БОРЩЕНКО ВАЛЕРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження; схарактеризовано методи роботи; розкрито наукову новизну, практичну значущість дисертації; подано дані щодо апробації, впровадження одержаних результатів і структури роботи.
У першому розділі «Теоретичні засади формування організаційної культури майбутніх учителів початкової школи у процесі професійної підготовки» визначено сутність і структуру феномена «організаційна культура майбутніх учителів початкової школи»; уточнено поняття ««професійно-педагогічна культура вчителя початкової школи», «організація», «організаційна культура», «корпоративна культура»; визначено педагогічні умови формування організаційної культури майбутніх учителів початкової школи у процесі професійної підготовки.
Професійна підготовка забезпечує інтеграцію особистості майбутнього вчителя початкової школи із загальною й професійною культурою, яка відбиває соціально-педагогічний стан суспільства, що здійснюється в контексті загальнофілософського розуміння культури.
Зауважимо, що поняття «культура» розглядається науковцями по-різному. Так, філософи (М.Бахтін та ін.) визначають культуру як продукт життєдіяльності людей, які вступають у спілкування, продукт їхнього гуманітарного мислення, співробітництва, взаємообміну цінностями, це «робота самозміни»; культура існує як спілкування, як діалог людей різних культур; як форма вільного вибору особистістю сенсів свого життя і ухвалення відповідальності за свій вибір, свою долю; як творчість, продуктами якої виступають конкретні тексти і твори. Психологи (А.Петровський, М.Ярошевський та ін.) зазначають, що культура – це ступінь досконалості, досягнутий в опануванні тієї чи тієї галузі знання або діяльності, це культура мовлення. У наукових працях педагогів (І. Зязюн, О. Кобенко, Н. Комар, В. Огнев’юк, П. Щербань та ін.) зазначено, що культура є практичним аспектом людської діяльності і вдосконалюється та реалізується в різноманітних видах професійно-педагогічної діяльності. Вона є невід’ємною частиною особистісної культури: розумової, моральної, естетичної, художньої тощо.
На підставі аналізу різноманітних підходів до визначення культури вчителя дійшли висновку, що в ході підготовки майбутніх учителів у вищому навчальному закладі особлива увага повинна приділятися формуванню їхньої загальної культури. Особливо це стосується майбутніх учителів початкової школи, оскільки вони є першими вчителями, які транслюють основи загальної культури молодшим школярам, формують уявлення про норми поведінки в суспільстві і навчальному закладі, сприяють становленню відповідних умінь і навичок їх дотримання. В аспекті дослідження цілком поділяємо твердження науковців (Є. Бондаревська, О. Борисова, С. Кульневич, та ін.), які зауважують, що основний простір професійної діяльності вчителя початкової школи – це навчально-виховний процес у початкових класах, у якому суспільство гарантовано забезпечує розвиток особистості дитини і надання їй допомоги щодо знаходження свого місця у культурі.
Важливою складовою загальної культури вчителя початкових класів виступає професійно-педагогічна культура, яка є якісним новоутворенням його особистості, що допомагає творчо організовувати цілісний педагогічний процес у початковій школі; дає змогу вчителю створювати адекватні уявлення педагогічних ситуацій на підставі рефлексивно-цільового аналізу міжособистісних відносин, спільної діяльності школи, а також соціально-психологічні уявлення про учнів; спрямовувати самокорекцію соціально-пізнавальної активності молодших школярів, наближати її до вимог зони найближчого розвитку; створювати позитивні емоційні умови для планової самоорганізації кожним школярем соціально-пізнавальної діяльності, забезпечити своєчасне входження у світ духовних цінностей (Г.Селезньова, Н.Селезньова).
Професійно-педагогічну культуру майбутніх учителів початкової школи розуміємо як складне динамічне інтегральне утворення, що характеризується сукупністю особистісних і професійних настанов щодо взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу початкової школи, психолого-педагогічних знань щодо особливостей індивідуального і вікового розвитку молодших школярів, практичних навичок і вмінь організації власної діяльності і діяльності учнів, наявністю загальнокультурних цінностей і морально-духовних принципів, що дозволяють їм на високому рівні здійснювати професійну педагогічну діяльність.
