РОЗВ`ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ ГАРМОНІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЯК ПЕРЕДУМОВА ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ Автореферат

Актуальність теми дослідження. З проголошенням Україною своєї незалежності європейський вибір країни став невід’ємною складовою її подальшого розвитку, а наближення України до Європейського Союзу (ЄС) – одним з найважливіших стратегічних напрямків її зовнішньої політики. У зв’язку з цим інтеграція України до Європейських Співтовариств зумовлює постійний пошук Україною шляхів для встановлення та зміцнення економічних та політичних контактів із ЄС.

З метою реалізації цього стратегічного курсу та забезпечення всебічного входження України до європейського політичного, економічного і правового простору, 14 червня 1994 року було підписано Угоду про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (УПС), яка набула чинності в березні 1998 року.

Кінцевою метою реалізації УПС було визначено розбудову в Україні ринково орієнтованого господарства, що мало дозволити їй забезпечити рівноправне членство в Європейських Співтовариствах і сприяти повномасштабній інтеграції економіки нашої країни у єдиний економічний простір Європи.

Серед основних умов зближення України з Європейським Союзом, поглиблення їх співробітництва і поступової інтеграції (набуття статусу асоційованого або повного члена) України у ЄС було визначено адаптацію національної правової системи до європейської через гармонізацію законодавства України із європейським, основним джерелом якого є законодавство ЄС.

Натомість, при усій необхідності та важливості гармонізації законодавства України до законодавства ЄС виникла низка проблем, від вирішення яких в значній мірі залежить ефективність зазначеного процесу в цілому.

Найбільшою проблемою на шляху гармонізації законодавства є проблема, пов’язана із співвідношенням права Європейського Союзу (Євросоюзу) та національного права України. Слід зазначити, що вона є досить складною не тільки для тих країн, які як і наша, прагнуть до інтеграції у ЄС, але є надзвичайно складною для самих держав-членів. Саме ця проблема вже протягом півстоліття, починаючи з утворення Європейських Співтовариств (ЄС), посідає одне з центральних місць у працях юристів, присвячених тому чи іншому правовому аспекту діяльності європейських інтеграційних організацій. Про ці складнощі згадується в працях Муравйова В., Денисова В., Євінтова В., Буткевича В., Татама А., Гартлі Т., Пескатора П., Рідо Ж та ін.

Серед проблем, пов’язаних із гармонізацією українського законодавства з європейським, – є наявність величезного масиву законодавства ЄС по кожній із галузей, щодо якої передбачене зближення національних нормативно-правових джерел, а також складність у виборі саме тих джерел ЄС, до яких має адаптувати свої кодекси та закони український законодавець у першу чергу.

Проблемою є й фактична відсутність перекладів актів законодавства ЄС українською мовою та низький рівень мовної підготовки та знань у галузі європейського права з боку тих осіб в Україні, які займаються законотворчою роботою, а також тих, на кого покладається реалізація гармонізованих актів законодавства.

До того ж національні закони й підзаконні нормативні акти у цій сфері, на жаль, не містять уніфікованих правил щодо підготовки відповідних проектів нормативно-правових актів України з урахуванням основних положень законодавства ЄС, а також практикозастосовного механізму їх реалізації.

Крім того, існує ще багато прогалин в питаннях щодо формування та функціонування проєвропейської інтегративної правової системи України. Є також недоліки, пов’язані з специфікою законодавчого процесу, правової культури та культури виконання взятих державою міжнародних зобов’язань, зокрема перед Європейським Союзом, наприклад, за УПС, проблем, пов’язаних із необхідністю імплементації основних положень європейського права в національне право України.

Зазначене, а також потреба в розробці постійно діючих гармонізаційних та адаптаційних механізмів, пошук засобів для зближення національної правової системи України із національними правовими системами європейських країн, необхідність адаптації національної правової системи до європеської, гармонізація внутрішнього законодавства із законодавством ЄС обумовили актуальність обраної теми дослідження.

Саме створенню оптимальних практикозастосовних механізмів для адаптації національної правової системи до європейської та трансформації її в проєвропейську правову систему, присвячене це дисертаційне дослідження.

Слід зазначити, що окремі теоретичні висновки і рекомендації із зазначеної проблематики містяться в працях українських та зарубіжних вчених, таких як: Алас С., Андрусевич Н., Апперс Е., Арах М., Баймуратов М., Максименко С., Барановський В., Білинська М., Будзинський Т., Буткевич В., Вегера С., Гнатовський М., Горбенко А., Дроздов С., Козюбра М., Оборотов Ю., Оніщенко Н., Демиченко Л., Дубінчак О., Ентін Л., Забігайло В., Заєць А., Капіца Ю., Капустин А., Каргалова М., Козлов Е., Корогод С., Кернз В., Клемин А., Ковальов Є., Ковальова О., Ковлер О., Крилова І., Костюк С., Костючок Н., Лобанов К., Лозанський В., Луць Л., Маклаков В., Марковський Д., Микієвич М., Могильний О., Морозов В., Москаленко О., Муравйов В., Муссіс Д., Оніщенко Н., Пісоцький В., Погорєлова З., Попович Д., Cлепець В., Солоненко І., Схеп Г., Тарангул Л, Татам А., Топорнин Б., Фадеєва Т., Фалалєєва Л., Фулей Т., Хартли Т., Хахулін В., Хоффман Лутц, Мьоллерс Феліцітас, Чумак Т., Шпек Р.

