ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ І ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ УКРАЇНИ :

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливими передумовами становлення в Україні демократичної, соціальної, правової держави є забезпечення ефективного захисту прав людини і громадянина, насамперед судового, механізмів реалізації права людини на правосуддя, утвердження принципів соціально орієнтованої ринкової економіки, кардинальні зміни у механізмі забезпечення законності, правового контролю в господарській сфері. Це стосується насамперед засобів захисту прав суб’єктів господарської діяльності. Суспільству потрібен механізм, здатний забезпечувати законність і повагу до суб’єктивних прав, гарантувати правову захищеність суб’єктів господарської діяльності. У цьому механізмі судова діяльність посідає особливе місце, забезпечуючи перевірку судом законності й обґрунтованості правових актів органів державного управління.

Судова форма захисту є однією з гарантій прав і свобод громадянина, передбачених Конституцією України. Судовим органом, який повинен розв’язувати господарські спори між юридичними особами — суб’єктами господарської діяльності, став господарський суд. Нова система судів фор­мується за принципом територіальності та спеціалізації і є прогресивною формою організації судової системи. Адже спеціалізація судів створює необхідні передумови для рішучих перетворень у напрямі демократизації судової влади.

З метою поглиблення поділу влади і закріплення спеціалізації судової влади у 2001 р. Верховна Рада України прийняла низку законодавчих актів, що докорінно змінили систему судоустрою та процедуру провадження справ у судових органах. Арбітражні суди були перетворені на господарські, які є спеціалізованими у системі судів загальної юрисдикції, становлять єдину триланкову систему, що складається з місцевих господарських судів, апеляційних господарських судів та Вищого господарського суду України. З прийняттям у 2002 р. Закону України «Про судоустрій України» судова реформа дістала повноцінного правового закріплення.

Оцінюючи здійснені перетворення у судовій системі, можна стверджувати, що повнота реалізації конституційних принципів організації системи правосуддя та потенціалу започаткованих трансформацій судової системи визначальною мірою залежатиме від вибору процесуально-правових механізмів. В свою чергу, вибір таких механізмів зумовлюється особливостями моделі функціонування судової системи, що актуалізує наукове дослідження проблеми вироблення адекватної концепції та створення на її основі відповідної оптимальної моделі.

Актуальність теми зумовлена й тим, що практика застосування прий­нятих законів визначила необхідність внесення до них певних корективів. Це стосується не лише базових для судової системи законів, а й таких вузькоспеціалізованих, як Господарський процесуальний кодекс. Адже спрямованість і зміст реформування процесуального законодавства повністю визначалися результатами протистояння прихильників діаметрально протилежних концепцій розбудови судової системи.

Отже, необхідність наукового осмислення процесу становлення і діяльності господарських судів та пов’язаних з цим питань управління зумовлена, з одного боку, практичними проблемами трансформації суспільства і судової гілки влади в цілому, функціонуванням системи господарських судів України зокрема, а з іншого — теоретичними проблемами, пов’яза­ними з методологічним забезпеченням такої трансформації. Відтак перебіг судової реформи спричинив низку питань, зокрема щодо здійснення правосуддя у господарських відносинах.

Аналіз ступеня наукової розробки правових і організаційних засад становлення і діяльності господарських судів в Україні дає змогу визначити, з одного боку, сталу тенденцію до піднесення дослідницького інтересу до цих проблем, а з іншого — висвітлення у численних публікаціях лише локальних аспектів діяльності господарських судів чи дотичних питань. Насамперед слід відзначити ті дослідження, які розглядають особливості функціонування судової влади в контексті аналізу принципу поділу державної влади на три гілки та принципу стримувань і противаг у реалізації влади, теорії і практики організації державного управління. Це праці класиків світової правової думки — Ш.-Л. Монтеск’є, Г. Гегеля, Б. Чичеріна, сучасних вітчизняних дослідників —                   В. Авер’янова, Т. Андрусяка, С. Василюка, В. Городовенка, Ю. Грошевого, Г. Ковальчука, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, Є. Кубка, І. Марочкіна, Є. Мартинчика, М. Наума, І. Панкевича, П. Рабіновича, В. Сіренка, О. Скрипнюка, В. Стефанюка, В. Селіванова, О. Скакун, В. Скоморохи, В. Тація, П. Чеберяка, В. Шаповала, Ю. Шевчука, Ю. Шемшученка, В. Шишкіна, Ф. Шульженка та російських учених-юристів — С. Алексєєва, Н. Глазунової, В. Єршова, А. Ковальова, В. Козбаненка, М. Коротких, Ю. Северина, Ю. Тихомирова, В. Халіпова, Л. Явича, В. Яковлєва, а також зарубіжних авторів — А. Барака, Ж.-Л. Бержеля, А. Шайо та ін.

