в основному складається з переліку контролюючих органів та їх повноважень. У ґрунтовних монографіях В.Бессарабова «Прокуратура и контрольные органы России» (1999) і В. Рохліна «Прокурорский надзор и государственный контроль» (2003) розділи, присвячені органам прокуратури і органам контролю, не взаємопов\'язані між собою.

Наведет обставини і зумовили інтерес автора до проблем як нагляду прокуратури за додержанням законів органами позавідомчого контролю, так і форм взаємодії між ними при здійсненні їх повноважень, що і зумовило обрання теми дослідження.

Зв\'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Одеської національної юридичної академії. Обраний напрям дисертаційного дослідження тісно пов\'язаний з планами науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії відповідно до Державної цільової комплексної програми «Проблеми удосконалення організації і діяльності суду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави (державна реєстрація № 186.0.09931).