РАЄВСЬКА Ірина Миколаївна Розвиток дослідницьких умінь учителів початкової школи у системі післядипломної педагогічної освіти

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їхнє практичне значення, відзначено зв'язок роботи з науковими програмами, подано відомості про апробацію, впровадження результатів дослідження і структуру дисертаційної роботи.
У першому розділі «Розвиток дослідницьких умінь учителів початкової школи у системі післядипломної педагогічної освіти як психолого-педагогічна проблема» проаналізовано філософську та психолого-педагогічну літературу з досліджуваної проблеми; виявлено динаміку поглядів на це питання в історії педагогічної думки; уточнено й науково обґрунтовано сутність поняття «дослідницькі вміння вчителів початкової школи», виявлено їх специфіку та особливості розвитку в системі післядипломної педагогічної освіти.
Ретроспективний аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми дозволив констатувати, що її актуальність не зменшується протягом століть, залишаючись значущою для сучасної педагогічної теорії та практики.
У розділі розкрито погляди Я. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локка, І. Песталоцці, Ф. Дістервега та ін. на методологічні та дидактичні витоки дослідницької діяльності.
Дослідження наукових праць О. Коваленка, О. Кравченка, О. Микитюка, С. Мартиненко, О. Пилипчука, С. Стельмаха, О. Тарасенка дозволяє констатувати, що саме у цих роботах уперше схарактеризовано зміст, форми науково-дослідної роботи викладачів, студентів, їхня участь у роботі наукових товариств, гуртків у другій половині XIX століття.
Подальший аналіз концептуальних психолого-педагогічних підходів до цієї проблеми засвідчив, що «вміння» розглядаються науковцями: як система взаємопов’язаних дій (А. Алексюк, О. Леонтьєв, І. Лернер, К. Платонов); як здатність людини виконувати будь-яку діяльність (Ю. Бабанський, В. Якса, В. Козаков); як процес удосконалення будь-якої діяльності (А. Акімова, Л. Ведернікова, Н. Яковлєва); як спосіб виконання дії (Ф. Гоноболін, А. Деркач); як здатність використовувати знання й навички (В. Сластьонін, І. Радченко); як дія-операція (М. Дьяченко, Л. Кандибович); як творча дія (Б. Ломов, А. Зарудна); як майстерність, здатність творчо працювати (Д. Пойа, Б. Теплов).
У зазначеному контексті дослідницькі вміння розуміємо як складне, комплексне і багатогранне особистісне утворення, що дозволяє виконати дослідницьку діяльність у професійно-педагогічній сфері у відповідності з логікою наукового дослідження при наявності сукупності відповідних знань, умінь і навичок, що визначають функціональну готовність особистості до виконання дослідницьких завдань професійного спрямування.
Визначено, що специфіка дослідницьких умінь учителів початкової школи зумовлена особливостями багатоаспектної професійної діяльності, що має багато вимірів і напрямів; професійними та особистісними характеристиками і комунікативними якостями, які сконцентровані у психологічному портреті вчителя початкової школи; змістом навчально-виховного процесу в початковій школі, що передбачає багатопрофільність спеціальності, де вчитель одночасно виступає організатором, керівником і частиною соціально-виховного середовища школи.
Аналіз наукових джерел дозволив констатувати домінантність поглядів учених: С. Вершловського, А. Кузьмінського, В. Лугового, В. Олійника, Н. Протасової, Л. Покроєвої, М. Романенка, О. Тонконога, М. Чегодаєва, З. Шершньова та ін. на сучасну систему підвищення кваліфікації як багатофункціональну, де всі основні функції взаємопов’язані і взаємодоповнюючі. Саме специфіка функцій післядипломної педагогічної освіти: адаптивна, аналітична, компенсаторна, розвивальна, рефлексивна, перетворювальна, прогностична, консультативна, мотиваційна й зумовлюють особливості післядипломної педагогічної освіти у розвитку дослідницьких умінь учителів початкової школи.
У розділі подано уточнене поняття «дослідницькі вміння вчителя початкової школи» - як інтеграційне надбання особистості, що відображає її здатність до адаптації й наукового пошуку, формується за допомогою дослідницької діяльності при наявності відповідних знань, умінь і навичок, розвивається у поєднанні мотиваційно-цільового, змістово-процесуального і рефлексивно-діяльнісного критеріїв, забезпечуючи самовизначення й саморозвиток його особистості.