Необхідно відмітити й те, що за останній період в Україні захищено ряд дисертацій, які містять науковий аналіз окремих аспектів по забезпеченню гармонізаційних процесів в окремих галузях, наприклад, в економічній та транспортній сферах. Проте, існуючі публікації та дисертаційні дослідження не містять комплексного наукового підходу до проблеми гармонізації законодавства України із законодавством ЄС та формуванням проєвропейської національної правової системи. Тому дане дослідження органічно їх доповнює, а існування вказаних робіт не лишає його актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 р. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідних робіт Інституту законодавства Верховної Ради України. Зокрема, тема дисертаційного дослідження є основною частиною програми «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U008723).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексне системне дослідження європейської і національної, адаптованої до європейської, правової системи, європейського та проєвропейського національного законодавства.

Відповідно до поставленої мети в роботі зосереджується увага на вирішенні таких завдань:

дослідити процес гармонізації законодавства України із законодавством ЄС та його держав-членів і визначити співвідношення між ними;

визначити шляхи оптимізації процесу гармонізації законодавства України із законодавством ЄС та його держав-членів;

довести необхідність формування спеціального правового механізму імплементації в національну правову систему європейських стандартів та нормативів;

дослідити європейську правову систему та національну правову систему і обґрунтувати концепцію формування внаслідок взаємодії останніх – «проєвропейської інтегративної національної правової системи»;

сформулювати концептуальні положення щодо визначення поняття, змісту, функцій, структури, місця і ролі «модифікованої і адаптованої до європейської національної правової системи» – «проєвропейської інтегративної національної правової системи» в суспільстві та державі і довести можливість формування на її основі демократичної соціально-правової держави, де визнається і реалізується верховенство закону, а значить і верховенство права.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які склалися в процесі формування проєвропейської національної правової системи, в процесі гармонізації національного законодавства з європейським та адаптації національної правової системи до європейської; діалектичний взаємозв’язок процесів становлення проєвропейської національної правової системи як складової частини системи європейського права за напрямами, визначеними в УПС, правових інститутів державного та наддержавного контролю за дотриманням гарантованих УПС та іншими регіональними актами, зобов’язань, систематизації та кодифікації національного законодавства в галузях, визначених для гармонізації Угодою про партнерство та співробітництво (УПС).

Предметом дослідження є комплекс правових норм та організаційно-правових форм гарантування виконання Україною зобов’язань перед ЄС в частині гармонізації національного законодавства з законодавством ЄС, адаптації національної правової системи до європейської, засади правової політики та правової діяльності держави в сфері гарантування, забезпечення і контролю за забезпеченням гарантій виконання міжнародних зобов’язань перед ЄС; механізми формування і функціонування проєвропейської національної правової системи; вдосконалення європейської та вітчизняної нормативно-правових баз, що визначають засади формування європейських та національних правових інститутів в галузях за напрямами, визначеними в УПС щодо зближення національної та європейської правових систем.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використано сукупність методів наукового пізнання. До цих методів відносяться такі загальнонаукові методи, як: порівняльно-історичний, системний, діалектичний, структурний, функціональний, та спеціальні: формально-правовий, метод порівняльного правознавства, спеціально-юридичний та ін. Так, порівняльно-історичний метод дозволив поповнити світоглядне розуміння та відтворення формування національних та наднаціональних правових систем, їх типізацію, збереження правових традицій правових сімей різного типу; формування на їх основі відповідного праворозуміння та правопорядку сучасних типів правових систем.

Метод порівняльного правознавства вплинув на розробки напрямків подальшого вдосконалення механізму зближення національних правових систем різних європейських країн, уніфікацію цих систем.

Системний метод надав можливість розглянути механізм реалізації процесу формування нової проєвропейської інтегративної правової системи України.

Діалектичний метод забезпечив використання відповідних категорій діалектики, зокрема таких, як форма і зміст, можливість і дійсність.

Застосування структурного методу дозволило в процесі дослідження виявити стійкі взаємозв’язки між складовими елементами як невід’ємними складовими національної та європейської правових систем.

Функціональний метод надав змогу виявити основні властивості і призначення механізму гармонізації законодавства України із законодавством ЄС, функціонуванням проєвропейської інтегративної національної правової системи.

Формально-правовий метод дозволив виявити роль формальної визначеності правових норм у забезпеченні функціонування національної правової системи, її адаптації до європейської і трансформації в результаті цього у проєвропейську інтегративну національну правову систему. У даному дослідженні має місце широке застосування таких категорій формальної логіки як «поняття», «визначення», «аналіз», «докази», «порівняння».

