Демінська Лариса Олексіївна. Аксіологічні засади професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження обраної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу та методи дослідження, його методологічну й теоретичну основи; подано концепцію дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження; наведено дані про апробацію й впровадження результатів дослідження; публікації та структуру й обсяг дисертації.
У першому розділі – «Методологія дослідження аксіологічних засад професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання» – розкрито становлення та розвиток аксіології як галузі наукового звання; проаналізовано базові поняття дослідження; подано концепцію дослідження аксіологічних засад професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання; висвітлено принципи професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання на засадах аксіології.
Теоретичний аналіз становлення та розвитку аксіології свідчить, що як наука про систему цінностей вона починає свій розвиток з XVII століття. Саме поняття «цінність» сприяло осмисленню та дослідженню природи цінностей, їх місця в житті суспільства та структурі ціннісного світу. Проблему цінностей розглядали вчені різних галузей знань: філософії, педагогіки, психології, історії, етики та інших. Особливу увагу привертають філософські праці М. О. Бердяєва, Г. Гегеля, І. Канта, П. Лапі, Р. Г. Лотце, В. П. Тугарінова, М. Шелера. За час становлення аксіології відбувалося формування різних систем цінностей, таких як: об’єктивні, суб’єктивні, загальнолюдські, національні, громадянські, сімейні, особистісні, професійні тощо.
Теоретичний аналіз наукових джерел показав, що реалізація аксіологічного підходу в освіті пов’язана з розвитком педагогічної аксіології, що вивчає ціннісні орієнтації вчителя, систему педагогічних цінностей, ціннісні потреби й інтереси, що регулюють мотиваційно-ціннісну сферу педагога в професійній діяльності. У сучасній педагогічній науці та практиці пріоритетними цінностями є цінності гуманістичної, толерантної та етичної спрямованості.
У галузі фізичного виховання великого значення набуває розвиток цінностей фізичного виховання, які розглядаються як накопичений людством досвід використання засобів фізичного виховання з метою фізичного вдосконалення, оздоровлення й організації здорового способу життя. Зроблено висновок, що професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів фізичного виховання на засадах аксіології передбачає не тільки оволодіння знаннями щодо основних положень аксіології, педагогічних та професійних цінностей, але й їхнє розуміння,
усвідомлення, привласнення та прояв у професійних та життєвих ситуаціях та діях.
Теоретичний аналіз базових понять дослідження дозволив класифікувати їх у чотири групи, а саме: поняття, що характеризують систему освіти: «культура», «освіта», «професійна освіта», «вища освіта»; поняття, що характеризують професійну підготовку та професійну діяльність вчителя: «навчання», «професія», «професійна підготовка», «професійно-педагогічна підготовка», «виховання», «розвиток»; поняття, що характеризують професійну підготовку вчителя фізичного виховання: «фізкультурна освіта», «фізичне виховання», «фізична культура», «фізичний розвиток»; поняття, що характеризують професійну підготовку і професійну діяльність вчителів фізичного виховання на засадах аксіології: «оздоровча фізична культура», «здоров’я», «здоровий спосіб життя», «здоров’язбереження», «здоров’язбережувальні технології».
Аксіологічний підхід в освіті розглянуто як: умови формування ціннісного соціального інституту та суспільних цінностей, що відповідають вимогам сучасного життя та можуть бути застосовані в суспільній діяльності (В. О. Огнев’юк); методологічні основи гуманістично-орієнтованої педагогічної освіти, спрямованої на формування гуманних професійно-ціннісних орієнтацій майбутнього вчителя в процесі його підготовки у вищому навчальному закладі (Н. О. Гущина); підхід, що дозволяє розглядати людину як найвищу цінність суспільства (Г. М. Левашова); ціннісне сприйняття дійсності, усвідомлення особистості як цінності, що дозволить людині повноцінно розвивати культурний потенціал своєї особистості (Ж. Л. Козіна); умова формування системи професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів (С. О. Хазова); умова формування в студентів духовних, гуманістичних і ціннісних якостей (М. Г. Племенюк); умова та засіб для педагога-початківця розвитку своєї педагогічної майстерності та використання повного потенціалу власних педагогічних ресурсів для активної участі в навчально-виховному процесі сучасної школи (Н. А. Асташова).
Вивчення досвіду використання аксіологічного підходу до професійної підготовки майбутніх учителів дозволив розглянути аксіологічні засади професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання, як цілісну комплексну систему, що відображає наукові положення, покладені в основу професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання (концепція підготовки), їх структурно-технологічну (структура компетентності і модель) та організаційно-методичну (зміст, форми, методи, засоби) складові реалізації. Метою впровадження аксіологічних засад є формування аксіологічної компетентності вчителя фізичного виховання.
