Марченко, Наталія Вікторівна. Науково-педагогічна та громадська діяльність А. Г. Погрібного (1960 - 2007 рр.)

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної теми, його хронологічні межі; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження; наведено дані про публікації та структуру дисертації.
У першому розділі «Науково-педагогічна та громадська діяльність А.Г. Погрібного як науково-педагогічна проблема» нами проаналізовано стан дослідження науково-педагогічної та громадської діяльності А.Г. Погрібного в науковій літературі; конкретизовано сутність поняття «науково-педагогічна діяльність».
Опрацьовану наукову літературу за темою дослідження систематизовано за групами: праці педагога-науковця; навчально-методичний доробок професора; довідково-енциклопедичні видання; нормативні документи; спогади колег, вихованців, однодумців; дисертаційні дослідження; статті; інтерв’ю; архівні матеріали.
Наголошено, що для розкриття внеску А.Г. Погрібного в розвиток української освіти, зокрема вищої, проаналізовано наукові праці журналу «Вища освіта України» (2001-2015), «Рідна школа» (Нью-Йорк,1991-2013) та газети «Освіта» (1992-2015), вивчено архівні матеріали, що розкривають особливості професійної діяльності А.Г. Погрібного (Р-1246 ДАК, Ф-166 ЦДАВОУ, архів МОНУ та
8
КНУ імені Тараса Шевченка), та його особисті нотатки (приватний архів сім’ї Погрібних), які містять досі не опубліковану інформацію.
З’ясовано, що статті науковця та інтерв’ю з ним часто зустрічалися на шпальтах популярних видань. Вони мали просвітницький та конструктивний характер і спрямовувалися на покращення і модернізацію навчального процесу, виховання вчителя-патріота та конкурентоспроможного молодого покоління, модернізацію і демократизацію української освіти (підвищення якості освіти, розробку нормативно-правових актів тощо), запровадження національного виховання («Алгоритм Дії», «Державо- і націєтворче покликання освіти в Україні», «…То й мудрість би була своя», «Ще раз про національне виховання» тощо).
Аналіз наукової літератури, дисертаційних досліджень за темою роботи дав можливість визначити, що: біографію педагога вивчали В.Г. Дончик, Г.В. Немченко, О.А. Хоменко, С.В. Шебеліст; окремі аспекти науково-педагогічної діяльності А.Г. Погрібного висвітлювали Г.М. Гримич, Г.І. Дацюк, С.Б. Козак, В.Ф. Святовець, Н.М. Сидоренко, Т.В. Старченко, Д.В. Степовик, М.С. Тимошик, Е.Г. Шестакова, П.С. Щириця; громадську позицію педагога аналізували О.І. Вишневський, О.Є. Гентош, В.Д. Гончар, В.О. Жадько, В.О. Карпенко, П.П. Кононенко, П.М. Мовчан, Р.Ш. Чілачава, І.П. Ющук, В.О. Яворівський та ін.; літературознавчий та публіцистичний доробок професора досліджували Л.В. Боярська, Л.Є. Василик, А.М. Волобуєва, Ю.В. Гайдіна, О.Д. Дмитренко, В.О. Метеуш, О.І. Микитенко, Н.С. Желіховська, Т.В. Старченко та ін.
Аспект науково-педагогічної діяльності вивчався науковцями у кількох напрямах: діяльність А.Г. Погрібного як викладача та завідуючого кафедрою (Г.М. Гримич, Г.І. Дацюк, С.Б. Козак, О.С. Коноваленко, Н.М. Сидоренко, Т.В. Старченко, Д.В. Степовик, М.С. Тимошик, Е.Г. Шестакова, П.С. Щириця); результати діяльності професора на посаді першого заступника міністра освіти України (1992-1994 рр.) (В.С. Брюховецький, С.В. Дзюба, М.Г. Жулинський, О.С. Коноваленко, М.С. Тимошик, О.А. Хоменко, С.В. Шебеліст, В.О. Яворівський); популяризатора спадщини Г.Г. Ващенка (О.І. Вишневський, О.Є. Гентош, О.В. Коваль, Г.Л. Токмань).
