ОРГАНІЗАЦІЙНО – ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ :

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розбудова правової держави залежить від ефективності роботи всіх гілок влади, реформування яких – вимога часу. Однак це  реформування не дасть бажаного ефекту, якщо не буде забезпечено виконання  рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Обов’язковість рішень суду, як основна засада судочинства, гарантована Конституцією України (п.9 ст.129), забезпечується державною виконавчою службою. Загальновідомо, наскільки гостро постало це питання сьогодні. Рішення, ухвали, постанови, які виносяться ім’ям  України, повинні виконуватися, інакше підривається довіра навіть не до судів і правоохоронних органів, а до держави в цілому, втрачається весь сенс діяльності судової влади. Без перебільшення можна сказати, що суттєву роль у виконавчій діяльності відіграє прокуратура, на яку Конституцією покладається не тільки представництво інтересів громадянина або держави в суді, а й нагляд за додержанням і застосуванням  законів в Україні (ст.121 та п.9 Перехідних положень).

Виконавче провадження - завершальна стадія судочинства, яка вважається слабкою ланкою механізму захисту прав громадян та юридичних осіб. Ситуація з виконанням рішень суду в останній час в Україні досягла критичної межі, адже їх масове невиконання стало тенденцією, яка набирає загрозливого характеру. Практика виконання рішень свідчить про наявність у роботі органів державної виконавчої служби непоодиноких порушень вимог закону. Це факти тяганини при виконанні рішень, недотримання встановлених законом строків здійснення виконавчого провадження, неправильне застосування державними виконавцями норм Закону України „Про виконавче провадження” тощо.

Пояснити дану проблему можна не  тільки недосконалістю законодавства та практики його застосування, необхідністю внесення змін і доповнень до законодавства про виконавче провадження. Видається, що основною причиною такого стану є відсутність належних і достатніх науково – теоретичних напрацювань щодо забезпечення державного контролю (нагляду)  у виконавчому провадженні та юрисдикційного захисту, а це становище зумовлено і невизначеністю місця і ролі прокуратури у сфері примусового виконання рішень. Законодавством про виконавче провадження фактично не визначені місце, форми участі та правовий статус прокурора при виконанні рішень судів та інших юрисдикційних органів.

З питань здійснення прокурорського нагляду за додержанням законності у виконавчому провадженні у радянські часи на монографічному рівні було проведено лише одне дисертаційне дослідження в 1981 році, С.М. Корольовим на тему “Прокурорский надзор за исполнением судебных решений” (м. Свердловськ). У Російській Федерації доробок з цього питання складають праці О.В. Єрмакова (1999 р.), С.М. Бочарової (2002 р.), Т.Г.Воєводіної (2002 р.). В Україні роботи з даної проблематики взагалі відсутні. Саме тому дослідження правових і організаційних аспектів діяльності прокурора у виконавчому провадженні є надзвичайно важливим і актуальним, оскільки відбувається після запровадження нового законодавства про виконання судових рішень, узагальнює  практику діяльності прокуратури у новому правовому просторі. Адже у теорії з’явилося нове родове поняття (нова регламентація) „прокурор у виконавчому провадженні”.

При написанні даної роботи враховувався ступінь дослідженості інституту прокурорського нагляду. Значний внесок у розвиток його теоретичних основ зробили такі вчені, як Д.М. Бакаєв, Ю.М. Грошевий, Л.М. Давиденко, В.В. Долежан, В.С. Зеленецький, П.М. Каркач, М.В. Касюта,  Г.К. Кожевников,  І.М. Коз'яков, В.В. Кравчук, В.Д. Ломовський,  В.І. Малюга, І.Є. Марочкін, О.Р. Михайленко, М.І. Мичко, Л.А. Ніколаева, В.Т. Нор, Ю.Є. Полянський,  М.В. Руденко,  В.П. Рябцев, В.І. Сапунков,  А.П. Сафонов, Г.П. Середа, К.Ф. Скворцов, О.Ф. Смирнов, Є.А. Суботін,  В.Я. Тацій,  О.Б. Черв'якова,  В.І. Шинд,  М.К. Якімчук,  В.Б. Ястребов та інші.

Під час розробки організаційно-правових конструкцій, пов'язаних з діяльністю прокурора у виконавчому провадженні, автор спирався також на досягнення науки адміністративного, цивільного та господарського процесуального права. Значний вплив на розвиток виконавчого провадження мали праці  В.Б. Авер'янова, О.В. Білоусова,  М.А. Гурвича, П.П. Заворотька, В.В. Комарова,  І.Б. Морозової,  В.І. Тертишнікова, С.Я. Фурси,  В.М. Шерстюка,  М.Й. Штефана, В.В. Яркова, а також  монографічні дослідження – В.В. Афанасьєва “Організаційно-правові основи виконавчого провадження” (1995 р.),  С.В. Щербак “Адміністративне-правове регулювання виконавчого провадження в  Україні (2002 р.), А.І. Перепелиці „Організаційно – правові засади діяльності державної виконавчої служби в Україні ” (2005 р.), О.З. Хотинської „Обов’язковість судових рішень як конституційна засада судочинства України” (2006 р.). Важливість розгляду цих питань полягає у необхідності визначення тенденцій правового регулювання виконавчого провадження щодо забезпечення законності прав його учасників, окреслення недоліків чинного законодавства та способів їх усунення.  Усе вищевикладене свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах Державної цільової програми “Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (державна реєстрація  № 0186.0.09931).