Дослідження аксіологічних засад професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання ґрунтується на таких підходах до дослідження обраної проблеми як: аксіологічний, компетентнісний, системний, культурологічний та особистісно-орієнтований. У дисертації розкрито їх зміст.
У процесі дослідження було зроблено висновок, що професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів фізичного виховання на засадах аксіології ґрунтується на таких принципах: загально педагогічних, фізичного виховання та аксіологічних. До загально-педагогічних відносимо такі принципи: науковості; послідовності; доступності; систематичності; цілеспрямованості; гуманізації освіти; творчої спрямованості навчального процесу; індивідуального підходу; зв’язку навчання з практичною діяльністю; національного виховання; самостійності у навчанні; мотиваційного забезпечення навчального процесу. До принципів фізичного виховання, що відображають особливості підготовки вчителя фізичного виховання, відносимо принципи: вікової адекватності особистості процесу фізичного виховання; індивідуалізації навантаження; поступового збільшення тренувальних впливів на організм людини; системного чергування навантаження й відпочинку; неперервності; оздоровчої, лікувальної та адаптивної спрямованості фізичного виховання; всебічного, гармонійного розвитку організму та особистості; зв’язку фізичного виховання з навчальною діяльністю. До аксіологічних принципів, які розкривають особливості професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання на засадах аксіології, відносимо принципи: ціннісного ставлення вчителя до учнів; аксіологічного підходу вчителя до педагогічного процесу; ціннісного ставлення вчителя до професійної діяльності; реалізації педагогічних цінностей; реалізації професійних цінностей; значущості ціннісних орієнтацій вчителя фізичного виховання.
У другому розділі – «Теорія та практика професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання на засадах аксіології» – подано історико-педагогічний аналіз розвитку фізичного виховання в аксіологічному вимірі; розглянуто проблеми професійної діяльності та підготовки сучасного вчителя фізичного виховання на засадах аксіології в педагогічній теорії; досліджено аксіологічну спрямованість професійно-педагогічної підготовки вчителів за кордоном; проаналізовано аксіологічну спрямованість змісту професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання в Україні.
У розділі здійснено історико-педагогічний аналіз етапів розвитку фізичного виховання, визначених Т. Ю. Круцевич, в аксіологічному вимірі. Такий аналіз засвідчив, що кожний історичний етап розвитку фізичного виховання обумовлюється змінами ціннісних орієнтацій суспільства щодо вимог до фізичного розвитку людей та їхньої готовності до професійної та військової діяльності. Зокрема, на першому етапі розвитку фізичного виховання (первісне суспільство) ціннісні орієнтації були спрямовані на уміння людини виживати в суворих кліматичних і життєвих ситуаціях, яке вимагало розвитку таких фізичних якостей як: сила, влучність, витривалість, швидкість, стрибучість, координація рухів, гнучкість, пластика а також уміння здійснювати захисні й атакуючі рухи. На
другому етапі, (в Античні часи), ціннісні орієнтації суспільства були спрямовані на розвиток нових видів спорту, які потребували від людини таких фізичних якостей: швидкість (біг і плавання); влучність, сила рук (стрільба з лука); сила рук, загальний фізичний розвиток (метання списа та диска); сила, витривалість, володіння прийомами боротьби (рукопашний бій); фізична сила (управління колісницею); стрибучість (стрибки в довжину); гнучкість, пластичність, координація рухів (акробатичні вправи, театральні та бойові танці). На третьому етапі, в епоху Середніх віків (V–XVII ст.ст.), основні ціннісні орієнтації суспільства були спрямовані на фізичну підготовку воїнів до кінного спорту, боротьби, стрільби з вогнепальної зброї, бігу, стрибків, плаванню, веслуванню, володінню мечем і шаблею, лицарських турнірів. Учені та мислителі в цей час приділяли велику увагу вихованню здорових дітей, розвитку гуманізму й моральних якостей людини. На четвертому етапі, XVII–XVIII ст.ст., ціннісні орієнтації суспільства спрямовано на формування фізичних якостей «джентльмена», які вимагали від чоловіків систематичних занять фізичними вправами, верховою їздою, фехтуванням, боротьбою та танцями. На цьому етапі відбулося створення народних шкіл для сільських дітей, у яких ціннісне значення для розвитку фізичних якостей людини мали національні традицій. П’ятий етап, кінець XVIII – початок XX століття, характеризувався тим, що для суспільства цінності набувало використання педагогічного й наукового досвіду з метою створення систем фізичного виховання; медичного контролю за людьми, які займаються фізичними вправами або беруть участь у спортивних змаганнях; урахуванням вікових та фізіологічних особливостей людини при складанні фізичних вправ та загартуванні. На шостому етапі, з початку XX століття до 90-х років XX століття, ціннісного значення для суспільства набуває формування теорії та практики фізичного виховання, класифікації системи виконання фізичних вправ, розуміння характеру дії рухів на стан організму. На сьомому етапі, з другої половини XX століття й дотепер, суспільною цінністю стає педагогічна наука в галузі фізичного виховання, спрямована на становлення фізичного виховання спрямованого на розвиток та охорону здоров’я людини, її фізичних якостей та можливостей як головних цінностей людського життя.