Аналіз засвідчив відсутність системного наукового-теоретичного дослідження науково-педагогічної та громадської діяльності А.Г. Погрібного.
Нами також конкретизовано зміст поняття «науково-педагогічна діяльність» шляхом безпосереднього аналізу його компонентів: наукового та педагогічного, психологічного, соціального та функціонального. Підкреслено, що поєднання пошуково-дослідницької з освітньою діяльністю сприяє здобуттю викладачем нових знань про навколишню дійсність, їх застосування з метою формування інтелектуальної людини (студента), яка вміло володіє отриманим у процесі навчання і виховання фактографічним матеріалом, прагне до подальшого саморозвитку і взаємодії із суспільством.
До науково-педагогічної діяльності викладача ВНЗ належать такі елементи: організація освітнього процесу у вищій школі, організаційно-методична робота,
9
науково-дослідна робота, виховна робота зі студентами, підготовка наукових кадрів, оприлюднення наукових доробків, упровадження результатів дослідження.
У висновках до розділу зазначено, що обрана тема дисертаційного дослідження є оригінальною та актуальною для сучасної освіти, а також визначено напрями, що потребують детального наукового вивчення.
У другому розділі «Принципи, тенденції та закономірності розвитку науково-педагогічної та громадської діяльності А.Г. Погрібного» нами висвітлено загальну методику дослідження, обґрунтовано вибір її напрямів, гіпотези та етапів; виявлено основні періоди науково-педагогічної та громадської діяльності А.Г. Погрібного; обґрунтовано принципи, тенденції та закономірності, характерні для кожного з періодів.
На основі методичних рекомендацій Г.І. Артемчука, І.С. Волощука, С.У. Гончаренка, М.П. Кочергана, В.М. Курила, Н.М. Кушнаренко, В.К. Майбороди, О.М. Новікова, В.М. Шейка розроблено загальну методику дослідження, що дала змогу розкрити сутність основних теоретичних питань.
На аналітико-ознайомлювальному етапі дослідження за допомогою методів аналізу, синтезу, класифікації, порівняння та моделювання сформульовано його мету та завдання, визначено предмет та об’єкт дослідження; здійснено бібліографічний пошук наукової та первинної літератури, що відображає тематику дисертації.
На діагностично-пошуковому етапі обґрунтовано припущення та здійснено вибір найважливіших напрямів дослідження. Гіпотеза дисертаційного дослідження ґрунтується на тому, що використання та впровадження науково-педагогічного досвіду, теоретичних розробок та положень А.Г. Погрібного сприятиме збагаченню та поліпшенню підготовки фахівців у вищих навчальних закладах, модернізації та підвищенню якості української освіти.
На третьому концептуально-моделювальному етапі за допомогою біографічного методу, інтерв’ю, періодизації, аналізу та синтезу визначено особливості науково-педагогічної та громадської діяльності А.Г. Погрібного, розроблено її періодизацію та актуалізовано перспективи використання педагогічних ідей ученого для розвитку сучасної освіти в Україні.
Систематизація, аналіз та узагальнення отриманих результатів дослідження проводилися на контрольно-впроваджувальному етапі. Також на цьому рівні сформульовано висновки та пропозиції щодо використання педагогічного досвіду А.Г. Погрібного.
Значну увагу нами приділено аналізу архівних матеріалів та біографічної літератури. Наголошується, що на формування науково-педагогічного та громадського світогляду А.Г. Погрібного, його нестримного бажання до професійного саморозвитку та самовдосконалення, становлення як науковця, педагога, громадського та політичного діяча впливали такі чинники: родинне виховання та приклад батьків; повоєнне середовище, в якому він зростав; система освіти, в умовах якої відбувалося становлення особистості академіка; авторитет учителів та викладачів (А.О. Іщука, М.П. Комишанченка); особисте знайомство
10
з українськими письменниками (Б.Д. Антоненком-Давидовичем, П.Г. Тичиною, О.Т. Гончаром та ін.); дослідження творчих досягнень Б.Д. Грінченка та Г.Г. Ващенка; вивчення освітнього досвіду інших країн; самовдосконалення та самоосвіта протягом усього життя.
