Мацук, Людмила Олександрівна. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до правового виховання молодших школярів

Короткий зміст

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання, охарактеризовано методи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, а також апробацію та впровадження результатів.
У першому розділі – “Теоретичні засади підготовки майбутніх учителів початкових класів до правового виховання молодших школярів” –проаналізовано теоретико-методологічне спрямування професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя до правового виховання молодших школярів, розкрито його соціально-педагогічні засади як чинника формування особистості, обгрунтовано шляхи підготовки вчителя до правового виховання школярів, визначено педагогічні умови його функціонування; зміст відбиває не тільки констатуючі дані про стан і механізми освітнього вузівського процесу, а й окреслює пріоритетні напрями його подальшого розвитку.
Осмисленню змісту філософських засад виховання особистості з дотриманням її основних прав і свобод сприяв різнобічний аналіз суспільно-педагогічних поглядів Г.Сковороди (досягнення необхідного рівня правомірної поведінки всіх суб’єктів правовідносин є неможливим без їх правового виховання і правового навчання, і безперечним є те, що розпочинати правове виховання і навчання членів суспільства як суб’єктів правовідносин необхідно якомога раніше); К.Ушинського (свобода як потреба душі – максима, яка зумовлює цивілізаційний поступ нації, суспільства в умовах відповідного способу життя); М.Вентцеля (принципи самооцінки дитинства, формулювання кодексу прав дитини, який не втратив своєї актуальності з 1918р.); С.Русової (демократизація людини – це не “дозвіл” ззовні, а внутрішнє усвідомлення своїх прав і свобод, а відтак і відповідальності); А.Макаренка (трактування захисту особистості від насилля чи свавілля; розвитку гідності, формування етики поведінки); В.Сухомлинського (етико-педагогічні переконання, етичні й антрополого-педагогічні концепції індивіда з цілісним відображенням його громадянської позиції; уявлення про етико-моральну красу людини, її духовні устремління, які є специфічним відображенням дійсності) та ін. Доведено, що в парадигмальних ідеях, зумовлених змістом соціалістичних ідеалів, проблеми правового виховання не знайшли свого належного висвітлення. Засвоєння сучасною дитиною демократичних вартостей зумовлюватиме її відкритість до надбань європейської та світової культури, перманентне уточнення вартостей, вміле виокремлення засадничих ідей, утверджених століттями і тих, які є об’єктивною даниною часу.
Актуалізовано прогностичне обгрунтування тенденцій та моніторингу змін параметрів стану підготовки вчителя та відповідних результатів його діяльності з дітьми, які можна розглядати як доказ доцільності впровадження запропонованої в дослідженні системи.
Функції сучасної філософії професійної педагогічної освіти й теоретичні основи інтегрування змісту і форм повідомлення наукових знань студентам почасти досліджено вченими. Відповідно інтегративні процеси визнано засобом функціонування міжпредметних зв’язків; об’єднання навчальних матеріалів навколо визначальних наукових ідей, понять; координування педагогічного процесу для усунення недоцільного дублювання змісту й утвердження принципу логічно обгрунтованої послідовності викладання фахових дисциплін; забезпечення комплексності професійної освіти, коли інформація однієї дисципліни є підгрунтям для опанування іншої шляхом практикування комплексних лекцій, практичних і семінарських занять тощо.
Важливими для дослідження вважаємо обґрунтовані вченими аспекти педагогічного інтегрування (С.Архангельський, М.Берулава, С.Васильєва та ін.); форм, видів та шляхів його реалізації з метою формування інтегральних якостей особи (В.Афанасьєв, Г.Башуріна, О.Гребенюк, Ю.Дідик та ін.), умов та напрямів функціонування інтегративних зв’язків у цілісних системах (В.Соколов, К.Станкевич та ін.) і в програмах загальноосвітньої школи (В.Моштук, П.Федорець та ін).
