Радчук, Таїсія Миколаївна. Інституціональне забезпечення механізму підтримки економічної безпеки держави

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, розкрито її зв’язок з науковими програмами, планами, темами; сформульовано мету та задачі дослідження, його об’єкт та предмет, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі „Теоретико-методичні засади інституціонального забезпечення економічної безпеки держави” досліджено теоретичні основи інституціоналізації економічних систем та економічної безпеки; обґрунтовано роль інституціоналізації у забезпеченні економічної безпеки країни, визначено її сутність та ознаки, здійснено узагальнення концептуальних підходів до інституціонального забезпечення механізму підтримки економічної безпеки.
Узагальнення теоретичних підходів до дослідження інституціонального забезпечення економічної безпеки держави, здійснене на основі критичного аналізу еволюції наукових теорій щодо інституціоналізації економічних систем та економічної безпеки держави, дозволило обґрунтувати та систематизувати найбільш значущі підходи до визначення сутності економічної безпеки: - як процесу задоволення потреб, з точки зору захисту національних економічних інтересів; - як стан стійкості та незалежності економічної системи; - як сукупність умов та факторів. Виявлено, що інституціоналізація економічних систем є процесом становлення взаємопов’язаних соціальних інститутів, які супроводжують формування нової соціально-економічної системи і забезпечують механізми її функціонування.
Дослідження генезису наукових поглядів на сутність економічної безпеки дозволило виокремити чотири її важливі складові: 1) економічна незалежність, що означає насамперед можливість здійснення державного контролю над національними ресурсами, здатність використовувати національні конкурентні переваги; 2) стійкість і стабільність національної економіки, що передбачає міцність та надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізаційних факторів; 3) здатність до саморозвитку і прогресу, тобто спроможність самостійно реалізовувати та захищати національні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інноваційно-інвестиційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал; 4) адаптаційність економічної системи, під якою розуміють здатність системи самоналагоджувати свій склад, структуру та внутрішні властивості для більш адекватної нейтралізації внутрішніх та зовнішніх загроз і можливості функціонування в нових умовах. Відповідно, адаптаційний потенціал економічної системи тим вищий, чим синхронніше і швидше відбудеться самоналаштування всіх економічних підсистем економічної системи, мобілізація внутрішніх можливостей та резервів.
Визначено, що сутністю парадигми економічної безпеки держави є здатність національної економіки до безперервного розширеного відтворення, за якого забезпечуються її незалежність, стійкість, розвиток та адаптаційність, що дає можливість зберігати ознаки повноцінного економічного суб’єкта в умовах невизначеності, ризику та дії загроз внутрішнього і зовнішнього характеру.
Синтез наукових підходів до дослідження інституціональних перетворень показав, що в умовах системних трансформацій проведення інституційних реформ має ґрунтуватися на переході від „політичної модернізації” інституціональної системи, яка базується на активній пропозиції інститутів з боку держави, до моделі „ринкової модернізації”, що орієнтується на попит на інститути з боку самих учасників ринку. Теоретично формуванню моделі ринкової модернізації інститутів повинна передувати законодавчо затверджена процедура вивчення попиту на інститути з боку всіх суб’єктів національного ринку, а інституціональні зміни повинні мати комплексний, масово-інформативний і адаптований характер.
На основі логічного узагальнення наукових підходів доведено необхідність обґрунтування основаних засад системи забезпечення механізму підтримки економічної безпеки країни як об’єкта інституціоналізації. Комплексну систему інституціонального забезпечення механізму підтримки економічної безпеки країни представлено на рис. 1.
Систему інституціонального забезпечення механізму підтримки економічної безпеки визначено як систему заходів, форм та інструментів, за допомогою яких держава здійснює регулюючу дію на процес функціонування національної економіки спрямовану на нейтралізацію загроз та мінімізацію збитків. Визначальне значення тут мають сукупність окремих елементів (мета, цілі, принципи, функції, механізм та підсистеми), які у взаємодії утворюють єдину систему інституціонального забезпечення.
Автором обґрунтовано, що процес забезпечення економічної безпеки повинен здійснюватися за допомогою інституціональних структур із використанням економічних та правових механізмів, паралельно із підвищенням ефективності вже діючих інститутів. Це передбачає, по-перше, проведення інституціональних перетворень, що сприяють координацію дій всіх функціонуючих суб’єктів; по-друге, ухвалення загальних принципів економічної та соціальної поведінки для всіх економічних суб’єктів за рахунок їх уніфікації та законодавчого обмеження лобізму; по-третє, контроль за дотриманням цих правил всіма суб'єктами та органами державного управління; по-четверте, вдосконалення механізму розв’язання конфліктів, що виникають у сфері економічних відносин; по-п’яте, підвищення соціальної стабільності в суспільстві та недопущення зростання соціальної напруженості.