У другому розділі «Експериментальне дослідження розвитку дослідницьких умінь учителів початкової школи» проаналізовано сучасний стан розвитку дослідницьких умінь учителів початкової школи, обґрунтовано критерії, показники і методику діагностування досліджуваного утворення; проаналізовано результати констатувального етапу дослідження рівнів розвитку дослідницьких умінь учителів контрольної та експериментальної груп.
Аналіз наукових поглядів П. Гальперіна, О. Леонтьєва, Н. Тализіної про поетапне засвоєння дій, у яких визначено мотиваційну, орієнтувальну, виконавчу і контрольно-регулюючу частини, дав можливість розробити найбільш оптимальну сукупність критеріїв (мотиваційно-цільовий, змістово-процесуальний, рефлексивно-діяльнісний) та їх показників, за якими діагностувались рівні розвитку дослідницьких умінь: високий, середній, низький.
Реалізація дослідно-експериментальної роботи передбачала два взаємозалежних і взаємозумовлених етапи, на кожному з яких застосовувались різні методи й прийоми, що слугували розв’язанню низки завдань дослідження.
Експериментальна робота проходила у природних умовах, не порушуючи логіки та етапів навчального процесу в системі післядипломної педагогічної освіти, на практично-семінарських заняттях з опорою на набутий учителями досвід професійно-педагогічної діяльності, а також у процесі виконання самостійних дослідницьких завдань, з врахуванням особливостей професії та вимог, які висуваються до особистості вчителя початкової школи.
На першому етапі проводився аналіз програм освітньої діяльності щодо підвищення фахової кваліфікації вчителів початкової школи та навчально-тематичних планів із метою визначення їх спрямованості на розвиток дослідницьких умінь; анкетування слухачів курсів із метою виявлення наявності у них дослідницьких умінь та усвідомлення ними саморозвитку. На другому етапі визначались рівні розвитку дослідницьких умінь учителів початкової школи експериментальної та контрольної груп.
Аналіз навчально-тематичних планів підвищення кваліфікації вчителів початкової школи засвідчив, що серед широкого вибору спецкурсів і факультативів, що пропонують своїм слухачам у закладах післядипломної педагогічної освіти відсутні такі, що безпосередньо спрямовані на формування й розвиток дослідницьких умінь учителів початкової школи. Оволодіння слухачами необхідним теоретичним інструментарієм для організації і проведення дослідницької діяльності не закладено у навчальні плани і програми; не розроблено також теоретико-методичне забезпечення побудови такої системи.
Доведено, що є потреба посилення й активізації змісту післядипломної освіти, спрямованого на систематичну, скоординовану, концептуальну роботу з учителями початкової школи з питань розвитку їх дослідницьких умінь.
Подальший аналіз отриманих даних дослідження засвідчив недостатність, поверховість і нечіткість уявлень учителів початкової школи про сутність і структуру дослідницьких умінь, їх особливостей в контексті професійної педагогічної діяльності, ефективних шляхів індивідуальної корекції параметрів їх розвитку.
Результати кількісної та якісної обробки даних щодо рівнів розвитку дослідницьких умінь учителів початкової школи представлено у розділі окремо за трьома критеріями, а також за загальнорівневими показниками: високий, середній, низький.
Перший діагностичний зріз був зумовлений потребою визначити у слухачів рівні розвитку дослідницьких умінь за мотиваційно-цільовим критерієм, другий – за змістово-процесуальним, третій – за рефлексивно-діяльнісним. Вимірювання рівнів розвитку дослідницьких умінь учителів початкової школи проводилося за допомогою методик Т. Елерса, К. Замфір, Т. Морозової, Т. Соловйової, В. Загвязинського, Р. Атаханова, В. Семиченко, Н. Фетіскіна та ін.
З метою апробації методик діагностики та їх придатності для вирішення завдань дослідження було створено пробну експертну вибірку з 37 вчителів початкової школи – слухачів курсів підвищення кваліфікації та 9 викладачів.