Удосконалення механізмів функціонування міжпредметних зв’язків розглядається нами як важливий засіб інтегрування змісту й форм не лише навчання майбутніх педагогів, а й проектування та вивчення їх інтегральних якостей, в т.ч. правової культури. Правова культура, будучи системою правових знань, переконань та почуттів (регулятивно-дієвий чинник життєдіяльності, поведінки, стосунків із соціумом), розглядалась нами як полісистемне утворення з освітнього простору й середовища його функціонування.
Обгрунтовані критерії рівневої характеристики правової культури (за П.Ігнатенком, І.Запорожаном, М.Подберезським, І. Романовою, М.Фіцулою та ін.) уможливили її аналіз як детермінованого соціумом явища з притаманними йому рисами цілісної системи, з перманентними змінами впродовж формування особистості на різних вікових етапах під впливом різних чинників.
Об’єктом вивчення були правові дії (результат функціонування механізму внутрішньої ціннісно-правової орієнтації), засвоєні основні норми і правила поведінки; правові цінності, переконання, установки; повнота розвитку і прояву функцій мотиваційної сфери, в яких реалізуються загальнолюдські цінності – громадянськість, милосердя, обов’язковість, толерантність і спрямованість особистості – соціально-колективістська чи індивідуально-егоїстична.
За результатами аналізу джерельної бази дослідження розглянуто прогностичний підхід до обгрунтування цілей та змісту сучасної філософії професійної педагогічної освіти, доведено пріорітетність пошуків інформативно-аналітичного забезпечення освітніх систем, як відкритих і гнучких для відповідного коректування, діагностики та експертизи; наявність часткових теоретико-методологічних аспектів підготовки вчителів до правового виховання дітей, а також відсутність міждисциплінарних теоретико-практичних досліджень в означеній проблемі.
Загалом це негативно позначається на правосвідомості не лише майбутніх учителів, а й їх підопічних. Водночас підхід до педагогічного прогнозування як до спеціальних міждисциплінарних досліджень для перманентного оновлення інформації про соціально-правову та професійно- зорієнтовану освітні системи зумовить реальне інтегрування теорії й практики з урахуванням динаміки ринку освітніх послуг відповідно до мінливості соціальних потреб.
Аналіз джерельної бази дослідження і реального стану порушеної проблеми зумовив обгрунтування основних умов забезпечення ефективності правового виховання. На наш погляду, це – відповідна підготовка педагога; ознайомлення з міжнародними деклараціями та конвенцією про права дитини; змістом роботи відповідних міжнародних організацій; реальним станом проблеми в закладах освіти за рубежем; гуманістична спрямованість правового виховання й рефлексивна діяльність учнів, що характеризує процесуальний та змістовий аспекти процесу; акцентування розвивального потенціалу пізнавальної інформації й самостійної пошукової діяльності майбутніх педагогів.
У другому розділі – “Стан професійно-педагогічної готовності студентів до правовиховної роботи” – подано результати дослідження проблеми. Ціннісно-правовові орієнтації, набувши філософсько-етичного змісту, зумовили перегляд у педагогіці підходів до їх вивчення у професійному виборі та в ставленні молоді до суспільно значущої діяльності як до вищої моральної цінності. Успіх правового виховання дітей визначально залежить від специфіки індивідуального творчого підходу вчителя до роботи, від його вміння інтегрувати ціннісно-правові орієнтації в усі компоненти діяльності в урочний та позаурочний час. Актуалізовано доцільність творчого використання результатів інтеграційних процесів у галузі освіти на європейському континенті й у США.
