КОТУН КИРИЛ ВАСИЛЬОВИЧ ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В УНІВЕРСИТЕТАХ ФІНЛЯНДІЇ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність; визначено мету дослідження, об’єкт, предмет і завдання дослідження; обґрунтовано наукову новизну та проаналізовано джерельну базу; вказано практичне і теоретичне значення дисертаційної роботи, її апробацію та вірогідність результатів.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи педагогічної освіти Фінляндії» – проаналізовано літературні і документальні джерела зарубіжної й вітчизняної літератури з проблем дослідження; здійснено теоретико-методологічний аналіз становлення, розвитку та реформування педагогічної освіти Фінляндії в умовах європейської інтеграції; виявлено характерні особливості сучасного стану фінської системи освіти на міжнародній арені; окреслено загальну характеристику системи освіти Фінляндії.
Аналіз теоретико-методологічних основ педагогічної освіти Фінляндії дав можливість виявити основні чинники, які вплинули на її становлення, реформування та прогресивний розвиток, неабияку роль в якому відіграли реформи освіти. Їх головна сутність полягає в удосконаленні якості і статусу професії вчителя, створенні високих академічних стандартів для майбутніх учителів, уніфікуванні основних компонентів підготовки вчителів початкового навчання, перетворенні семінарської та коледжної педагогічної підготовки в університетську, тобто «академізація педагогічної підготовки»; поєднання теоретичної і практичної підготовки майбутнього вчителя й спрямування її на дослідно-орієнтовану й практико-базовану із новими ступеневими програмами бакалавра та магістра. З урахуванням академічної ідеології та ідеології соціальної реконструкції; переведення здобуття початкової і дошкільної педагогічної освіти до університетів; створення високих академічних стандартів для майбутніх учителів та піднесення статусу професії вчителя у суспільстві. Водночас система освіти Фінляндії залишилася недостатньо сприйнятливою до впливу глобальної реформи освіти, а саме стандартизації освіти, непрямим систем підзвітності. Натомість, у реформуванні освітньої політики Фінляндії передбачено введення гнучких і вільних стандартів навчання поєднуючи традиційне навчання з творчістю, а також соціальну відповідальність університетів з довірчо-базованим професіоналізмом учителів.
Провідна мета фінського уряду у галузі освіти полягає у залученні країни до єдиного європейського освітнього простору з максимальним збереженням національної автентичності, що дало змогу впровадити тільки окремі рекомендації Болонської системи. Отже, основними елементами фінської освітньої політики є знання, вміння, цінності та креативність; достатня тривалість у часі; широкий спектр реформ; соціальна справедливість; соціальна відповідальність університетів; творча різноманітність; прагматичний консерватизм та високий компетентнісний професіоналізм; надання громадянам рівних можливостей у здобуванні освіти, незалежно від віку, місця проживання, майнового стану, статі або рідної мови; трансформування централізованої системи в більш локальну систему, в якій висококваліфіковані вчителі розробляють навчальні плани, орієнтуючись на державні стандарти з акцентом на наукові досягнення, технології, інновації та державну основну навчальну програму.
Державні вимоги та відповідна підтримка є гарантом успішності системи освіти у підготовці майбутніх учителів початкової школи, що сприяє проведенню політики «омолодження» педагогічних кадрів в школах. Важливою особливістю університетів Фінляндії є закріплена законодавчо «третя роль», яка зумовлює «соціальну відповідальність» університетів, тобто прояви загальної логіки розвитку у визначенні індивідуальної етики навчання з трьома важливими компонентами: економічною, екологічною та трудовою відповідальністю, якій слідує сьогодні фінська модель: економічне зростання та піднесення рівня освіченості, після ІІ світової війни, країни зробило вищу освіту загалом та педагогічну, зокрема затребуваною і соціально престижною, як результат довготривалої політики правлячої соціально-демократичної партії. Доктрина безперервної освіти, тісна співпраця шкіл та університетів має міцне нормативно-правове підґрунтя, що підкріплюються фінськими університетами – активними учасниками регіонального розвитку, закріплені законодавчо в «Стратегії регіонального розвитку» (2003 р.), та в Акті про університети (2004 р.).
Отже, провідні принципи фінської системи підготовки педагогічних кадрів: індивідуалізація і диференціація у підготовці вчителів початкової школи, довіра і рівноправність, автономія університетів, реалізація програми інтернаціоналізації вищої та педагогічної освіти, система самоуправління без інспекторів, творчість та незалежність педагогічної професії, гнучкість куррікулуму, креативність у навчанні, професіоналізм викладачів та майбутніх учителів, взаємна довіра у суспільстві. Виокремлено головні ідеї Фінляндії щодо підготовки вчителя початкової школи: здатність мислити і діяти на основі теоретичних знань та наукового дослідження, обґрунтовувати педагогічні рішення за допомогою формальних і системних аргументів, використовувати практико-орієнтовний компонент, безперервну підготовку та тренінг, рівність у можливості навчання підтримувана додатковим фінансуванням.
У другому розділі – «Система професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи в університетах Фінляндії» – викладено особливості професійної підготовки вчителів початкової школи; схарактеризовано куррікулум професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Значну увагу приділено аналізу педагогічної практики у підготовці майбутнього вчителя початкової школи.
