Управління процесами формування ґендерної політики в Україні (організаційно-правові аспекти)

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження управління процесами форму­вання, становлення та розвитку ґендерної політики в незалежній Україні, зокрема, її правового забезпечення є новою і фактично невивченою галуззю наукових пошуків у вітчизняній політико-правовій думці. Її актуальність зумовлена важливістю розробки та здійснення сучасної ґендерної політики для процесів демократизації українського суспільства.

Проголосивши себе демократичною, правовою та соціальною державою, Україна тим самим взяла на себе обов’язки дотримання вимог міжнародного співтовариства щодо рівноправності громадян, у тому числі за статевою ознакою. Ці положення містяться у ключових міжнародних документах з прав людини, до яких приєдналася Україна.

Формування в державі ґендерної політики, спрямованої на створення більш сприятливих умов для забезпечення жінкам рівних з чоловіками можливостей щодо участі у політичному і суспільному житті, в наш час визнано одним з головних напрямів діяльності органів виконавчої влади. Незважаючи на те, що участь жінок в усіх суспільних процесах об’єктивно зростає, все ж вони недостатньо реалізують свій науковий, освітній та професійний потенціал внаслідок існування так званої “скляної стелі”, ґендерних стереотипів, що перешкоджають не тільки особистому розвитку кожної жінки, але й гальмують демократичні перетворення в країні.

Історико-правовий аналіз свідчить про те, що хоча спеціальні ґендерні дослідження у колишньому СРСР не велися, все ж проблеми правового становища жінок не залишалися поза увагою вчених. Оскільки жіноче питання вважалося вирішеним, визнавалось існування лише деяких недоліків, які потрібно було усунути. Починаючи з кінця 80-х – початку 90-х рр., активізуються дослідження становища жінок, в яких все частіше і глибше використовується ґендерна методологія. Це праці Т. Клименкової, О. Вороніної, З. Хоткіної, С. Айвазової, А. Посадської, М. Малишевої, О. Мещеркіної, Н. Лавриненко, Т. Мель­ник, Л. Кобелянської, О. Тюрюканової, Л. Смоляр та інших авторів. Саме в них гострі питання функціонування суспільства, статусу в ньому жінок, чоловіків та дітей починають розглядатися з ґендерних позицій, основні зусилля спрямовуються на обґрунтування необхідності проведення ґендерної політики під девізом “рівних можливостей” або “рівності у різноманітті”.

Останнім часом досить активно ведуться дослідження проблем прав людини в Україні в цілому (П. Рабінович, М. Буроменьский, Ю. Крав­ченко), а також проблем прав жінок в економічній (О.Яременко, Е. Лі­ба­нова, В. Костриця) та політичній (О. Руднєва, Ю. Тодика, В. Го­шовська, Ю. Грошевий, О. Балакірєва) сферах, запобігання ґендерному насильству та торгівлі людьми (О. Бандурка, В. Венедиктов, Я. Кондратьєв, Ю. Ри­маренко, В. Куц, В. Галина, В. Оліфер), проблем жінок в освітянській сфері, історії жіночого руху (С. Павличко, Л. Смоляр) тощо. Цьому сприяє ґрунтовний аналіз стану адміністративної реформи в Україні, підвищення ефективності та якості державного управління соціально-економічними процесами, який дається в працях В. Авер’янова, О. Бан­дурки, Ю. Шемшученка, А. Васильєва, І. Голосніченка, Ю. Битяка, С. Ківа­лова, В. Сіренка, В. Шкарупи, Р. Калюжного та інших вчених-адміні­стративістів.

Разом з тим, на монографічному рівні відсутні роботи, присвячені комплексному політико-правовому дослідженню процесів державного управління становленням і розвитком політики щодо жінок та ґендерної політики в Україні в цілому. Тому визначення мети, завдань та напрямів реалізації ґендерної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства, аналіз повноважень органів влади у становленні та реалізації цієї політики, стану науково-інформаційного, кадрового та фінансового забезпечення процесів формування та впровадження ґендерної політики, визначення шляхів підвищення ефективності взаємодії державних, недержавних та міжнародних організацій в зазначеній сфері мають велике як теоретичне, так і практичне значення.

Таким чином, необхідність посилення захисту прав і свобод громадян, забезпечення жінкам рівних з чоловіками можливостей щодо участі у політичному і суспільному житті обумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження широкого кола питань, пов’язаних із здійсненням державного управління становленням і розвитком в Україні ґендерної політики.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає пріоритетним напрямам фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (затверджені рішенням колегії МВС України № 4КМ\2 від 28 лютого 1995 р.) та на період 2001-2005 рр. Воно спрямоване на виконання основних положень Декларації про загальні засади державної політики щодо сім’ї та жінок, Національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 рр. (постанова Кабінету Міністрів України № 479 від 6 квітня 2001 р.), Указу Президента України про підвищення статусу жінок у суспільстві (№ 283 від 25 квітня 2001 р.). Воно також відповідає планам роботи кафедри адміністративного права Національного університету внутрішніх справ.