Науковцями виокремлюються кілька складових професійно-педагогічної культури вчителя початкової школи, зокрема досліджено його методичну (І. Артем’єва) та естетичну культуру (Л. Гарбузенко), культуру розумової праці (І. Ігнатова), педагогічного спілкування (І. Комарова), технологічну (М. Ніколаєва), комунікативну (В. Садова), валеологічну (Б. Долинський, О. Філіп’єва) інформаційну культуру (І. Смирнова), організаційну (Ш. Амонашвілі, Н. Асташова, JI. Байкова, Н. Кузьмина, А. Маркова, Л. Редько, Ю. Сокольников, Е. Тесля, P. Чумичева) та ін.. Водночас, як бачимо, проблема формування організаційної культури майбутніх учителів початкової школи як важливої складової професійно-педагогічної культури залишається поза увагою науковців.
Володіння організаційною культурою вчителями початкової школи є обов’язковою умовою їхньої соціальної адаптації до реалій сучасної цивілізації, освітнього середовища школи, що функціонує в режимі ефективного розвитку. Водночас спостерігається професійне зростання вчителя як конкурентоспроможного і мобільного спеціаліста, потенційного учасника професійних конкурсів учителів, лідерів в освіті.
Науковці (М. Альберт, М. Мескон, Ф. Хедуори) розглядають організацію як групу людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної, значущої для них мети. Оскільки вчителі початкової школи складають професійну групу людей, то школу розуміємо як організацію, що характеризується усталеними взаємовідносинами між суб’єктами педагогічного процесу (вчителі, учні та їхні батьки, адміністрація), які об’єднані для досягнення загальної мети − навчання і виховання молодших школярів та підготовка їх до навчання в основній школі, метою якої, у свою чергу, є виховання всебічно розвиненої особистості школяра.
Аналіз наукової літератури засвідчив наявність поняття «корпоративна культура», що визначається як спілка усіх членів організації, «корпоративний дух», спільна філософія (У. Оучі, Р. Рютінгер), суміш різних типів організаційних культур і є полікультурним утворенням (В. Гончаров). Зауважимо, що здебільшого поняття «корпоративна культура» і «організаційна культура» використовуються як синоніми, хоча саме існування таких визначень означає розрізнення феноменології, яка стоїть за кожним з них, а саме: а) організація – це система свідомо координованої діяльності двох і більше людей на основі спільної мети, інтересів, форм діяльності тощо; б) корпорація (від пізньолатинського сorporatio) означає договірні об’єднання організацій на основі налагодження горизонтальних вузькогалузевих зв’язків, поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів із централізованим регулюванням, координацією діяльності кожного з учасників та субординацією їх взаємодії.
Мета кожної освітньої установи – знайти власну культуру, сформувати імідж, адаптуватися до ринкових умов і при цьому зберегти найкращі з утворених у педагогічному колективі цінностей. Зважаючи на це, слідом за Г.Хаєтом, корпоративну культуру вчителів розуміємо як колективну цінність, що забезпечує досягнення високих результатів у навчальному процесі початкової школи, визначає характер взаємовідносин, комунікацій між суб’єктами педагогічного процесу, індивідуальний стиль діяльності вчителя початкових класів та загальний корпоративний імідж навчальної установи. Зазначимо, що розвиток корпоративної культури сприяє самостійності вчителів у сфері оволодіння новими освітніми програмами, технологіями і забезпечує перехід на новий рівень компетентності, підвищення кваліфікації вчителів.
Під організаційною культурою майбутнього вчителя початкової школи розуміємо складне особистісне інтегральне утворення, що передбачає наявність знань, умінь і навичок наукової організації праці як своєї, так і дітей молодшого шкільного віку; характеризується сформованістю професійних та особистісних якостей, наявністю педагогічних цінностей, умінь організації міжособистісної взаємодії з молодшими школярами, їхніми батьками та адміністрацією, виробленим стилем поведінки, що підпорядкована загальним цілям навчального закладу, чинним у ньому нормам, звичаям та традиціям.