У працях про правову природу господарських (арбітражних) судів містяться досить суперечливі думки щодо їх статусу, повноважень, функцій. Так, якщо С. Абрамов, М. Гершенов, М. Ліпецкер, В. Можейко, З. Шкундін вважали державний арбітраж особливим державним органом і не відносили його ні до судів, ні до адміністративних органів, то Т. Абова, І. Ананов, В. Афанас’єв, В. Власов, В. Гребенников, Р. Калістратова, А. Клейман, С. Кочекьян, П. Логвинов, М. Рейхель, С. Студенікін обстоювали думку про те, що арбітраж за своєю природою є органом державного управління адміністративного характеру. Як конституційну гарантію демократизації судової влади розглядають спеціалізовані суди М. Амельченко, В. Анохін, І. Бондаренко, М. Клеандров, В. Савицький, А. Цихоцький.

Наступним важливим напрямом дослідження проблеми є аналіз перебігу судово-правової реформи. Різні аспекти становлення незалежних судів в Україні та реформування господарського судочинства висвітлюються у працях А. Васильєва, В. Грошевого, Л. Давиденка, В. Маляренка, В. Ма­мутова, Б. Полякова, М. Руденка, В. Семчика, М. Тітова, С. Штогуна.
Повноцінний аналіз цих процесів можливий лише за умови застосування компаративного підходу, порівняння особливостей реформування судової системи у Російській Федерації, інших пострадянських країнах, з одного боку, і східно- та західноєвропейських — з іншого. Саме такий аналіз здійснено в працях Є. Абросимової, А. Біднякова, І. Василенко, А. Во­робйова, Н. Єлисеєва, М. Клеандрова, Н. Кострової, Г. Ласка, О. Петру­ніної, С. Проніна, М. Сироти, Я. Старцева, Т. Супатаєва, Є. Харитонова, В. Шишкіна.

Проблемі співвідношення цивільно-процесуальної та господарсько-процесуальної форм захисту прав та законних інтересів юридичних осіб — суб’єктів господарської діяльності присвячено чимало праць українських і російських юристів —В. Блажеєва, В. Гапєєва, В. Жуйкова, В. Му­сіна, М. Оніщука, С. Пелевіна, О. Сухорукова, Я. Федорова, Н. Чечиної, Д. Чечоти.

Принципи і форми діяльності господарського суду як нового інституту захисту прав та інтересів суб’єктів господарської діяльності всебічно висвітлені в дослідженнях Г. Атаманчука, М. Бялика, Г. Дроздова, Л. Кар­тужанського, А. Козлова, В. Мамутова, Г. Петрова, І. Побірченка, Н. Салі­щева, Б. Хангельдієва, Я. Штуліна.

Історії діяльності на території України господарських судів, зокрема комерційних, арбітражних, в різні історичні періоди присвячено чимало історико-правових досліджень українських і російських учених — Є. Анісімова, І. Архипова, В. Балуха, М. Баришнікова, Л. Бекузарової, Д. Бешера, С. Васильєва, Ю. Веденєєва, Ю. Вовка, Ф. Вольфсона, В. Гон­чаренка, І. Гордона, М. Деппа, М. Єрошкіна, В. Землянської, В. Комарова, Т. Коржихіної, М. Криленка, В. Курицина, Е. Лортикяна, А. Максимо­вича, О. Мироненка, П. Музиченка, І. Побірченка, А. Невзорова, В. Радус-Зеньковича, М. Ривкіна, А. Рогожина, М. Руденка, В. Рум’янцева, В. Сер­дюка, Л. Снегірьова, В. Степанкова, А. Сурилова, Д. Сусла, О. Тимощука, Г. Тимченка, Б. Тищика, М. Ушакова, А. Фемеліді, Л. Фішмана, Г. Шер­шеневича.