У Фінляндії професія вчителя – одна з найбільш шанованих і затребуваних. Конкурс на педагогічний факультет у фінських університетах приблизно десять чоловік на одне місце. Вступні іспити проходять з надзвичайною селективною системою відбору в три етапи (матрикуляційний іспит, університетські оціночні тести, співбесіда і тестування на місці майбутньої роботи). Важливе значення відіграє мотивація абітурієнта до педагогічної роботи. Складні державні вимоги є гарантією того, що критерій якості педагогічної освіти залишається високим. Першим етапом педагогічної кар'єри студента є ступінь бакалавра, при наборі 180 ECTS-кредитів. Другим – ступінь магістра при наборі 120 ECTS-кредитів. До викладання у школах допускаються тільки студенти, які здобули магістерський ступінь.
Студенти проходять основні або базові курси дисциплін, проміжні та курси просунутого рівня з профілюючої спеціальності, що у сумі становить 120 ECTS-кредитів, а також базові та проміжні курси з додатковою спеціальністю – 60 ECTS-кредитів. Повна ступінь бакалавра та магістра із загальною сумою 300 ECTS-кредитів досягається через п'ять років. Базовим навчанням у початковій школі займаються класні вчителі з 1 по 6 класи. У фінській академічній навчальній програмі студента кожна спеціальність або дисципліна складається з трьох рівнів: загального, проміжного, поглибленого та включає чотири основні складові, а саме: основне навчання, предметне навчання, ІКТ навчання та вище педагогічне навчання.
Куррікулум професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи є достатньо гнучким та не перевантаженим багатьма предметами. Він складається з конкретних навчальних модулів, а саме: комунікативно-орієнтоване навчання; основне базоване навчання; предметне навчання; вище педагогічне навчання; мультидисциплінарне вивчення шкільних предметів; додаткове навчання; факультативне навчання. Окрім того, фінські педагогічні програми включають дослідно-базовану підготовку, підсилену виокремленими компетентностями, яких має набути майбутній вчитель; інформаційно-комунікаційний підхід та визначені методи їх засвоєння.
Усім абітурієнтам країни надані рівні права для здобуття освіти. В країні державна мова – фінська та шведська, але університети пропонують до 400 міжнародних програм навчання англійською мовою. Немає жодного фінського вчителя, який не здобув би ступінь магістра або вчене звання професора зі свого предмета. Наприклад, в одній фінській школі разом навчаються діти 22-х різних національностей. У такій школі вчителі використовують полікомпонентну та полікультурну спрямованість і демонструють високий рівень майстерності спілкування, пояснюючи матеріал, їм доводиться бути поліглотами, соціальними диригентами і трудоголіками.
Обґрунтовано особливості педагогічної практики у процесі підготовки майбутнього вчителя початкової школи, яка ґрунтується на засадах практико-орієнтованого підходу. Практичне навчання відбувається під час всієї педагогічної підготовки, на засадах принципу наступності. Навчальна практика здійснюється в декілька етапів, а саме: вступна практика (introductory practice) на початку навчання, основна практика (basic practice), предметна шкільна практика (field school practice), практика викладання (teaching practice). Структура педагогічної практики є гнучкою і може варіюватися, у середньому, до 15-20 кредитів залежно від університету.
Практичне навчання тісно поєднується з науково-дослідною роботою студента, що позитивно позначається на якості магістерської роботи. Протягом усього періоду проходження педагогічної практики студенти складають та використовують педагогічне портфоліо, що містить навчальний матеріал, який відображає практику, а також оцінку виконаної роботи. Основна мета педагогічного портфоліо – продуктивне забезпечення відповідних методів роботи для удосконалення педагогічного викладання у школі. У педагогічній підготовці майбутніх учителів початкових класів багато університетів Фінляндії використовує системи заслуг (meriting system).
Урахування педагогічного портфоліо, наукового дослідження, написання магістерської роботи – підвищує ефективність і результативність практичного та теоретичного навчання студентів, що розглядається університетами як повноцінна і «рівна заслуга» для кар’єрного зростання в рамках університету та майбутньої роботи в школі. Студенти проходять педагогічну практику не тільки в муніципальних школах, але й у «Педагогічних тренувальних школах» при університетах Фінляндії. У Фінляндії 13 педагогічних тренувальних шкіл (Рованіемі, Оулу, Каяані, Йоенсуу, Ювяскуля, Васава, Темпере, Савонлінна, Раума, Хамеенлінна, Турку, Віккі та Хельсінки). «Педагогічні тренувальні школи» виконують чотири функції. Перша – забезпечення набуття педагогічного досвіду близько 3000 студентів-стажерів на рік. Друга полягає у забезпеченні супервізора (supervision) і тьюторства (tutoring) для студентів-стажерів. Третя – у здійсненні дослідження та розвитку педагогічних інновацій. Тоді як четверта функція полягає у забезпеченні педагогічної підготовки в процесі навчання (in-service training for teachers). Аналіз організаційних, змістових та процесуальних аспектів професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи Фінляндії лягли в основу теоретичної моделі підготовки майбутніх учителів початкової школи (див. рис. 1).
У третьому розділі – «Прогресивні ідеї фінського досвіду у модернізації професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи в Україні» – проаналізовано інноваційні підходи до вивчення фінського досвіду; виокремлено подібне і відмінне у професійній підготовці вчителів початкової школи у Фінляндії та Україні; обґрунтовано перспективи використання ідей фінського досвіду у підготовці майбутнього вчителя початкової школи в системі педагогічної освіти України.