Педагогічними умовами, що сприяють ефективному формуванню організаційної культури майбутніх учителів початкової школи у процесі професійної підготовки було обрано: усвідомлення студентами теоретичних засад наукової організації праці вчителя; оволодіння студентами засобами організації міжособистісної взаємодії учасників педагогічного процесу; стимулювання розвитку в майбутніх учителів початкової школи вмінь саморегуляції поведінки. Зауважимо, що визначені педагогічні умови розглядалися комплексно, оскільки всі вони впливають у цілому на процес формування організаційної культури майбутніх учителів початкової школи у процесі професійної підготовки.
У другому розділі «Експериментально-дослідна робота з формування організаційної культури майбутніх учителів початкової школи у процесі професійної підготовки» визначено критерії, показники та схарактеризовано рівні сформованості організаційної культури майбутніх учителів початкової школи; розроблено й експериментально апробовано методику діагностування зазначеної якості та модель формування організаційної культури майбутніх учителів початкової школи; подано результати констатувального й формувального етапів дослідження.
Критеріями рівнів сформованості організаційної культури майбутніх учителів початкової школи було обрано знаннєвий (показники: усвідомлення значущості педагогічної діяльності, обізнаність із педагогічними цінностями, наявність знань й умінь з наукової організації праці), діяльнісний (показники: сформованість організаційно-комунікативних та рефлексивних умінь, уміння обирати оптимальну поведінку в конфлікті), емоційно-вольовий (показники: емоційна спрямованість, сформованість морально-вольових якостей, толерантність).
Для діагностики рівнів сформованості організаційної культури в майбутніх учителів початкової школи було розроблено показники оцінки ознак означеної сформованості в балах, а саме: 4 бали – ознака виражена яскраво; 3 бали – ознака виражена середньо; 2 бали – ознака виражена слабко; 1 бал – ознака виражена надзвичайно слабко. Середній бал за сукупністю ознак визначав рівень сформованості організаційної культури майбутніх учителів початкової школи. Відповідно до цього було виявлено 3 рівні сформованості зазначеної культури: 4-5 балів – високий рівень; 2-3,9 балів – середній рівень; 1-1,9 балів – низький рівень.
Високий рівень характерний для студентів, які добре усвідомлюють значущість педагогічної діяльності, позитивно ставляться до навчання і майбутньої професії, що підкріплено стійким інтересом до педагогічних цінностей; вони прагнуть до самовдосконалення, самовираження, самоактуалізації у професії. Майбутні вчителі мають міцні знання й практичні вміння з організації власної діяльності і діяльності молодших школярів, приділяють увагу її плануванню. Студенти цього рівня демонструють яскраво виражені організаційні й комунікативні здібності, а також виявляють творчу ініціативу та активність щодо організаторської діяльності; вони вміють майстерно організовувати колективну навчально-виховну й ігрову діяльність молодших школярів, відчувають задоволення від організаторської роботи; відрізняються вмінням швидко й легко налагоджувати доброзичливі взаємовідносини з довколишніми людьми. Студенти вміють аналізувати минулий досвід, мають стійку схильність до самоаналізу та самооцінки своїх якостей і професійних дій; вони вміло використовують методи психолого-педагогічної оцінки, правильно оцінюють досягнуті результати, вміють виявляти й виправляти наявні помилки у своїй діяльності. У них яскраво виражені емоції, вони характеризуються наявністю стійких професійних й особистісних моральних настанов, відрізняються сформованістю вольових якостей, що сприяє досягненню поставлених цілей у діяльності. У відносинах з довколишніми поводяться толерантно, поважаючи їхню думку, правильно поводяться в конфліктних ситуаціях.