Відповідно до особливостей молодших школярів й визначено зміст ціннісно-правових орієнтацій. Це структурний компонент особистості з притаманним позитивним ставленням до себе, довкілля та до людей; основою правових орієнтацій є усвідомлена й пережита ціннісність чогось чи когось; ціннісно-правові орієнтації визначають поведінку, виконуючи регулятивні функції в навчальній і позанавчальній діяльності; опанування правовими уявленнями (основою ціннісно-правових орієнтацій) уможливлюється відповідно створеним предметно-ігровим середовищем з дотично змодельованими ситуаціями пізнавально-оцінкового змісту; умовою виховання ціннісно-правових орієнтацій є співвіднесення змісту, форм, методів і засобів з інтересами, поглядами й переконаннями особистості.
Виявлено стан реального педагогічного процесу, а також рівень підготовленості студентів в лабораторних умовах та на аудиторних заняттях. Пошуково-дослідницькою роботою охоплено 250 студентів педагогічних інститутів Прикарпатського університету імені В.Стефаника (м.Івано-Франківськ, м. Мукачево), педагогічного факультету Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича та Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту.
Вивчено діяльність 126 педагогів, які працюють за фахом, в т.ч. 46 вихователів і 80 вчителів, що працюють в дошкільних закладах (29 осіб), в освітніх комплексах “дитячий садок-школа” (17 осіб), в молодших класах загальноосвітньої школи (1-й клас шестирічок-17 осіб, 1-й клас семирічок- 23 особи, 2-й клас-18 осіб, 3-й клас-22 особи) м. Івано-Франківська й області, м. Хмельницького й області, м. Чернівців та області.
Результати аналізу джерельної бази дослідження і масиву для експериментальної роботи зумовили чотири групи компетенцій, які виступили як основа для практичних умінь і навичок і мали забезпечити зміст готовності майбутнього вчителя до правового виховання на завершальному етапі навчання у вузі: нормативно-інституціальна (знання основних конституційно-правових актів, законів, документів про права дитини, її свободи й засоби забезпечення освіти; охорони життя і збереження здоров’я, надання опіки); ідеолого-ціннісна (знання принципів та ідеалів українського виховання; кореляції гармонії та дисгармонії цінностей; кодексу цінностей сучасного українського виховання; місця громадянських цінностей в українських традиціях та в сучасному суспільстві); прогностична (здатність моделювати й коректувати зміст педагогічного процесу, оперативно вносити зміни в пізнавальну, розвивальну й виховну діяльність з дітьми відповідно до вимог часу і з урахуванням факторів впливу на мету правового виховання; знаходити дидактичні еквіваленти, враховуючи не тільки науковість матеріалу та його доступність; діяти, оцінювати значущість заходів та їх перспективність у вихованні);процесуально-функціональна (спроможність застосовувати різні форми організації дітей у навчальній та в позанавчальній діяльності; наявність методичних знань, правил, термінів і понять, які зумовлюють прогрес і перспективність удосконалення правового виховання учнів як чинника формування їх особистості).
Керуючись принципами методологічного і дидактичного прогнозування в підготовці майбутнього вчителя, визначили його готовність як синтез вищеназваних компетенцій, що є достатніми для забезпечення ефективності правового виховання молодших школярів. Критерієм сформованості компетенцій обрано конкретний показник – ціннісно-правову орієнтацію як якісну характеристику особистості, синтез психічного й соціального, що впливає на розвиток потреб, інтересів, мотивів, стосунків, соціальних настанов, спрямованість і регуляцію поведінки ( за М. Буровою – Ільєвою). Отже, ціннісно-правова орієнтація – це єдність і взаємозумовленість різних ціннісних орієнтацій з притаманною їй стрижневою, яка визначає інші.
За оцінкою комплексу завдань за кожною компетенцією з критеріальною оцінкою ефективності (k) визначено рівні відповідності реальних результатів обгрунтованій градації (високий, середній, достатній, недостатній). Критеріальну оцінку використовували для з’ясування ефективності кожної компетенції, в т.ч. транспозиційних властивостей та загального рівня готовності.
Обгрунтовано методики діагностування готовності до правового виховання дітей, визначено критерії та показники її рівневої характеристики, створено й апробовано діагностуючі методики для корекції і вдосконалення підготовки майбутніх учителів до роботи з молодшими школярами.
