ОРГАНІЗАЦІЙНО–ПРАВОВІ ФОРМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ. :

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

     Актуальність теми. Кооперативна ідея завжди була притаманна українському селянству. Різні організаційно-правові форми її успішного втілення в життя (кооперативні товариства, їхні спілки тощо) були характерні, зокрема, в доколективізаційний період. Проведення радикального реформування земельних і аграрних відносин в Україні, яка стала незалежною суверенною державою, сприяє їх відтворенню за нових економічних умов. Становленню нового устрою сільськогосподарського виробництва та сільського життя в цілому на якісно нових демократичних організаційних засадах може сприяти використання селянами кооперативної форми аграрного підприємництва. Згідно з Указом Президента України “Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі у реформуванні економіки України на ринкових засадах” розвиток кооперативного руху визнається одним із важливих напрямків реалізації структурних змін в економіці України.

     Прийняття Конституції України створило нові правові засади розвитку сільськогосподарських кооперативів як однієї з основних організаційно-правових форм кооперативної агропідприємницької діяльності.

     Сучасний етап становлення та розвитку аграрних кооперативних відносин в Україні знаменує прийнятий Верховною Радою України спеціальний Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 р. Його реалізація сприяє відновленню справді демократичних засад організації і діяльності сільськогосподарських  кооперативів в Україні, утвердженню їх як найбільш ефективної і адекватної умовам сільськогосподарського виробництва організаційно-правової форми кооперативного агропідприємництва в Україні.

     У аграрно-правовій літературі України поки що відсутні комплексні теоретичні розробки, монографічні дослідження організаційно-правових форм сучасної сільськогосподарської кооперації. Нерідко сільськогосподарські кооперативи розглядаються як непідприємницькі організації (у першу чергу це стосується сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів), що не узгоджується із загальноприйнятою практикою функціонування кооперативів у всьому світі.

     Історичну і наукову цінність кооперативної ідеології складають дослідження таких вчених як: С. Бородаєвський, М. Левитський, Б. Мартос, К. Мацієвич, М. Туган-Барановський, В. Чаянов та інші, які з’ясовували економічну та правову природу та сутність кооперативних організацій. Еволюцію української кооперації, від першоджерел і до середини ХХ ст. глибоко  проаналізовано у фундаментальній монографічній праці І. Витановича. Історико-теоретичним аспектам української сільськогосподарської кооперації присвячено монографію В.І. Марочка.

     Вагомий внесок у дослідження правового становища сільськогосподарських кооперативів та кооперативних відносин у цілому зроблено В.І. Семчиком. За редакцією вченого видано перший в Україні підручник з кооперативного права.

     Серед сучасних наукових досліджень, присвячених окремим проблемам кооперативних відносин та аналізу правового становища сільськогосподарських кооперативів, важливо виділити праці таких українських вчених як: В.А. Кодавбович, П.Ф. Кулинич, М.А. Мацько, В.В. Носік, О.М. Пащенко, Т.П. Проценко, А.І. Римарук, О.М. Сонін, Н.І. Титова, В.Ю. Уркевич, В.І. Федорович, В.З. Янчук та інші.

     Важливий внесок у розвиток сучасної теорії сільськогосподарської кооперації зроблено відомим українським вченим-економістом В.В. Зіновчуком.

     Дослідженню економічної сутності кооперативів, у тому числі і сільськогосподарських, та проблем їх становлення та розвитку в Україні присвячено  праці таких  вчених, як: В.В. Гончаренко, Ф.В. Горбонос, А.В. Крисальний, М.Й. Малік, М.І. Михалюк, Т.І. Чорнопищук та інші.

     Істотний науковий інтерес до проблем сільськогосподарської кооперації в правовому аспекті спостерігається у науковців Російської Федерації та інших країн. Ця тема плідно розвинута такими вченими, як: Т.Е. Абова, А.З. Акежанов, З.С. Бєляєва, Г.Ю. Бистров, О.О. Галіновська, Ш.М. Ісмаїлов, М.І. Козирь, І.П. Кузьмич, Е.Л. Мініна, Е.І. Павлова, Б.М. Поляков, А.А. Шугайов та інші.

     Наукову цінність складають праці з питань кооперації представників науки кооперативного права зарубіжних країн, зокрема Дж. Баарди, Д. Бартона, Д. Гоффа, Д. Інгелсбі,  Г. Мюнкнера, М.А. Шаарса та інших.

     Проте, більшість наукових робіт спрямовано на вивчення правового становища сільськогосподарських кооперативів, з’ясування окремих аспектів їх організації та діяльності. Аналіз організаційно-правових форм сільськогосподарської кооперації в Україні досі залишається за межами наукових інтересів представників науки аграрного права України. Разом з тим, дослідження таких понять, як “сільськогосподарська кооперація”, “організаційно-правові форми сільськогосподарської кооперації” та з’ясування основних організаційно-правових форм сільськогосподарської кооперації має важливе не лише теоретичне, а й практичне значення. Особливо це пов’язано із активізацією реформування аграрного сектора економіки України, де сільськогосподарські кооперативи, як одна з організаційно-правових форм сільськогосподарської кооперації, відіграють важливу роль у входженні сільського господарства України в ринкову систему.

    Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію” передбачив можливість створення не лише низових сільськогосподарських кооперативів (горизонтальна кооперація), а також і таких організаційно-правових форм кооперації, як кооперативні об’єднання. Визначення їх правового статусу має важливе значення для подальшого розвитку національного кооперативного руху.

     В Україні дослідження організаційно-правових форм сільськогосподарської кооперації на дисертаційному рівні проведено вперше.

     Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми кафедри трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені  Івана Франка на тему: „Актуальні проблеми земельного та аграрного права України”.