Середній рівень притаманний студентам, які достатньо добре усвідомлюють значущість педагогічної діяльності, у них наявне позитивне ставлення до навчання і майбутньої професії, проте інтерес до цінностей педагогічної діяльності має епізодичний характер; вони спрямовані на педагогічну діяльність, натомість їхні бажання мінливі і здебільшого залежать від обставин; студенти недостатньо обізнані щодо організації власної діяльності і діяльності молодших школярів, приділяють незначну увагу її плануванню. Майбутні вчителі не виявляють відповідного рівня організаційних і комунікативних здібностей, недостатньо активні в організаторській діяльності; в них спостерігаються труднощі під час організації колективної навчально-виховної та ігрової діяльності молодших школярів, вони не відчувають задоволення від організаторської роботи; доброзичливі взаємовідносини налагоджують лише з людьми, які їм подобаються. Студенти цього рівня не враховують у роботі помилок, яких припускалися в минулому, самоаналіз та самооцінка своїх якостей і професійних дій є необ’єктивними, часто завищеними; вони мають поверхневі знання щодо методів психолого-педагогічної оцінки, припускаються помилок в оцінці досягнутих результатів, не володіють навичками корекції власної діяльності. У таких студентів наявні нестійкі емоційні стани, часто змінюється настрій, вони можуть поступитися своїми професійними й особистісними моральними настановами, досягнення мети зазвичай вимагає від них значних вольових зусиль. У відносинах з довколишніми поводяться здебільшого некоректно, наполегливо відстоюють власну думку, незважаючи на думки інших людей, у разі виникнення конфліктних ситуацій переважно займають роль суперника.
Низький рівень характерний для студентів, які не усвідомлюють значущості педагогічної діяльності, нейтрально ставляться до навчання і майбутньої професії, не виявляють інтересу до формування педагогічних цінностей; не прагнуть до самовдосконалення, самовираження, самоактуалізації у професії, до здобуття нових знань. Майбутні вчителі мають слабкі знання, в них не розвинені практичні вміння з організації власної діяльності і діяльності молодших школярів, її планування. У студентів цього рівня організаційні і комунікативні здібності недостатньо розвинені, вони виявляють пасивність в організаторській діяльності, до виконання справи ставляться безініціативно; організовувати колективну навчально-виховну й ігрову діяльність молодших школярів можуть лише під керівництвом викладача (учителя) методом випробувань і помилок, організаторська робота не приносить їм задоволення; у стосунках з довколишніми поводяться імпульсивно, подекуди не вміють стримувати себе. Майбутні вчителі не вміють аналізувати минулий досвід, не володіють уміннями самоаналізу та самооцінки своїх якостей і професійних дій; відчувають значні труднощі у використанні методів психолого-педагогічної оцінки, необ’єктивно оцінюють досягнуті результати, потребують допомоги з боку викладача, зазнають ускладнення у виявленні й виправленні помилок у своїй діяльності. Такі студенти рідко виражають свої емоції, проте відрізняються тим, що часто ображаються на інших людей, характеризуються несформованістю стійких професійних й особистісних моральних настанов, вольових якостей, не докладають особливих зусиль у досягненні поставлених цілей у діяльності. У разі виникнення конфліктних ситуацій обирають позицію пристосування до інших.
Для визначення рівнів сформованості організаційної культури майбутніх учителів початкової школи було обрано діагностувальні методики: анкети, розроблені автором дослідження; орієнтовна анкета В.Смєкалова, М.Кучера; картка оцінки сформованості педагогічних цінностей; картка самооцінки рівня володіння знаннями й уміннями організації діяльності; діагностика ефективності педагогічних комунікацій (модифікований варіант анкети О.О.Леонтьєва); експрес-діагностика організаторських здібностей; тест Томаса; тест онтогенетичної рефлексії; тест емоційної спрямованості; тест оцінки наявності вольових якостей за методикою О. Вострикова; шкала оцінки прояву професійних і психологічних моральних якостей (за Н.Кузьміною); тест комунікативної толерантності (В.Бойко).