На основі використання хронологічного підходу до вивчення життя та творчості А.Г. Погрібного нами виокремлено чотири періоди його науково-педагогічної та громадської діяльності:
1-й період – пошуково-пропедевтичний (1960-1970 рр.). На цей час припадає здобуття педагогічної освіти та застосування отриманих умінь та навичок на практиці (робота учителем української мови та літератури, історії та суспільствознавства). У цей період виявляється й утверджується педагогічний талант, розвиваються професійні та організаторські здібності, спостерігається національна спрямованість поглядів і творчості. Під час навчання в аспірантурі А.Г. Погрібним здійснюються наукові пошуки, які свідчать про багатогранність дослідницьких інтересів, та освоюється журналістська професія.
2-й період – науково-педагогічного становлення (1970-1992 рр.). Робота у напрямі оптимізації освітнього процесу вищої школи (аналіз успішності студентів, підтримка творчої молоді, організація роботи проблемних груп та виховних заходів, розробка інноваційного навчально-методичного забезпечення тощо) і самовдосконалення педагогічної майстерності. Активне поширення знань про багатство української культури у Загребському університеті (1972/1973 н.р.). На цей часовий відрізок припадає зростання наукового потенціалу професора (написання докторської дисертації, розширення тематики досліджень) та кар’єрне зростання (посада завідуючого кафедри української літератури та журналістики). У цей період розпочалася активна громадська та політична діяльність освітньо-просвітницького характеру. Професор обґрунтовує та ознайомлює суспільство з національною концепцією реформування освіти (демократизація, гуманізація та гуманітаризація освіти, запровадження україномовного навчання в усіх навчальних закладах, відкриття національних шкіл тощо).
3-й період – управлінсько-педагогічний (1992-1994 рр.). Активне втілення на практиці розроблених засад реформування освіти незалежної України на посаді першого заступника міністра освіти. Розробка нормативного забезпечення української освіти (накази, концепції, Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»)). Основні напрями діяльності: демократизація, утвердження національного виховання, перехід на україномовне навчання, запровадження обов’язкового вступного іспиту до ВНЗ з української мови, відкриття українознавчих кафедр, упорядкування мережі шкіл у пропорціях відповідно до національного складу населення, гуманізація та гуманітаризація освіти шляхом збільшення кількості годин на викладання суспільно-гуманітарних дисциплін, особливо на природничих спеціальностях, видання українських підручників, підтримка поліваріантності в освіті, розширення меж міжнародного співробітництва. Зазначені ідеї А.Г. Погрібного мали далекоглядну реформаторську
11
спрямованість, оскільки розроблені ним вектори вдосконалення освіти України й на сьогодні є основоположними для її розвитку.
У цей період професор налагоджує співробітництво з українською діаспорою. На її кошти видаються підручники для школи (буквар «Материнка», читанка «Ластівка», «Біла хата» і «Писанка», «Історія України» Д.І. Дорошенка для учнів 7-8 класів тощо), хрестоматія «Українське слово» – перша книга в незалежній Україні, яка містить заборонені за часів УРСР художні твори та їх літературно-критичний аналіз, фінансується закупівля комп’ютерів, заснування педагогічних журналів тощо. Управлінську діяльність перший заступник міністра освіти поєднує з науково-педагогічною в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Українському вільному університеті (м. Мюнхен). Активна управлінсько-педагогічна діяльність А.Г. Погрібного сприяла утвердженню основ національної освіти.
