КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ПРАВА ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності перед Україною постало багато складних завдань, першочерговими серед яких був розвиток та вдосконалення законодавства, адже побудова правової, демократичної держави можлива лише за високого рівня законодавчої системи, оскільки саме закони покликані регулювати найбільш важливі питання державного будівництва, політичного, економічного, соціального розвитку країни та суспільних відносин взагалі. У перші роки незалежності система законодавства характеризувалася хаотичністю, непослідовністю, законодавчі акти часто суперечили один одному. Тому основним завданням парламенту згодом стало  підвищення якості та подолання щойно зазначених негативних явищ у системі законодавчих актів. Оскільки з моменту прийняття Декларації про державний суверенітет України до, скажімо, 2002 р. Верховна Рада України прийняла понад 2000 законів, то таке завдання було не легким. Це, в свою чергу, говорить про активну законодавчу діяльність парламенту й про не менш плідну роботу суб’єктів права законодавчої ініціативи. Адже саме внесення ними законодавчого документа до парламенту надає останньому можливість приймати відповідні закони. За останні два скликання (II  і III) суб’єкти законодавчої ініціативи подали на розгляд Верховної Ради України 5722 проекти законів, з них за період третього скликання 3698 законопроектів з питань фінансової і банківської діяльності, національної безпеки й оборони, економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій, соціальної політики і багатьох інших питань, що свідчить про їх належне використання наданого Конституцією права законодавчої ініціативи та відповідний професіоналізм.

Проте на шляху підвищення ефективності законодавчої діяльності були й певні недоліки, прорахунки, в результаті чого виникало чимало проблем, які потребують подальшого всебічного і глибокого дослідження. Ще існують колізії в законодавстві, деякі закони малоефективні, або й взагалі не життєздатні, недостатньо нормативно врегульовані ті чи інші проблеми, а першопричиною цього є недосконалі законопроекти, які подаються відповідними суб’єктами права законодавчої ініціативи. Тож дослідження теми “Конституційний статус суб’єктів права законодавчої ініціативи” є надзвичайно актуальним, оскільки:

 по–перше, воно пов’язане з широким колом проблем, які породжені сучасним станом суспільства в цілому і які потребують законодавчого вирішення;

по–друге, в дослідженні проблеми діяльності суб’єктів права законодавчої ініціативи все ще є положення, відносно яких немає єдиної точки зору як серед науковців, так і серед практиків. Зокрема, серед науковців ведуться дискусії насамперед щодо конституційного визначення кола суб’єктів права законодавчої ініціативи;

по–третє, в науковій літературі досі не проводилося комплексне дослідження статусу суб’єктів права законодавчої ініціативи;

по–четверте, дане дослідження підвищить теоретичний рівень, дасть змогу поліпшити теоретичний рівень законодавчої діяльності, якість викладання конституційного права України і водночас повніше охарактеризувати перебіг законодавчого процесу.

З цього випливає необхідність науково осмислити проблеми законодавчої ініціативи як однієї із стадій законодавчого процесу і правової категорії з метою вдосконалення правового регулювання відносин між законодавчим органом та суб’єктами права законодавчої ініціативи.

Науково–теоретичні висновки й практичні рекомендації з цих проблем сприятимуть ефективному розвиткові законодавчого процесу в цілому та прийняттю якісних законодавчих актів зокрема. Адже відсутність теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій із зазначеної проблематики негативно впливає й на правове регулювання багатьох суспільних відносин. Тому зацікавленість цією проблемою зумовлена не лише науково–теоретичним інтересом, а й суто практичними потребами.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибрана тематика дисертації належить до пріоритетних у галузі конституційного права і є складовою частиною планової тематики й науково–дослідницької роботи кафедри “Правове регулювання економіки”, на якій виконувалась дана робота, зокрема, теми “Проблеми правового забезпечення соціально–економічного та політичного розвитку України” (державна реєстрація за № 0102 V 006315).