Проблеми створення арбітражних судів та становлення органів господарської юрисдикції в Україні на сучасному етапі порушуються в працях В. Баранкова, Б. Бігуна, В. Комарова, О. Коцюби, І. Марочкіна, В. Пого­рілка, А. Селіванова, Н. Сібільова, В. Сташиса, В. Шелестова.

Особливостям діяльності господарських судів в умовах судово-правової реформи в Україні та інших пострадянських державах, питанням визначення кола окремих судових юрисдикцій, за якими мають створюватися ланки спеціалізованих судів, а також повноважень судів різних рівнів приділяється велика увага в дослідженнях В.Баранкова, В.Бойка, Є.Бори­сової, В.Бринцева, С.Васильєва, О.Вінника, В.Гергелійника, В.Єршова, О.Задорожного, В.Зайцевої, В.Ліпки, В.Медведчука, В.Никонова, В.Па­лій, І.Панової, А.Половникової, В.Радченка, М.Разинкової, В.Савицького, Г.Свердлика, О.Святоцького, І.Сєрової, В.Стефанюка, Е.Страунінга, Т.Су­патаєва, М.Треушникова, П.Чеберяка, Я.Шевченко, М.Штефана, В.Щер­бини, В.Яковлєва, В.Яркова.

Окремі питання господарського процесу, зокрема його принципи, гарантії реалізації принципу законності, особливості розгляду господарських спорів, висвітлюються в працях М.Авдюкова, С.Амосова, А.Бикова, А.Боннер, Є.Веденєєва, А.Власова, І. Голованя, М.Гурвича, Р.Гусакяна, А.Добровольського, В.Долежана, М.Єлисєєва, П.Єлісейкіна, Г.Жиліна, Б.Завидова, В.Зайцевої, А.Клейнмана, К.Комісарова, О.Костенка, П.Крупка, П.Логинова, Г.Макаренка, Д.Миргородського, О.Немировської, Н.Нерсесова, А.Плешанова, В.Потапенка, В.Примака, В.Простової, І.Решетникової, В.Рясенцева, В.Семенова, А.Сивака, Т.Степанової, В.Тараненка, П.Трубникова, М.Тузова, С.Халатова, Ю.Чопка, М.Чунова, А.Шананіна, В.Шерстюка, К.Юдельсона, М.Юкова та інших учених.

Деякі питання судового управління як специфічного виду державного управління аналізуються у дослідженнях Є.Агеєвої, А.Альохіна, Н.Глазу­нової, В.Єгіазарова, А.Кожухова, В.Колпакова, М.Косюти, Е.Мурадяна, Д.Осборна, А.Пікулькіна, П.Пластрика, В.Тація, Д.Токарєва, Н.Федорова, В.Цвєткова, В.Чиркіна, Г.Щокіна. Функції управління та особливості їх реалізації у сфері судового управління висвітлено А.Агаповим, Г.Атаман­чуком, Д.Бахрахом, І.Варламовою, Б.Габричидзе, Б.Єлисеєвим, Є.Глу­щенком, Л.Жиліною, Є.Захаровою, В.Козбаненком, Б.Лазарєвим, Л.Міц­кевичем, Ю.Стариловим, Ю.Тихомировим, Ю.Тихонравовим, Г.Тумано­вим, Д.Фурсовим, Ю.Шемшученком.

Попри значну кількість праць, присвячених розвитку судової влади та господарських судів, в сучасній юридичній науці ще немає синтетичних досліджень концептуального характеру щодо судової системи в Україні в цілому та органів господарської юрисдикції зокрема. Здебільшого поза увагою дослідників залишаються питання системного характеру діяльності цих органів, трансформації їх функцій в ринкових умовах у контексті правової реформи та гуманізації права, вироблення прийнятної для України моделі функціонування судової системи. Це і зумовило вибір дисертантом теми дослідження, формування його мети і завдань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України (номер державної реєстрації РК 0101U001007). За участю дисертанта були підготовлені пропозиції щодо внесення змін до законів України «Про арбітражний суд», «Про судоустрій», Господарського процесуального кодексу України, нового Закону «Про судоустрій України».

Зміст і основні положення дисертаційного дослідження відповідають основним завданням здійснення правової і адміністративної реформ в Україні.