4-й період – педагогічно-просвітницький (1994-2007 рр.). Період науково-педагогічної діяльності як в Україні, так і за кордоном (професор, перший директор факультету україністики УВУ), постійного самовдосконалення, оновлення змісту навчально-методичного забезпечення, розробки нових спецкурсів та розширення кола наукових зацікавлень, чому сприяла робота на посаді провідного наукового співробітника та завідувача відділу української літератури (1994-2000 рр.) в Інституті українознавства при Київському університеті імені Тараса Шевченка. Заснування А.Г. Погрібним Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка, метою якого стало відстоювання засад національно зорієнтованої системи освіти, захист інтересів освітян, поширення педагогічних ідей Г.Г. Ващенка, протистояння негативним тенденціям в освіті (скороченню кількості годин на гуманітарні дисципліни, закриттю сільських шкіл, недотриманню принципу формування мережі шкіл відповідно до національного складу населення тощо). Редагування та видання на кошти пожертв української діаспори творів видатного педагога. Керівництво розробкою новаторських педагогічних концепцій, спрямованих на демократизацію національної освіти та здійснення вкрай важливих реформ. Проводить активну освітньо-просвітницьку діяльність під час головування у Київській міській спілці письменників (відновлює та зміцнює організацію, залучає молодь до Спілки, організовує зустрічі з письменниками, акції поширення їхньої творчості тощо). Вершиною діяльності А.Г. Погрібного стала авторська радіопередача «Якби ми вчились так, як треба», успішності якої сприяв набутий науково-педагогічний та громадський досвід. Радіопередача – це своєрідний діалог із усією, без винятку, Україною. Характерні її особливості: висвітлення актуальних проблем, всеохопність, системність їх дослідження; насиченість фактами; використання професором методу порівняння (думок відомих людей, досвіду країн, історичних подій тощо); логічність викладу; наявний потужний освітньо-виховний вплив; участь слухачів (діалог) в обговоренні проблемних питань, урахування їхньої думки; дискусійний характер; яскраво виражена майстерність лектора-оратора. На матеріалі цього радіоциклу А.Г. Погрібний видав серію публіцистичних книг. Зміст програми «Якби ми вчились так, як треба» був таким прогностичним і
12
далекоглядним, що й на сьогодні залишається актуальним для українців. Про визнання педагогічного таланту свідчить присвоєне шанувальниками з різних частин України, незафіксоване у жодному з урядових документів, звання «народний професор» (2000 р.).
Визначення хронологічних меж кожного періоду пов’язане з виокремленням знакових подій, які стали поштовхом до педагогічних, творчих та суспільно-корисних здобутків А.Г. Погрібного.
У кожному з чотирьох періодів, з метою розкриття етапів становлення професора як педагога та науковця, висвітлення його поглядів на реформування української освіти (у тому числі і вищої) визначено принципи, тенденції, закономірності науково-педагогічної та громадської діяльності А.Г. Погрібного.
Основними принципами науково-педагогічної діяльності професора є: україноцентричність (національна самоідентифікація, незламна національна самосвідомість, беззастережний патріотизм), стійкість поглядів, висока вимогливість до себе, інноваційна спрямованість, несамовита працездатність, наскрізна креативність, максимальна об’єктивність в оцінці фактів, подій та явищ.
До виокремлених тенденцій та закономірностей належать: підпорядкування державної, громадської та педагогічної діяльності втіленню ідей українського патріотизму, боротьба за збереження історичної пам’яті, неперервне фахове самовдосконалення, максимальна зорієнтованість на впровадження власного науково-педагогічного світогляду (підтримка творчої молоді, розробка інноваційного навчально-методичного забезпечення), реалізація особистісно-орієнтованого підходу, освітньо-просвітницьке спрямування громадської діяльності (притаманне усіх чотирьом періодам); здійснення науково-педагогічної діяльності за межами України, теоретичне та практичне втілення розроблених завдань реформування української освіти, розробка та пропагування принципів демократизації, гуманізації та гуманітаризації освіти в Україні (другий – четвертий період); освітньо-просвітницька співпраця з українською діаспорою (третій – четвертий період).
У третьому розділі «Актуалізація та впровадження науково-педагогічних надбань А.Г. Погрібного у модернізацію вищої освіти України» нами проаналізовано науково-педагогічну діяльність педагога; описано його психолого-педагогічний портрет; актуалізовано науково-педагогічні погляди професора в модернізації освіти, зокрема вищої.
Особливості науково-педагогічної діяльності А.Г. Погрібного розкрито за допомогою характеристики її напрямів, зазначених у першому розділі дослідження, та виокремленні провідних рис. Цінним на сьогодні є досвід професора щодо стилю проведення лекцій, які мали таку структуру: зацікавлююча вступна частина; проблемний виклад матеріалу; філософсько-літературне підбиття підсумків (інтарсійне закінчення). Характерними її особливостями стали такі риси: новаторське висвітлення теми, раціональний підбір матеріалу, методична досконалість, логічність побудови та викладу думки, вміння заполонити увагу аудиторії, ведення дискусії, постійне звернення викладача до тексту твору тощо.