Результати констатувального етапу експерименту було обчислено за середньоарифметичними даними, що дозволило визначити наявні у студентів рівні сформованості організаційної культури: у більшості студентів організаційна культура виявилася на низькому (40,3 % респондентів ЕГ і 37,8 % КГ) і середньому (40,7 % студентів ЕГ та 42,6 % групи КГ) рівнях, лише 19 % майбутніх учителів ЕГ і 19,6 % КГ виявили високий рівень сформованості організаційної культури.
У дослідженні було розроблено експериментальну модель формування організаційної культури майбутніх учителів початкової школи, що містить мету, складові, етапи, педагогічні умови та засоби їх реалізації, критерії і результат.
Цілеспрямована робота з формування організаційної культури майбутніх учителів початкової школи здійснювалась із студентами експериментальної групи впродовж трьох років (2-4 курси) в ході викладання таких дисциплін, як «Педагогіка», «Психологія», «Основи педагогічної майстерності», «Методика виховної роботи», «Філософія», «Культурологія» та спецкурсу «Основи формування організаційної культури майбутніх учителів початкової школи», а також у позааудиторній діяльності студентів.
Метою першого – ознайомлювального етапу було набуття студентами необхідних знань щодо професійно-педагогічної й організаційної культури вчителя початкової школи в загальноосвітньому навчальному закладі. На цьому етапі (2-й курс) упроваджувався спецкурс «Основи формування організаційної культури майбутніх учителів початкової школи», що передбачав набуття майбутніми вчителями необхідних знань щодо професійно-педагогічної й організаційної культури вчителя початкової школи в загальноосвітньому навчальному закладі. Засобами виступали лекції, семінари, диспути, дискусії, міні-лекції, які ґрунтувалися як на поданні навчального матеріалу викладачем під час спецкурсу, так і передбачали самостійну пошуково-дослідницьку діяльність студентів.
У ході лекцій вирішувалися такі завдання, як: розгляд основних понять («професійна культура», «педагогічна культура», «професійно-педагогічна культура», «організаційна культура», «наукова організація праці»), визначення ролі організаційної культури, емоційної саморегуляції у професійній діяльності вчителя початкової школи. Увага студентів акцентувалася на тому, що майбутній учитель початкової школи повинен уміти надавати підтримку дитині в її саморозвитку, виявляти турботу про комфортабельні умови її життєдіяльності у школі; захищати і забезпечувати свободу і права дитини, допомагати у вирішенні індивідуальних проблем, захищати культурну ідентичність дитини незалежно від національності тощо.
Здобуті знання закріплювалися на практичних заняттях, де активно виконувалися вправи («Зіткнення позицій», «Я та інші», «Контраст»), дискусії («Сучасний учитель початкової школи – який він?»), тренінги («Комунікативне спілкування»), рольові ігри («Конфлікти в початковій школі»), захист проектів («Моя школа майбутнього»).
Другий – основний етап був спрямований на формування практичних умінь з наукової організації праці, організації міжособистісної взаємодії, саморегуляції поведінки. З огляду на те, що часу на викладання спецкурсу відведено недостатньо, до проведення експериментальної роботи було залучено викладачів з педагогіки, психології, культурології, з якими попередньо було проведено відповідну роботу. Так, на заняттях з культурології поглиблювалися знання студентів щодо різноманітності культури різних народів, особливостей культури. Студенти готували міні-лекції щодо культури, традицій і обрядів, які панують у сім’ях мусульман, євреїв, болгар, гагаузів, народів Кавказу тощо, в ході яких наголошували на тих звичаях, які особливо слід приймати до уваги (відносини у сім’ях, ставлення до старших, жінок і т. ін.). На практичних заняттях обговорювалися ситуації («У нашому класі новенький хлопчик-мусульманин (єврей, болгарин, грузин)…», «Діти насміхаються над дівчинкою з глибоко релігійної сім’ї»), у позааудиторний час проводився «Фестиваль народів світу», де студенти представляли різні культури, демонстрували особливості привітання, поведінки у сім’ї, школі, національні традиції й обряди.
