Замовити дисертацію РОЗВИТОК НАУКИ АГРАРНОГО ПРАВА УКРАЇНИ :

Необхідність формування соціально орієнтованої ринкової економіки в країні зумовили ряд пріоритетних напрямів державної аграрної політики. Одним із них є реалізація земельної та аграрної реформ в Україні. Важливим правовим засобом належного здійснення заходів з реформування суспільних відносин в аграрному секторі економіки є науково обгрунтована, взаємоузгоджена у всіх ланках система аграрного законодавства України.

На жаль, попередній період розвитку аграрного законодавства України (в тому числі з питань здійснення земельної та аграрної реформ) свідчить про відсутність належного наукового обгрунтування становлення та розвитку окремих аграрно-правових інститутів, аграрного законодавства в цілому, неповне врахування висновків та рекомендацій науки аграрного права України у правотворчій діяльності державних органів. У зв’язку з цим особливого значення набуває розвиток науки аграрного права України, яка шляхом розробки теоретичних рекомендацій покликана сприяти забезпеченню найбільш ефективного правового регулювання суспільних відносин в аграрному секторі економіки.

Процес становлення сучасної науки аграрного права України, що почався ще в кінці 1960-х – на початку 1970-х років ХХ ст., був надзвичайно складним та своєрідним, оскільки означав формування якісно нової комплексної системної галузі знань і водночас характеризувався певним наступництвом. Існування великого кола загальнотеоретичних проблем щодо визнання комплексної, інтегрованої та спеціалізованої галузі сільськогосподарського (аграрного) права зумовили в той період відповідні дискусійні напрями аграрно-правових наукових досліджень, що поступово видозмінювались, поглиблювались шляхом розробки науково-правових засад аграрного законодавства, проблем розвитку окремих аграрно-правових інститутів.

Сучасний період розвитку науки аграрного права України характеризується виникненням нових напрямів аграрно-правових досліджень, зумовлених формуванням у системі аграрного права України нових правових інститутів, виникненням нових аграрних суб’єктів, а також розширенням кола аграрних відносин, що є предметом правового регулювання відповідної галузі права. Усе це ставить перед аграрно-правовою наукою нові складні завдання, що в свою чергу вимагає належного теоретичного обгрунтування її сутності та процесу розвитку. Відповідно важливого значення набуває проблема всебічного аналітичного вивчення поняття юридичної науки, шляхів формування науки аграрного права України, її сучасних наукових засад та конкретного наукового доробку її представників.

Становлення та еволюція аграрно-правової науки в умовах існування колишнього СРСР досліджувалися вченими-юристами України (Н.І.Титовою, В.З.Янчуком, В.І.Семчиком, В.С.Шелестовим, Ц.В.Бичковою) та Росії (М.І.Козирем, В.В.Петровим, З.С.Бєляєвою, Г.В.Чубуковим, А.А.Денисовим, І.Ф.Панкратовим, Ф.М.Раяновим). Розвиток вітчизняної науки аграрного права в умовах незалежної української держави проаналізований переважно в рамках загальних досліджень юридичної науки. З цього приводу слід відзначити роботу “Юридична наука і освіта на Україні” (1992 рік) та довідники: “Вчені-юристи України” (1998 рік), «Визначні юристи сьогодення» (2001 рік), де в цілому проаналізовано внесок учених-юристів України у розвиток аграрно-правової науки. Проте, сучасних комплексних теоретичних монографічних досліджень процесу виникнення і подальшого розвитку науки аграрного права України, які би враховували її специфічні особливості та розкривали основні тенденції подальшого розвитку, немає.

Дисертація є першим в науці аграрного права України монографічним дослідженням у сфері аграрного, земельного, певною мірою і екологічного наукознавства, вона присвячена вивченню закономірностей виникнення, функціонування та розвитку аграрно-правової науки України, її змісту, структури, взаємозв’язку з іншими правовими науками.

Науково-теоретичною базою дослідження є праці представників загальнотеоретичних юридичних наук (С.С.Алексєєва, М.І.Козюбри, П.О.Недбайла, Е.В.Назаренко, П.М.Рабіновича, В.М.Селіванова, Е.О.Харитонова та інших), роботи представників науки колгоспного та земельного права (М.Д.Казанцева, І.В.Павлова, П.Д.Індиченка та інших), монографічні та інші праці вчених-аграрників України і певною мірою представників науки земельного та екологічного права України (В.І.Андрейцева, Ц.В.Бичкової, Ю.О.Вовка, А.П.Гетьмана, І.А.Дмитренка, В.В.Долежана, А.М.Запорожця, С.М.Кравченко, Н.Р.Малишевої, В.Л.Мунтяна, З.А.Павловича, О.О.Погрібного, В.К.Попова, В.І.Семчика, І.О.Середи, А.М.Статівки, Н.І.Титової, В.С.Шелестова, Ю.С.Шемшученка, М.В.Шульги, В.З.Янчука, а також А.Л.Бейкуна, Л.В.Бориславського, С.В.Василюка, М.Я.Ващишин, О.М.Вовк, І.А.Войтюк, В.К.Гуревського, В.П.Жушмана, О.І.Заєць, І.І.Каракаша, Л.В.Логуш, М.А.Мацька, І.М.Миронця, В.П.Нагребельного, П.Ф.Кулинича, В.В.Носіка, О.А.Поліводського, Т.П.Проценко, З.Ф.Самчук, В.О.Ситника, О.М.Соніна, В.М.Стретовича, Д.А.Суржана, О.П.Радчук, В.І.Федоровича, В.П.Цемка, В.В.Янчука та інших) та Росії (З.С.Бєляєвої, Г.Ю.Бистрова, А.А.Денисова, І.Ф.Казьміна, М.І.Козиря, В.В.Петрова, Ф.М.Раянова, Г.В.Чубукова, К.А.Шайбекова та інших), а також роботи вчених у галузі наукознавства (В.І.Вернадського, Б.Є.Патона, Г.В.Доброва та інших).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми кафедри трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка на тему: “Актуальні проблеми земельного та аграрного права України”.