Проаналізувавши підсумки діагностування названої вибірки, ми впевнилися в тому, що між ними відсутні значні відмінності з усіх показників досліджуваного утворення, що засвідчило можливість здійснювати кількісно-якісний аналіз підсумків усіх етапів експериментального дослідження.
Для констатувального етапу експерименту ми обрали експериментальну групу з 125 осіб (ЕГ) та контрольну – з 134 осіб (КГ), які проходили курсову перепідготовку на базі КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти». До початку експерименту названі групи знаходилися в ідентичних умовах через те, що процес підвищення кваліфікації відбувався на підставі однакових програм і за подібними навчальними планами.
Інтегральним показником розвитку мотиваційно-цільового критерію дослідницьких умінь визначено сформованість внутрішньої мотивації до дослідницької діяльності; змістово-процесуального – знання загально-педагогічних понять та термінологічна обізнаність із сутністю дослідницьких умінь; рефлексивно-діяльнісного – здатність до рефлексивного самоосмислення – самоаналізу дослідницької діяльності та вміння використовувати набуті знання в змодельованих інтерактивних ситуаціях і завданнях дослідницького спрямування.
Результати діагностування перевірялися методами математичної статистики, що використовуються в педагогічних дослідженнях. Достовірність збігів або розходжень між контрольною (КГ) і експериментальною (ЕГ) групами вираховувалася за критерієм однорідності X^². Підсумковий результат рівнів розвитку дослідницьких умінь (за трьома критеріями) вираховувався методом знаходження середньої арифметичної величини.
На основі узагальнення отриманих у ході констатувального експерименту даних встановлено, що між характеристиками ЕГ і КГ немає істотної різниці. Більшість учителів віднесені до середнього (КГ – 35,8%; ЕГ – 37,2%) та низького (КГ – 59,1%; ЕГ – 56,8%) рівнів розвитку дослідницьких умінь. Високий рівень виявили лише 5,1% КГ та 6% – ЕГ вчителів.
Таким чином, кількісний і якісний аналіз даних дослідно-експериментальної роботи підтвердив правомірність гіпотетичного припущення про введення у систему післядипломної педагогічної освіти педагогічних умов, котрі сприяли б ефективності розвитку дослідницьких умінь учителів початкової школи, теоретичному обґрунтуванню та практичній реалізації котрих присвячено наступний розділ.
У третьому розділі «Педагогічні умови розвитку дослідницьких умінь учителів початкової школи у системі післядипломної педагогічної освіти» теоретично обґрунтовано і практично реалізовано педагогічні умови, спрямовані на підвищення ефективності розвитку дослідницьких умінь учителів початкової школи у системі післядипломної педагогічної освіти; розроблено й апробовано модель розвитку досліджуваного утворення, виявлено вплив педагогічних умов на ефективність розвитку досліджуваного утворення; проаналізовано результати дослідно-експериментальної роботи; перевірено достовірність отриманих результатів за допомогою методів математичної статистики.
Спираючись на наукові висновки досліджень та теоретико-практичний аналіз сучасного стану розвитку дослідницьких умінь учителів початкової школи, ми виокреслили ті педагогічні умови, що мають сприяти ефективності їх розвитку.
У розділі подано теоретичне обґрунтування кожної з умов на підставі аналізу праць провідних науковців: Б. Ананьєва, Л. Божович, Б. Дадонова, М. Дьяченка, Л. Кандибовича, О. Лентьєва, А. Маслоу, С. Рубінштейна, Л. Столяренко та ін.
У відповідності з логікою дослідження розроблено модель розвитку дослідницьких умінь учителів початкової школи у системі післядипломної педагогічної освіти, котра представляє комплекс елементів педагогічного процесу, що забезпечують розвиток у вчителя дослідницьких умінь: мета, підходи, принципи, функції, педагогічні умови, показники, рівні (рис. 1).
Формувальний експеримент проводився на базі КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти». Контрольну групу склали вчителі початкової школи, які проходили курси підвищення кваліфікації без відвідування спецкурсу та семінарів із теми дослідження (134 особи). Експериментальну групу (125 осіб) склали вчителі, котрі повною мірою пройшли перепідготовку в обсязі комплексної програми з розвитку дослідницьких умінь.