Спеціально-юридичний метод був використаний для встановлення зовнішніх ознак правових явищ, їх відмінності одне від одного, відпрацювання визначень про них тощо.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно є одним із перших в Україні комплексних досліджень процесу гармонізації національного законодавства із європейським та здійснення на цій основі адаптації національної правової системи до європейської та формування в результаті цього «проєвропейської інтегративної національної правової системи» як самостійного соціально-правового явища, формування моделі та механізму функціонування такої системи.

У дисертації вперше у вітчизняній юридичній літературі створено цілісну наукову концепцію змісту, структури та функціонування «проєвропейської національної правової системи», що охоплює весь комплекс взаємодії правових норм, принципів, інститутів, відносин, діяльності, правосвідомості, праворозуміння й культури.

В межах здійсненого дослідження одержано результати, які мають наукову новизну.

1. Розкрито значення поняття європейської правової системи, а також сформульовано дефініцію «проєвропейської національної правової системи», розкрито зміст цього поняття, з’ясовано сутність ціннісного виміру такої системи, запропоновані характеристики її юридичного режиму та стану правопорядку.

2. Визначено державно-правовий зміст «проєвропейської національної правової системи» та обґрунтовано її ціннісний вимір та вплив на встановлення нормативно-стабільних взаємовідносин у суспільстві.

3. Доведено, що при гармонізації національного законодавства з законодавством ЄС, із адаптацією національної правової системи до європейської, при імплементації в національну правову систему європейських правових стандартів зберігаються національні традиції їх практичного втілення саме національними правовими засобами.

4. Зроблено висновок про те, що існує ще багато прогалин щодо вирішення питань формування про європейської інтегративної правової системи України, а також недоліків у законодавчому процесі, в правовій культурі та культурі виконання взятих державою міжнародних зобов’язань, зокрема перед Європейським Союзом, наприклад, за УПС, проблем, пов’язаних із необхідністю імплементації основних положень європейського права в національне право України, а також запропоновано шляхи і правові засоби вирішення цих проблем.

5. Досліджено особливості взаємодії європейської наднаціональної і національної правових систем і зроблено висновок про формування внаслідок такої взаємодії нового типу правової системи – «модифікованої і адаптованої до європейської національної правової системи», яка розвивається і життєдіяльність якої забезпечується внаслідок таких факторів, як:

гармонізація національного законодавства із законодавством ЄС і законодавствами країн-членів ЄС;

формування та виховання у суспільстві та державі «проєвропейської національної правосвідомості» та «проєвропейської національної правової культури».

6. Сформульовано концептуальні положення щодо визначення поняття, змісту, функцій, структури, місця і ролі «модифікованої і адаптованої до європейської національної правової системи» в суспільстві та державі, зокрема щодо формування на її основі демократичної соціально-правової держави, де визнається і реалізується верховенство закону, а значить и верховенство права.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здобуті дослідженням результати та сформульовані при цьому теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки мають наукове та певне прикладне значення.

Отримані результати можуть бути застосовані у науково-дослідній діяльності для подальших теоретичних розробок проблем гармонізації національного законодавства з європейським, при підготовці проектів законів, нормативно-правових актів, спрямованих на адаптацію до відповідних європейських актів; формування та функціонування проєвропейської інтегративної національної правової системи.

Крім того, теоретичні доробки можуть використовуватись у навчальному процесі при викладанні таких навчальних дисциплін, як «Європейське право», «Гармонізація національного законодавства з європейським та адаптація національної правової системи до європейської», а також можуть знайти застосування при підготовці окремих розділів підручників, навчальних посібників з відповідних правових дисциплін, навчально-методичних матеріалів.

Практичне застосування даних результатів можуть бути застосовані у просвітницькій діяльності, а саме для правового виховання населення та підвищення рівня його правосвідомості та правової культури.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, зокрема таких, як:

1. Міжнародна наукова конференція «Проблеми права на зламі тисячоліть» (м. Дніпропетровськ, лютий 2001 р.).

2. «Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці» (м. Луцьк, вересень 2001 р.).

3. Міжнародна науково-методична конференція «Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу» (м. Хмельницький, 26-27 листопада 2004 р.).

4. Міжнародна наукова конференція з серії «Європейське право сьогодні: наука, освіта, практика» – «Розширення Європейського Союзу: наслідки для України» (м. Львів, 17-18 грудня 2004 р.).

5. Науково-практична конференція «Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу» (м. Київ, 29 березня 2005 р.).

6. Всеукраїнська нарада «Практика розгляду Європейським судом з прав людини справ про дискримінацію» (м. Київ, 23 жовтня 2006 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у наукових публікаціях, у тому числі в трьох наукових статтях у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані його мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладу матеріалу. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (386 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 198 сторінок, з яких обсяг основного тексту – 155 сторінок.