13
Значну увагу А.Г. Погрібний звертав саме на особистість студента, розвивав їхні творчі здібності та журналістську майстерність, приділяв значну увагу естетичному вихованню шляхом аналізу творів українських письменників, безпосереднім ознайомленням із красою їхнього стилю та мови, залучав студентів до відвідування музеїв, літературних та ювілейних вечорів, організовував зустрічі з відомими митцями та письменниками-початківцями. У підготовці молодих науковців основну увагу звертав на їх творчі уподобання, не нав’язував власних переконань, намагався допомогти не лише порадами, а й важливими рецензіями. Наукові дослідження оцінював вимогливо та об’єктивно, поважав власну думку дослідників-початківців. Для організаційно-методичної роботи А.Г. Погрібного, як напряму науково-педагогічної діяльності, характерним стало поєднання внутрішньоуніверситетської (кураторство, допомога підшефному курсу кафедри, залучення студентів до участі в наукових конференціях, круглих столах, створення проблемних груп, членство у спеціалізованих радах КНУ імені Тараса Шевченка та Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України тощо) та зовнішньої (участь у центральному правлінні Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, головування у Педагогічному товаристві імені Григорія Ващенка та Київській організації спілки письменників, експертній раді ВАК та раді Малої академії наук) діяльностей. Привернула увагу і надзвичайно плідна науково-дослідна робота А.Г. Погрібного, яка відображена у змісті близько тридцяти монографій та тисячі статей педагогічної, літературознавчої та мовознавчої тематики. З отриманими результатами професор постійно ознайомлював наукову громадськість. Як засвідчує аналіз архівних документів, щонайменше 30 разів на навчальний рік педагог брав участь у міжнародних, загальноукраїнських та інститутських конференціях, круглих столах та семінарах. Науково-видавничий компонент науково-педагогічної діяльності А.Г. Погрібного полягав у розробці, виданні та постійному оновленні навчальних програм, методичних рекомендацій, інноваційних спецкурсів, розділів навчальних підручників з історії української літератури. Професор органічно поєднував усі напрями науково-педагогічної діяльності, надавав однакової ваги її компонентам, що свідчить про високу компетентність та професіоналізм професора. Така всеохопність побудови названого виду діяльності має стати еталоном для викладачів ВНЗ.
Опис психолого-педагогічного портрета А.Г. Погрібного мав на меті розкрити складові еталонні риси особистості, за допомогою яких досягнуто професійних вершин, що можуть слугувати ідеальним образом для самовдосконалення нинішніх та майбутніх поколінь педагогів і науковців. Для представлення об’єктивного портрета А.Г. Погрібного використано: автобіографію, спогади колег, однодумців, вихованців, рідних, а також архівні документи. В основу психолого-педагогічного портрета професора покладено такі характеристики: напрям та сфера педагогічної діяльності; педагогічна майстерність; світогляд; особисті якості; взаємодія з колегами та вихованцями.
А.Г. Погрібний – багатогранна особистість. Як викладач української літератури, досконало володів предметом, вміло застосовував, отримані під час роботи у газетах
14
«Друг читача» та «Літературна Україна» (60-70-ті рр. ХХ ст.), знання журналістської справи з метою підготовки фахівців, цікавився проблемами у галузі українознавства та мовознавства. Найважливішою характеристикою особистості А.Г. Погрібного стало те, що він безмежно захоплювався своєю професією, тому повністю віддавався їй.
У науково-педагогічній діяльності професор керувався гуманістичними принципами. Вони пронизують усе його свідоме життя. Ще у вісімнадцятирічному віці в щоденнику А.Г. Погрібний так визначив своє кредо: «Справжній педагог – це людина, яка любить життя, благословляє оточуючий світ і – найголовніше – шанує людину у безмежному просторі нашого буття, адже покликання педагога – це возвеличити і підняти до небесних висот Лю – ди – ну!».
