БУРЕНКОВ Віталій Володимирович ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ СУБСАХАРСЬКОЇ АФРИКИ В ПОСТКОЛОНІАЛЬНИЙ ПЕРІОД

Короткий зміст

У «Вступі» обґрунтовано актуальність досліджуваної теми, ступінь її наукової розробки, визначено мету, головні завдання, предмет та об’єкт дослідження, відображено наукову новизну, теоретичне та практичне значення, розкрито методологічні основи проведеного наукового пошуку, з’ясовано хронологічні рамки дисертації та зазначено параметри апробації дисертаційної роботи.
У першому розділі «Витоки, критерії та визначальні умови формування державно-політичних систем в Субсахарській Африці» визначені еволюційні засади, глобальний контекст, регіональні чинники розбудови африканських країн, висвітлюються література і джерела, використані під час дослідження, показана ступінь розробленості політичної історії держав субконтиненту в світовій африканістиці.
В розділі показано, що крах колоніальних імперій і проголошення суверенітету африканських країн є однією з найзнаменніших подій минулого століття. Разом з цим, тяжка економічна спадщина колоніалізму, внаслідок якої ВВП континенту дорівнював у 1960 р. ВВП Італії, та вимушеність африканських народів розбудовувати незалежність за іноцивілізаційними кресленнями, оскільки територіальні, державно-інституційні, політичні та економічні виміри африканських країн дістались народам континенту від метрополій в якості обов’язкових складових загального «пакету суверенізації», власне і зумовили їхню «потрійну драму» деколонізації.
По-перше, були викривлені та сплюндровані цілі національно-визвольного руху. Національно-визвольна боротьба в Субсахарській Африці розгорталась, власне, під гаслами незалежності народів субконтиненту від колоніального рабства та їхнього права на самовизначення. «Державницьких» цілей боротьби у тому вигляді, в якому африканським народам були, зрештою, надані сучасні державні формати, просто не існувало. В державотворчому аспекті панували зовсім інші підходи. Домінуючі визвольні рухи - у французькій зоні - Демократичне об’єднання Африки та - в англійській зоні - Панафриканський союз за визволення Східної, Центральної і Південної Африки - ставили питання про, максимум, два - три федеративні утворення на африканських теренах в постколоніальні часи. Але, завдяки вміло налагодженій деструктивній політиці метрополій, вони були розколоті, а їхні «політичні уламки» переорієнтовані у відповідності до західних планів «балканізації» Субсахарської Африки.