Теоретичний аналіз проблеми професійної діяльності та підготовки сучасного вчителя фізичного виховання на засадах аксіології в педагогічній теорії виявив, що сучасні дослідження спрямовані на збереження, формування, розвиток та відновлення фізичного, духовного та психологічного здоров’я учнів (М. В. Карченкова, Т. І. Поніманська); реалізацію здоров’язбережувальних завдань сучасної системи освіти; формування професійної компетентності вчителя фізичного виховання (М. Т. Данилко); гуманістичного (В. М. Кряж), толерантного (А. М. Гур’янов) та етичного (Л. Л. Хоружа) ставлення до учнів; використання вчителем фізичного виховання методів діагностики фізичного розвитку учнів (О. Д. Кузнецова, Д. Є. Воронін); творчого підходу до педагогічного процесу
(C. О. Сисоєва, О. А. Ігнатова, В. К. Геберт) та реалізації індивідуального підходу до учнів (І. Д. Бех, О. М. Іонова), що дозволяє зробити урок фізичного виховання більш цікавим для учнів (А. К. Маркова, Є. М. Гогунов); залучити учнів до здорового способу життя (М. В. Козуб); сприяти зацікавленості учнів у використанні методів фізичного виховання у своєму житті для розвитку фізичних та особистісних якостей (О. Ф. Жуков). Важливе значення у професійній діяльності вчителя фізичного виховання мають його ціннісні орієнтації та мотивація щодо використання аксіологічного підходу до педагогічного процесу (В. О. Огнев’юк, М. М. Окса), а також мотивація до професійної самоосвіти, саморозвитку та самореалізації (П. Ф. Лесгафт, Ю. О. Іоакіміді, А. В. Грибова).
Аналіз аксіологічної спрямованості освітніх систем Європейського Союзу (Великобританії, Франції, Німеччини, Фінляндії) та США дозволив визначити основні ціннісні орієнтації педагогічної системи та процесу професійної підготовки вчителя кожної країни. Система освіти у Великобританії має ціннісний та гуманістичний характер, велику увагу приділено всебічному розвитку учня та вихованню його особистісних якостей. У процесі професійної підготовки вчителя важливого значення набуває формування рефлексії, педагогічної майстерності, креативності, моральних якостей та культури спілкування з учнями. Ціннісними орієнтаціями системи освіти Франції є професіоналізм і професійна компетентність учителя, а саме: духовна та етична зрілість, наявність гуманістичного світогляду, мобільність, працьовитість, відповідальність, творчий підхід до професії, толерантність, прагнення до дослідницької діяльності та самовдосконалення. У професійній підготовці майбутніх учителів важливого значення надають технології індивідуального навчання та використанню нових інформаційно-комунікаційних засобів навчання. В освітній системі Німеччини особливу увагу приділено інтелектуальному розвитку особистості учнів та їх підготовці до адаптації у світі праці, формуванню в них громадської самосвідомості, вихованню національних цінностей. У педагогічній системі Німеччини актуальним є формування теоретико-методологічного й професійно-практичного компонентів професійної компетентності вчителя, його креативності, рефлексивності, інноваційності та толерантності. Традиційна гуманітарна спрямованість педагогічної системи Фінляндії знаходить своє втілення в ідеях вільного виховання, у концепції індивідуалізації навчання, повній інтеграції дітей зі спеціальними потребами в загальну шкільну систему, а також у виховній роботі з батьками. Головною особливістю фінської педагогічної системи є ціннісне ставлення до кожного учня, прагнення до всебічного розвитку, навчання та виховання учнів. Професійна підготовка майбутніх учителів у Фінляндії ґрунтується на таких підходах, як: функціональний, особистісний, культурологічний та віртуальний. Освітні тенденції США орієнтовані на формування культури особистості вчителя, технологізацію та наукову спрямованість навчання, посилення творчого компонента в навчанні,
гуманізацію, самореалізацію вчителя й учня та на демократизацію освіти. Для американської системи вищої освіти характерні принципи гуманізації та індивідуалізації навчання.