Він втілював суб’єкт-суб’єктну взаємодію в системі «викладач-студент», що проявлялася у взаємній активності в навчальному процесі, емпатії, толерантності та рефлексивному керуванні діяльністю студентів.
Найважливішим складником педагогічної майстерності А.Г. Погрібного стало досконале знання історії української літератури, методики викладання цього предмета та специфіки студентської аудиторії. Енциклопедичні знання професор використовував з метою всебічного розкриття певної проблеми, щоб показати шляхи її розв’язання та спонукати суб’єктів учіння до власних пошуків. Матеріали лекцій викладав не на основі простого відтворення відомих досліджень, підручників чи посібників, а з елементами дискусійності та власним осмисленням теми.
А.Г. Погрібний постійно займався самоосвітою. Він поповнював свої знання не лише у бібліотеках та архівах України, а й за її межами, стежив за перебігом літературного процесу, появою нових авторів, їхнім неповторним стилем та проблематикою творів. Отримані знання використовував під час оновлення програм з історії української літератури та розробки спецкурсів.
Невід’ємною частиною психолого-педагогічного портрета А.Г. Погрібного є довершене володіння ним педагогічною технікою та ораторським мистецтвом. Літературне мовлення професора характеризується лексичним багатством, образністю, емоційністю, мелодійністю та чіткою літературною вимовою, яка допомагала викладачу найбільш точно передати суть та емоційну наснаженість твору.
Елементом представлення портрета будь-якого педагога є опис його зовнішнього вигляду, загальний аналіз якого розкриває особливості характеру людини та її естетичні вподобання. А.Г. Погрібний мав вишуканий смак. Колеги та друзі професора пригадують цю його любов до вишиванок та розповіді про ті цікаві історії, які з ними пов’язано. Привітна усмішка, як прикметна риса обличчя академіка, виражала любов та повагу до оточуючих і викликала симпатію у студентів, а блакитні очі відбивали порухи душі.
Важливим елементом психолого-педагогічного портрета педагога є розкриття його світогляду та особистісних рис характеру. А.Г. Погрібний мав високоморальні, життєдайні принципи та риси вдачі, керувався гуманістичними переконаннями. Вихованці захоплювалися і поважали його за стійкість життєвих позицій, силу духу,
15
інтелектуалізм та віру в те, що знайти вихід можна з будь-якої ситуації. Для А.Г. Погрібного характерні емоційні (енергійність, життєрадісність, чуйність, лагідність, проникливість, простота, зібраність, уважність), вольові (непоступливість, твердість, самостійність, рішучість, впевненість, сміливість, наполегливість, пунктуальність, ініціативність, цілеспрямованість, самовдосконалення, відповідальність), моральні (чесність, доброзичливість, доброта, добропорядність, щирість, надійність, безкорисливість, скромність, відкритість, делікатність, совісність, працьовитість, шанобливість) та інтелектуальні (активність, допитливість, креативність, кмітливість, результативність, інноваційність) риси характеру.
Описаний нами психолого-педагогічний портрет А.Г. Погрібного є прикладом для розвитку та вдосконалення особистих та професійних рис науково-педагогічних працівників.
Здобутий досвід професора та погляди на розвиток української освіти не втратили своєї цінності і на сьогодні. Залишаються актуальними для модернізації української освіти, зокрема вищої, використання принципів гуманізації, гуманітаризації та демократизації освіти, формування творчої особистості студента та поліваріативності навчально-методичного забезпечення, що поступово втілюється шляхом надання МОН України самостійного права вибору вчителями оригінал-макетів підручників, які подано на конкурс у 2015 році, ліквідація грифів підручників та навчальних посібників для вищої школи. Важливим для розвитку української освіти є запровадження в усіх без винятку навчальних закладах країни національного виховання, яке сприятиме самоідентифікації суб’єктів учіння, вихованню патріотичних почуттів. Часткова реалізація цієї ідеї А.Г. Погрібного здійснюється у Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді (2015 р.)
Отже, врахування досвіду науково-педагогічної та громадської діяльності А.Г. Погрібного сприятиме ефективним перетворенням у сучасній українській освіті.