Виявлено домінуючі труднощі, притаманні випускникам в організації правового виховання дітей та упущення в роботі викладачів вузів. Вони зумовлені об’єктивними причинами, серед яких основними визначаємо такі: недостатній рівень науково-методичного забезпечення, відсутність домінанти на засадничі цінності в циклі фундаментальних і фахових дисциплін тощо. Виявлений стан свідчить про його невідповідність соціальним запитам та сучасним вимогам до освіти в Україні.
На підставі аналізу реального стану роботи з дітьми конкретизовано концепцію правового виховання особистості на рівні молодшого шкільного віку, визначено концептуальні засади його реалізації – ціннісно-правові орієнтації як вибіркове ставлення до матеріального і духовного, що визначає її поведінку.
Згідно з особистісно-діяльнісним підходом у доборі дидактичних матеріалів актуалізовано соціально-правовий контекст пізнання вихованцями себе і своїх учителів, вироблення власних оцінкових суджень, орієнтацій, позицій, переведення морально-етичної сфери в статус ціннісно-правового чинника правової культури особистості.
У третьому розділі – “Педагогічні умови підвищення ефективності підготовки майбутніх педагогів до правового виховання молодших школярів” – наголошено на структурно-номінативній реконструкції фахової підготовки в умовах традиційного підходу як на стратегії вдосконалення сучасного вузівського процесу. У дослідженні закладено підсистемну конструкцію експериментального навчання студентів, яка зумовить його подальше відтворення в самостійній навчальній діяльності зі школярами.
Готовність розглядається як результат діяльності вищої педагогічної школи України, як своєрідне професійне новоутворення, що характеризує новий тип особистості вчителя в умовах правової держави з пріоритетами гуманізму й демократії. Готовність до педагогічної діяльності формується як своєрідний синтез різних видів компетенцій майбутнього педагога з таких компонентів: індивідуальний стиль професійної діяльності, інноваційний, творчий підхід до діяльності, педагогічна рефлексія.
Модель готовності фахівця до правового виховання і реальна відповідність їй піддавались об’єктивній перевірці. Для наближення випускника вузу до моделі його готовності у технологію підготовки закладено певні гарантії: опосередкована роль викладача в педагогічному процесі вузу; визначення інтегрованих знань, структури і змісту пізнавальної діяльності студентів, що піддається діагностуванню. Означені чинники забезпечували середньозначущу, стабільну професійну підготовку кожного випускника.
Підготовка до правового виховання – складне новоутворення, що інтегрує найважливіші знання про людину та її виховання і розвиток (педагогіка), особливості її функціонування в системі міжособистісних відносин (психологія), специфіку визначення життєвої перспективи індивіда в сучасній суспільній практиці з окресленням ціннісних орієнтацій, дотичних до життя в соціумі (філософія і соціологія) й об’єднує їх у єдине логічне завершене ціле. Його утвердження мало не лише фундаментальне значення, яке зумовлене чіткою світоглядною спрямованістю, а й вимагало нового підходу до структури, змісту і методів правової освіти фахівця в навчальному процесі сучасного вузу.
Розроблено й апробовано зміст елективного курсу для досягнення очікуваного результату. Відповідно запропоновано систему підготовки вчителів до правового виховання дітей, в якій структурно-функціональні компоненти (пізнавальний, емоційний, дійовий та особистісний) розглянуто в єдиному й динамічному розвитку, а на їх підставі сформовано основи правової культури.
Особливістю управління впровадженням системи стало виявлення електичних уявлень майбутнього фахівця на стадії генезису його ціннісно-правових переконань, програмування відповідно до цього їх цілеспрямованої й методично виваженої корекції. Надалі вони забезпечували належний рівень формування професійних знань, педагогічних здібностей, фахової майстерності, наукового стилю мислення, вміння прогнозувати і планувати результати своєї діяльності, потребу в неперервності самоосвіти і самовиховання.