На заняттях з педагогіки значна увага приділялася питанням культури спілкування майбутніх учителів початкової школи. Так, зі студентами було проведено бесіду «Магія слова», метою якої було систематизувати й узагальнити знання майбутніх учителів початкової школи про залежність поведінки людини від звичних форм мовлення. Підсумком виступила розробка «Правила взаємодії вчителя з учнями». На практичних заняттях проводилися різноманітні вправи, рольові ігри («Обвинувачі і захисники», «Організаційний момент уроку»), розігрувалися педагогічні ситуації.
Також у ході викладання педагогіки увага приділялася набуттю вмінь науково організовувати свою працю. Так, студентам було запропоновано завдання окреслити «коло нашого життя», що передбачало навчити студентів правомірно розподіляти час і на працю і на відпочинок. У ході самостійної роботи майбутні вчителі початкової школи складали «Азбуку організованості», розробляли «Правила поведінки у школі», пам’ятки для молодших школярів «Як треба працювати».
На заняттях з психології студенти вчилися регулювати свої емоції за допомогою ігор «Влаштуй істерику», «Ваш вихід, маестро…» (порівнювались емоційні стани в ситуації уваги/неуваги до себе, набувався досвід змістовного спілкування), «Відкритий конфлікт» (де студенти вчилися правильно поводитись у конфліктних ситуаціях і вирішувати їх).
Для самостійної роботи майбутнім учителям було запропоновано розробити сценарій, підготувати і провести свята («Золота осінь», «День Святого Миколая», «Різдвяні вечори», «Юний захисник Вітчизни», «Матусин День», «Ми – спортивна сім’я» і т. ін.). З метою закріплення отриманих знань, умінь і навичок щодо організаційної культури було проведено «Брейн-ринг», конкурс «Командос».
Третій, практико-орієнтований етап передбачав застосування студентами здобутих знань, умінь і навичок безпосередньо в умовах загальноосвітнього навчального закладу під час проходження шкільної педагогічної практики, у ході виконання індивідуальних навчально-дослідницьких завдань. Майбутні вчителі початкової школи контактували з учителями початкової ланки освіти, переймали в них досвід професійної діяльності, спілкувались із батьками молодших школярів, що сприяло формуванню їхньої організаційної культури. Водночас практика допомагала студентам визначити позитивні і негативні боки майбутньої професії, глибше усвідомити значущість розвитку своїх організаторських, комунікативних, рефлексивних та інших якостей, необхідних у професійній діяльності, зважаючи на організаційну культуру, що панує в навчальному закладі. Зазначимо, що на настановній конференції студенти отримали завдання, які вони повинні були відобразити в педагогічному щоденнику, а саме: визначити настрій класу, окремих учнів перед початком уроку, простежити за змінами настрою класу упродовж уроку; дати розгорнуту характеристику стилю спілкування вчителя і молодших школярів; схарактеризувати стиль неформального спілкування у класному колективі; методом бесіди виявити інтереси учнів, пов'язані зі спілкуванням; за зовнішнім виглядом учня відтворити його психологічний настрій; під час бесіди з учнями визначити й описати їхній емоційний стан, а також реакцію на спілкування з Вами; змоделювати можливі наслідки якоїсь конкретної ситуації; проаналізувати урок, виховний захід, звертаючи особливу увагу на організаційні моменти; визначити організаційну культуру навчального закладу; схарактеризувати відносини між членами шкільного колективу, учнями і вчителями, вчителями і батьками молодших школярів; описати традиції, що панують у навчальному закладі, оформлення школи, фойє, класних кімнат тощо.
Після проходження педагогічної практики відбулася підсумкова конференція, де обговорювалися різні питання щодо організаційної культури, що сприяло виявленню наявних прогалин у знаннях майбутніх учителів початкової ланки освіти щодо організаційної культури, спрямовувало на вдосконалення своєї організаційної культури тощо.