ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Проголошення незалежності України і прийняття чинної Конституції України обумовило радикальні процеси демократизації суспільства і держави. Відбулись кардинальні зміни у державному механізмі: пішли у небуття органи, властиві радянській системі, з'явилися нові демократичні структури. Змінився характер взаємовідносин між центральною та регіональною і місцевою владою.

Зразком змін у політичній системі суспільства є конституювання у механізмі адміністративно-територіального устрою України регіону з особливим статусом – Автономної Республіки Крим, проголошення та утворення системи органів та посадових осіб автономії. Особливе місце серед цих інституцій займає Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Актуальність дослідження конституційно-правового статусу Верховної Ради Автономної Республіки Крим обумовлена, по-перше, тим, що кримський регіон займає особливе місце у системі територіального устрою України, він характеризується своєрідними органами публічної влади, які не властиві усім іншим адміністративно-територіальним одиницям. Правова природа, специфіка завдань і функцій, унікальність видаваних актів одного з них, – Верховної Ради Автономної Республіки Крим, – вже тривалий час привертає увагу теоретиків і практиків. Останнє десятиріччя переконливо демонструє, що ефективне функціонування представницького органу автономії неможливе без чіткого усвідомлення її ролі і значення у суспільстві, зваженої наукової концепції її конституційно-правового статусу. Саме відсутність цього викликало кризові явища у відносинах між державою та її невід'ємною складовою частиною – Автономною Республікою Крим.

По-друге, соціально-економічний розвиток кримського регіону потребує гнучкого науково обґрунтованого механізму вирішення справ у таких сферах, як іноземне інвестування у рекреаційну сферу, соціально-культурний розвиток національних меншин та корінних народів, що були депортовані за радянських часів. Якщо цей механізм не може бути ефективно реалізованим у рамках загальнодержавної політики, то він має шанси здійснитися на регіональному рівні. Представницькі органи автономії таким чином повинні на сьогоднішній день не тільки доповнювати зусилля органів державної влади у названих напрямках, а й взяти на себе основний тягар з вирішення питань регіонального та місцевого значення, які виникають або можуть виникнути в Автономній Республіці Крим.

Актуалізує тематику дослідження й зовнішньополітичний аспект. Адже, регіональна політика сучасної демократичної держави вимагає, з одного боку, надання широких повноважень регіонам, з іншого, чіткого усвідомлення населенням регіону необхідності та спроможності реалізації наданих повноважень. Проблема виваженого підходу до регіональної політики, а саме регіонального самоврядування цікавить, насамперед, країни Європи. Так, у 1996 р. Асамблеєю Європейських Регіонів було прийнято Декларацію щодо регіоналізму. Цей документ вміщує ті норми та стандарти, які встановлюють пріоритети та вказують напрями за якими відбувається розвиток регіонів у сучасній Європі. Про це свідчить і проект Європейської Хартії про регіональне самоврядування, розроблений у рамках Ради Європи Конгресом місцевих та регіональних влад Європи. 5 червня 1997 року на ІV сесії Конгресу у Страсбурзі була прийнята Рекомендація 34 щодо проекту цього документу. Ця рекомендація запропонувала Парламентській Асамблеї Ради Європи підтримати, а Комітету Міністрів прийняти проект. Україна, як повноправний член цієї поважної міжнародної організації, має право зробити свій безпосередній внесок у подальшу підготовку і остаточне ухвалення цього надзвичайно важливого документу, а нормативні положення і практична реалізація цієї Хартії, зокрема, конституювання регіональних представницьких органів, реалізації їх повноважень в Україні співзвучна процесам, що проходять у європейських демократичних країнах.

Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, з одного боку, потребою у створенні вітчизняної теорії конституційно-правового статусу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, з іншого – необхідністю розробки науково-обґрунтованих прикладних рекомендацій щодо вдосконалення системи органів Автономної Республіки Крим та подальшого розвитку законодавства у цій сфері, з третього – орієнтацією України на інтеграцію у світове співтовариство.

Безпосередньо конституційно-правовий статус Верховної Ради Автономної Республіки Крим ще не був предметом комплексного дисертаційного дослідження. Значною мірою означена проблематика була предметом досліджень історичної та політологічної науки. Теоретичну основу дисертації складають здобутки вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі теорії держави і права, конституційного права і місцевого самоврядування, міжнародного права, які прямо або побічно торкаються питань статусу автономії та її представницького органу. Так, у спеціальній літературі розгляд проблем статусу автономних утворень та їх представницьких органів, у тому числі конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим проводився у працях М.О. Баймуратова, В.М. Баранчука, Ю.О. Волошина, В.А. Кадирова, В.М. Кампа, В.І. Кичуна, О.Л. Копиленка, М.І. Корнієнка, В.В. Кравченка, О.Г. Кушніренка, М.П. Орзіха, Ю.І. Римаренка, В.Ф. Погорілка, Є.А. Тихонової, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.М. Шаповала, Г.О. Швачки, Ш.Ш. Ягудіна та ін. Проблематика конституювання автономних утворень та місцевого самоврядування у зарубіжних державах досліджувалася у працях Т.А. Васильєвої, С.В. Полєніної, Ю.О. Тихомирова, І.М. Степанова, Б.А. Страшуна, І.А. Умнової, В.Є. Чиркіна та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відділі конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Ця тема є складовою частиною цільової комплексної програми "Система органів державної влади в Україні" (№ державної реєстрації PK 0101U001009).