Аналіз аксіологічної спрямованості змісту професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання в Україні показав, що у процесі професійно-педагогічної підготовки не повною мірою формуються поняття ціннісних орієнтацій вчителя фізичного виховання; аксіологічні знання, їх розуміння та усвідомлення, вміння щодо їх реалізації та не приділяється увага педагогічному супроводу процесу привласнення гуманістичного світогляду, толерантного та етичного відношення майбутніх вчителів фізичного виховання до здоров’я та особистості учнів; не в повному обсязі вивчаються методи діагностики рівня стану фізичного, психологічного та духовного здоров’я учнів; не здійснюється цілеспрямоване формування вмінь використовувати творчий підхід у професійної діяльності для збереження, формування, розвитку та відновлення фізичного, духовного та психологічного здоров’я учнів різного шкільного віку; не відбувається цілеспрямованого формування мотивації студентів до професійної діяльності на засадах аксіології, повного усвідомлення й привласнення ціннісних орієнтацій щодо збереження здоров’я та особистості учнів як головних цінностей педагогічного процесу.
У третьому розділі – «Концептуальні основи аксіологічно-спрямованої професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання» – обґрунтовано структуру аксіологічної компетентності вчителя фізичного виховання; подано концепцію та структурно-компоненту модель професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання на засадах аксіології; встановлено критерії та розкрито методику визначення рівня сформованості аксіологічної компетентності майбутніх учителів фізичного виховання.
Важливими складовими здоров’я дітей шкільного віку є: фізичне здоров’я, що відображає фізичний розвиток та розвиток рухових якостей учнів, відсутність захворювань та функціональних порушень організму (Т. Ю. Круцевич); психологічне здоров’я, що відображає стан психічної сфери, основою якого постає загальний душевний комфорт, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію учнів та їх індивідуально-особистісні відносини (В. В. Третьяков, О. Г. Фурманов); духовне здоров’я, що відображає прийняття особою учнів пріоритетності загальноосвітніх цінностей; наявність в учнів позитивного ідеалу відповідно до національних, духовних традицій (В. М. Оржеховська) та гуманістичних ідеалів (В. П. Горащук, С. В. Кириленко).
Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів фізичного виховання спрямована на формування педагогічних та професійних цінностей. До педагогічних цінностей віднесено: гуманізм, норми педагогічної етики та толерантність. До професійних цінностей – професійний інструментарій учителя фізичного виховання щодо використання сучасних засобів фізичного виховання, які дозволяють спрямовувати його професійну діяльність на збереження, формування, розвиток та відновлення здоров’я учнів.
У процесі дослідження обґрунтовано структуру аксіологічної компетентності вчителя фізичного виховання, що містить мотиваційний, когнітивний, педагогічний та професійний компоненти. Мотиваційний компонент відображає сформованість мотивації до професійної діяльності на засадах аксіології, що передбачає
використання аксіологічного підходу в педагогічному процесі та у власному професійному розвитку відповідно до педагогічних та професійних цінностей. Когнітивний компонент відображає оволодіння студентами аксіологічними знаннями, розумінням та усвідомленням основних положень аксіології. Педагогічний компонент відображає оволодіння студентами знаннями про педагогічні цінності, їх розуміння та усвідомлення, а також привласнення педагогічних цінностей та вміння їх реалізовувати в педагогічній практиці. Професійний компонент відображає оволодіння студентами знаннями професійних цінностей, їх розуміння та усвідомлення, привласнення професійних цінностей та вміння використовувати у професійної діяльності.
Провідною концептуальною ідеєю дослідження є положення про те, що професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів фізичного виховання на засадах аксіології передбачає не тільки оволодіння ними аксіологічними знаннями та вміннями, педагогічними та професійними цінностями, необхідними для професійної діяльності, але й їх розуміння, усвідомлення та привласнення особою майбутнього вчителя як норми власної професійно-педагогічної дії та особистісного життя. Педагогічні та професійні цінності без привласнення їх особою вчителя лишаються лише орієнтирами, які не завжди реалізуються в професійної діяльності та поведінці вчителя.
У процесі дослідження було розроблено структурно-компонентну модель професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання на засадах аксіології, що містить такі складові: цільову; ціннісної зорієнтованості; теоретико-методологічну; змістово-процесуальну; критеріально-результативна (рис. 1). Цільова складова моделі відображає мету професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання на засадах аксіології — формування аксіологічної компетентності. Складова ціннісної зорієнтованості містить концептуальні положення дослідження щодо ціннісного підходу вчителя фізичного виховання до здоров’я та особистості учнів. Теоретико-методологічна складова відображає компоненти аксіологічної компетентності вчителя фізичного виховання (мотиваційна, когнітивна, педагогічна та професійна), методологічні підходи до професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання на засадах аксіології та принципи формування аксіологічної компетентності. Змістово-процесуальна складова моделі розкриває зміст, форми та методи професійно-педагогічної підготовки на засадах аксіології, зокрема організацію педагогічної практики на засадах аксіології. Критеріально-результативна складова моделі відображає критерії оцінювання рівня сформованості