В основу запропонованої системи – окрім системно-інтегрованого, покладено рефлексивно-діяльнісний та індивідуально-творчий підходи. Передбачено, що вони зумовлюватимуть не лише моделювання, а й функціонування цілісного процесу формування особистості вчителя. З позицій системно-інтегративного підходу всі ланки професійно-педагогічної освіти були спрямовані на максимальне стимулювання об’єктивних виявів різних компонентів відповідної діяльності в єдності. Шляхом реалізації рефлексивно-діяльнісного підходу сформовано здатність майбутнього вчителя до самостійної активної пошуково-дослідницької діяльності з ініціюванням критичного аналізу, діагностування та переосмислення ціннісно-правових орієнтацій вихованців.
Сьогодні їм притаманні мінливість гуманістичних пріоритетів і стереотипів під негативним впливом засобів масової комунікації, що популяризують надбання другорядних монокультур, які сприяють утвердженню в свідомості дітей асоціальних уявлень і спонукають до проявів девіантної поведінки. Індивідуально-творчий підхід скеровували на виявлення і формування в студентів творчої індивідуальності, навичок особистісної центрації на виборі технології майбутньої професійної діяльності.
Відповідно процес підготовки інтегровали як певну освітню стратегію, що реалізувалася з опорою на принципи самостійної пошукової діяльності студента і забезпечення індивідуально-диференційованого підходу до його підготовки; фундаменталізацію професійно-педагогічної підготовки – дотриманням єдності між циклами суміжних дисциплін (зумовлюється достатня поінформованість педагога, зростання рівня обізнаності з проблемою; відкритість, варіативність, динамічність змін у змісті, формах і методах підготовки; демократизацію педагогічної освіти і взаємин учасників педагогічного процесу для утвердження гуманістичних, особистісно зорієнтованих цінностей, стимулювання їх творчої активності, ініціативності.
Базою обрано педагогічні інститути Прикарпатського університету та філії, педагогічний факультет Чернівецького університету та Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту. Дослідженням охоплено 165 студентів чотирьох випусків: 1994-1999р.р. і 1996- 2001р.р.
Дослідження проводилось в реальних умовах і об’єктивність його результатів підтверджена аналізом змісту послідовних зрізів. Визначені завдання розв’язувались відповідно до організації реальної діяльності студентів на всіх етапах вузівської підготовки такими видами аналізу: комплексного (виділення й відстеження розвитку компонентів, які обрано структурами діяльності), рівневого (виявлення сформованості кожного структурного і функціонального компонента), порівняльного (виявлення рівнів розвитку готовності студента до діяльності в умовах реального педагогічного процесу). Використовували методи включеного спостереження, самоаналізу, тестування, анкетування, опитування, інтерв’ювання, аналізу результатів діяльності.
Для структурування системи підготовки студентів послугувались методом моделювання з відображенням її багаторівневої етапності. В моделі віддзеркалено рушії розвитку структурних компонентів діяльності вчителя, вплив на них зовнішніх умов.
У запропонованій структурі системи визначено теоретичні положення, а саме: створення інтегрованих знань (грунтуються на дисциплінах педагогічного і гуманітарного циклів); забезпечення розвитку умінь ставити дітям пізнавально-етичні завдання, повідомлення алгоритму їх розв’язання; диференційоване координування поведінкових дій, видів діяльності; поєднання ефективних засобів впливу на всі сфери особистості; активізація пізнавальних процесів, емоцій, виявлення фактичних знань, умінь взаємодіяти.
Для доведення доцільності обраної методики виходили з того, що забезпечити її оптимальність можна лише на ІІ і ІІІ рівнях в умовах вивчення спецдисципліни, після опанування змістом основних курсів І-ІІІ блоків (“Педагогіка”, “Основи педагогічної майстерності”, “Психологія”, конкретні методики та ін.).